Дружина кандидата в президенти Андрія Садового Катерина воліє характеризувати себе домогосподаркою і матір'ю п’ятьох дітей. Вона запевняє: часу на публічне життя їй не вистачає. Та й підтримання родинного затишку їй більше до вподоби, аніж неспокійне життя чоловіка-мера. Це одна сторона дружини лідера партії "Самопоміч".
Є й інша Катерина Кіт-Садова, менш відома в медійному просторі. У кампанії свого чоловіка вона відіграє немалу роль, супроводжуючи Андрія Івановича під час поїздок країною. Хоча в інтерв’ю "Апострофу" пані Катерина наголошувала, що вона як мати не має можливості залишати дім. Але часи змінилися. За інформацією джерел "Апострофа" в "Самопомочі", Садова допомагає займатися Instagram-сторінкою свого чоловіка. Крім цього вона володіє сімейним бізнесом – телеканалом "24" та радіо "Люкс ФМ". І хоча Катерина Кіт-Садова запевняє, що в цьому бізнесі зовсім не розуміється, але свою участь в обговоренні стратегій розвитку ЗМІ не заперечує.
Про участь чоловіка у президентських виборах, про політичні вподобання, а також про сміттєву блокаду Львова Катерина Кіт-Садова – в розмові з "Апострофом".
- Третього жовтня ваш чоловік повідомив про своє рішення балотуватися в президенти. Як ви на це відреагували? Бо судячи зі скріну вашої переписки, яку Андрій Іванович виклав в Instagram, для вас це не стало великою сенсацією.
- Я була до цього готова. Та після його рішення у мене виникли більші переживання не за чоловіка. Як мама, я почала хвилюватися за своїх дітей: як його участь у виборах вплине на наше життя. Коли він про це повідомив мені і моїй мамі, яка з нами живе, то вона спокійно це сприйняла. А у мене одразу з’явилися страхи, як це все має відбуватися. Діти також спокійно відреагували. Для них це вже звична справа: тато-мер, тато-президент…
- Ви усвідомлюєте, що можете стати першою леді країни?
- А що тут замислюватися? Якщо перша леді має певні обов’язки, то треба йти до роботи. Це ж ти не йдеш плаття міряти або зачіски робити.
- Чим би ви хотіли займатися у такому разі?
- Мені цікаво займатися, наприклад, жінками, працювати з ними. Я дуже багато працюю з реабілітаційним центром "Джерело", який допомагає дітям та молоді з особливими потребами. Це мене захоплює.
За останній час на мене дуже вплинула наша з Андрієм поїздка на схід України. Я опинилася там вперше. І зрозуміла, які ми всі однакові. Звичайно, що ми різні в традиціях, історичному минулому. Але велика кількість різностей, які нам насаджують, не стосується звичайних людей. Мене це дуже зачепило, і я навіть задумалася, може я на сході народжена (сміється).
- Ваш візит з чоловіком на схід країни став трохи неочікуваним. Тому що вас не часто можна побачити разом з Андрієм Івановичем на публічних заходах. Чому?
- Уточню: я досить часто з’являюся на деяких заходах замість Андрія. Але я не можу усюди ходити з ним тільки заради того, щоб світитись.
- Але ж це є невід’ємною частиною статусу вашого чоловіка...
- Якщо я там не є корисною, якщо там достатньо бути Андрієві, і якщо в цей момент йому не потрібна моя підтримка, це не є настільки важливим, щоб я там була. Я не буду ходити просто так.
Катерина Кіт-Садова
- У серпні у вас та Андрія Івановича з різницею у пару тижнів з’явилися акаунти в Instagram. Першою підкорювати соцмережу вирішили ви. Хто вас підштовхнув до цього?
- Коли ми були в поїздці на сході, то в Дніпрі мали вивішувати прапор. Мені було цікаво це зняти на відео, а точніше застрімити у Facebook. Але як це зробити, не знала. Молоді хлопці, до яких я звернулася звернулася по допомогу, виявилося, не користуються Facebook і не знають, як тут стрімити. Але знали, як використовувати Instagram у таких цілях. В цей момент я зрозуміла, що потрібно і собі завести акаунт в Instagram (Тут варто зауважити, що акаунт у пані Катерини з’явився 2 серпня, тоді як візит до Дніпра відбувся 21 серпня - "Апостроф").
- Створенням сторінки чоловіка ви також займалися?
- Я не знаю, хто його вмовив на це. Може я йому показала Instagram, і його це зацікавило, або хтось з його товаришів.
- Він сам веде свою сторінку?
- Я і не питала. Може в нього є помічник, який цим займається. Але я думаю, що не без його участі це відбувається. Тому що фото розміщуються з його телефону.
- А ви допомагаєте йому розміщувати фото, обирати фільтри? За нашою інформацією, ви йому в цьому допомагаєте.
- Ні, я ще сама з цим не розібралася. Але часто буває, що я в нього питаю, чи можу я викладати наші спільні фото.
- Тобто головний у вашій родині чоловік?
- Я думаю, так. А коли його немає, то головна – я.
- Як часто чоловік з вами радиться? Наприклад, в політичних питаннях.
- Я не скажу, що замало чи забагато. Раніше я, начитавшись журналів та наслухавшись подруг, пробувала кожний вечір питати у Андрія, як пройшов його день, щоб бути у курсі усього. Бо як писали у тих журналах – так повинні будуватися стосунки чоловіка та жінки. Але запитуючи, я розуміла, що то зовсім не моє. Він також це помітив. "Ти хочеш, щоб я цілий день прожив, а потім все це розказував? Воно тобі треба?", - запитав він. Я і подумала, що дійсно. Головне, що між нами є довіра, і якщо він захоче, то поділиться.
- Тобто про політику ви вдома не говорите?
- Як правило, ні. Мої батьки можуть по це з ним поговорити. Та звісно, неможливо від цієї політики кудись дітися. Пам’ятаю, як Андрій став міським головою, він нас зібрав і попередив: якщо до нас будуть надсилати якісь листи, звертатися з проханнями, то ми не повинні в це втручатися. Тому що його обрали міським головою, а не нас. А будь-яка інформація, яка лунатиме з наших вуст, буде оцінюватися як тиск на нього, і він буде робити все, щоб цього не допустити.
Катерина Кіт-Садова
- Але ж ви, напевно, читаєте новини стосовно політичної діяльності вашого чоловіка, публічні звернення до нього від інших політиків про об’єднання. Хіба вам не хочеться щось все ж таки порадити чоловікові?
- Ви напевно собі уявляєте, що приходить Андрій додому, кидає портфель і каже: "Ну шо, Катерино! Порадь мені щось". Ми – звичайні люди. Є такі речі, які ти не обговорюєш. Коли ти з півслова розумієш, з півпогляду, що тут потрібно промовчати.
- Важко уявити, щоб дружину мера з 12-річним стажем не цікавила політика.
- Я розумію, що політика – це не моє. Моє завдання – ближче тримати нашу родину. Це я знаю, як робити. Але навіщо домогосподарці ставати політичним експертом, радити щось Андрієві, який добре в усьому обізнаний? Я можу йому щось говорити і він може щось чути.
- Якщо політика – це не ваше, чому ви вирішили брати участь у кампанії проти сміттєвої блокади Львова? Це вже суперечить вашим принципам.
- Це вже рік тривало. У нас були і пікети під хатою, час від часу кидали сміття на подвір’я. Я розуміла, що краще в це не втручатися, щоб не заважати чоловікові, який вже працював над вирішенням цієї проблеми.
Але коли у Києві почав голодувати Олег Березюк (голова фракції "Самопоміч" у Верховній Раді – "Апостроф"), це мене вразило. Якщо людина вийшла голодувати, то її потрібно підтримати. Але нічого такого не було. Я зрозуміла, що через відсутність підтримки в нашій країні і виникають весь час проблеми. Тому вирішила їхати до Березюка і голодувати з ним. І вже попередила про це чоловіка. Але він мені сказав, не робити йому ще більшого головного болю.
Тому вирішила відмовитися від цієї ідеї. Але я вирішила діяти, хоча б у Львові, стати тією людиною, яка зверне увагу людей на цю проблему. Я запросила своїх друзів піти під Львівську обласну раду. Більша частина мені не відмовила і прийшла на допомогу, навіть принесли плакати. Але Андрій про це нічого не знав, я йому сказала вже в останню хвилину. І він спокійно до цього поставився та підтримав мене.
- Але хто дійсно винен в цій проблемі?
- Почитайте те, що говорить Андрій. Я не буду коментувати. Це настільки очевидно, що давайте не будемо знову про це говорити.
Але я можу сказати, що мене дуже обурив цинізм влади стосовно людської гідності. Я можу зрозуміти різні речі, але не применшення людської гідності, взагалі людини, введення понять "пани" і "хлопи". Так не повинно бути. Ми живемо в демократичній державі. Ми не обирали собі паньків, які будуть нами керувати. Ми маємо людську гідність, а вони повинні мати честь. Нам завжди нав’язують, що ми не повинні втручатися в роботу людей, яким ми делегували право на владу. Але вони повинні виконувати те, про що ми домовилися.
Дуже часто у нас неправильна асоціація з тим, що є насправді держава. Ми думаємо, що це люди, які є при владі. Але насправді кожен з нас – це і є держава. І треба нести за це відповідальність.
- У вашій родині хто виносить сміття?
- Всі по черзі. У нас є смітник на подвір’ї, яма, в якій сміття переробляють черв’яки. Ми сортуємо сміття.
- Враховуючи скандал навколо сміттєвої блокади, думаю, було б доречно запитати у вас, за кого ви голосували на останніх президентських виборах?
- Я голосувала за Петра Порошенка, вірила в нього. Хоча в той час не було, з кого обирати…
Катерина Кіт-Садова
- А коли пропала ця віра?
- Я навіть не знаю. Але це було очевидно.
- Що потрібно зробити Андрію Івановичу, щоб перемогти на президентських виборах?
- На все має бути Божа воля.
- І все?
- За 12 років роботи мером, я не побачила, щоб він, перепрошую, скурвився. Я знаю, що Андрій цінує, перш за все, людину. Він не з тих, хто все "рішає". І я думаю, що в нього все є, щоб бути гідним президентом.
- Уявімо, що ваш чоловік не проходить до другого туру. Лише Порошенко та Тимошенко. Ви би кого підтримали?
- Я навіть не знаю. То був би капець (сміється).
- Ви офіційно володієте низкою ЗМІ – "24 канал", радіо "Люкс ФМ". Також ви є головою Наглядової ради телеканалу "24". Чи можна говорити, що ви керуєте цими ЗМІ та визначаєте шлях їхнього розвитку?
- Ними керує Роман Андрейко. Він також є і генеральним директором. Так, наглядова рада визначає напрямок, але саме він вже є тим, хто цю місію береться виконувати. Наприклад, для "24" каналу є принципова вимога – говорити правду. Незважаючи на те, чи це подобається Андрію Івановичу. Хоча якщо з’являється критика, то всі думають, що Андрій Іванович має на це вплив. Насправді ніхто не може повірити, що це є незалежне радіо і телебачення.
- Але в період президентської кампанії потрібна підтримка, бо критики буде вистачати з усіх сторін.
- Звичайно, що потрібна. Але якщо це буде штучна підтримка, це нікому не миле.
- Ви впливаєте на роботу пана Андрейка?
- Ні, я йому повністю довіряю. Якби я не довіряла, то я би цим сама займалася. Але це не моя робота, я не вмію керувати усіма процесами, тому я не буду пхатися. Краще я довірюся професіоналу.
Звісно, час від часу ми зустрічаємося і говоримо про удосконалення роботи ЗМІ. Але я так само розумію, що це такий процес, коли краще не заважати своїми порадами.
Коли Андрій почав працювати мером, він віддав мені медіа, щоб не мати клопоту з цим всім. Він делегував цю справу мені, щоби не займати його час. А я не така обізнана, тому краще не буду пхати туди свого носа.
- Ці ЗМІ прибуткові?
- Ми з того всього живемо. Це є наш єдиний прибуток. Тому, напевно, так.
- За рахунок чого вони прибуткові?
- Стосовно цього краще спілкуватися з Романом Андрійком.
Катерина Кіт-Садова
- Вам це не цікаво?
- Мене більше цікавить, чи ми підтримуємо українських виконавців, наприклад, на радіо. І ми це маємо, наскільки це є можливим. Бо в першу чергу це – бізнес, там є свої закони.
- На радіо "Люкс ФМ" досить часто можна почути політичні новини лише про дві партії: "Самопоміч" та "Батьківщину". Варто відзначити, що це – розважальне радіо. Як правило, новини там рідко можна почути. Чому згадується лише про ці партії?
- Якщо йде мова про рекламу, то напевно, в них викуплений рекламний час. Але я не можу точно сказати, тому що я його не дуже слухаю.
- Чи ви замислювалися над тим, що ви будете робити з цими ЗМІ у разі перемоги вашого чоловіка на виборах? Будете продавати чи залишитеся власником?
- Про це я ще не думала.
- З ким з українських політиків ваша родина спілкується?
- Особисто я спілкуюсь з дружиною Березюка, вона в нього дуже мудра жінка, психолог; з дружиною Олега Лаврика (народний депутат від "Самопомочі" - "Апостроф"). Також бачимось з Оксаною Сироїд (віце-спікер Верховної Ради – "Апостроф"). Влітку ми відпочивали з дітьми та чоловіком у санаторії на Закарпатті, де зустрілися з Віктором Балогою. Він також там лікувався разом з дружиною. Вона в нього чудесна!
- Наші джерела в "Самопомочі" стверджують, що це був ваш спільний відпочинок.
- Ні, ми там зустрілися випадково.
