У Службі безпеки України заявили, що Росія готує масові кібератаки під час президентських виборів в Україні. Про те, якими ще способами Кремль спробує втрутитися в українські вибори, чи відмовиться Володимир Путін від військового сценарію в Україні і які загрози РФ несе для всього світу, "Апостроф" поговорив з ветераном зовнішньої розвідки України, генерал-лейтенантом ВАСИЛЕМ БОГДАНОМ.
- Днями в СБУ заявили, що Росія готує масові кібератаки під час президентських виборів в Україні. Яка найбільша загроза надходитиме від Росії на виборах?
- По-перше, загрозою є сам путінський режим. Це агресивний режим, що проводить політику реколонізації земель, які колись належали романівській імперії, потім Радянському Союзу, а сучасна Росія одноосібно і незаконно визнала себе правонаступником Радянського Союзу.
По-друге, в ситуації, коли Путіну вже стало зрозуміло, що наскоком Україну не взяти, він вирішив скористатися ситуацією, пов'язаною з президентськими і парламентськими виборами, щоб спробувати підірвати країну зсередини і провести на ключові політичні посади тих людей, які б кардинально змінили вектор зовнішньополітичної діяльності України в бік Росії, що сприяло б подальшій експансії путінської Росії на Захід.
У нинішній ситуації Путін намагається використати всі засоби. Як відомо, російським спецслужбам додатково виділено 350 мільйонів доларів для проведення інформаційно-підривної пропагандистської і диверсійно-терористичної діяльності в Україні – їх метою є створення зон і осередків соціальної напруженості, вкидання різноманітних дезінформаційних і компрометуючих матеріалів на певних політиків та політичні сили. Безумовно, що у зв'язку з цим росіяни будуть досить активно використовувати кіберпростір.
Тому висновки і заяви українських спецслужб ґрунтуються на об'єктивній і достовірній інформації. І очікування такого підходу путінського режиму до ситуації в Україні напередодні і в процесі виборів повинно було спонукати всі гілки влади для мобілізації відповідних ресурсів. Перш за все, треба вдосконалити законодавство України у цьому відношенні, особливо щодо подальшої криміналізації. Демократія – так, свобода слова – так, але є певні особливості української молодої демократії, які дозволяють нашому ворогу цим користатися і активно проводити свою підривну пропагандистську діяльність. Взяти того ж Віктора Медведчука, який на придбаних через своїх посередників каналах проводить брутальну антиукраїнську політику. Фактично він є рупором Кремля, резидентом Путіна в Україні, але лише почали вживати якихось заходів. Повинна бути правова оцінка його діям, а якщо не вистачає права – його треба створити.
Треба визнати, що й російські війська, які стоять біля наших кордонів, загрозливо впливають на окремих політиків. Це результат не досить ефективної роботи всіх гілок влади і громадянського суспільства в цілому. Тому що озирання – а раптом щось – це не та стратегія, яка повинна застосовуватися в умовах збройної агресії сусідньої держави.
Ми зможемо ефективно боротися з агресором при спільних зусиллях гілок влади. Наголошую на діяльності правоохоронних органів і спецслужб, тому що я маю інформацію про те, що деякі правоохоронці і представники спецслужб починають вже задумуватися – чи варто зараз ефективно працювати, бо може прийти інша влада, і які тоді будуть перспективи. Не тільки олігархи розкладають яйця в різні кошики – окремі правоохоронці і представники спецслужб починають діяти таким же чином. Тому в цій ситуації величезна роль відводиться керівникам цих спецслужб і правоохоронних органів – якщо до влади прийдуть колаборантські сили, то це матиме наслідки на багато десятиліть. Тоді ми можемо забути про те, що будуємо незалежну державу.
- Чи може Путін у такому разі остаточно відмовитися від військового сценарію в Україні?
- На даному етапі Путін навряд чи наважиться на повномасштабну агресію щодо України – навіть за умови повної поразки проросійських сил на виборах. Але з огляду на те, що твориться у нас на кордонах, зважаючи, як до цієї ситуації підтягуються Білорусь, Придністров’я, та й насичення зброєю і військовою технікою Криму – це довгострокова загроза. Тому Україна повинна бути готова до всього. Зокрема, нам потрібно займатися виробництвом власних ракет, особливо в умовах, коли припинено дію договору РСМД. Так, у нас є державна програма "Ракетний щит" (комплекс відновлювальних дій щодо ракетного потенціалу України. Активно впроваджується й розроблюється після початку військової агресії Росії, - "Апостроф") і ми ні в кого не повинні питати дозволу на виробництво ракет.
Зараз ми спостерігаємо ескалацію серйозної напруженості і як наслідок ескалацію гонки озброєнь, і, що дуже небезпечно – гонки ядерних озброєнь. У цій ситуації світ повинен усвідомити, перед якою загрозою він постає. І необхідно вжити всіх заходів для розрядки міжнародної напруженості, бо ядерна катастрофа може спричинити кінець життя на Землі. Свого часу Горбачов і Рейган пішли на цей крок.
Зараз для цього недостатньо ООН - необхідне скликання дуже солідної і авторитетної міжнародної конференції країн, зацікавлених у цьому, на якій були б ухвалені юридично-зобов’язуючі заходи по розрядці міжнародної обстановки, ядерному роззброєнню і, головне, звільненню незаконно-окупованих території. Це стосується і України, і Грузії, і Молдови, і інших країн, де це відбувається.
До речі у своїй книзі "Мистецтво управління державою" Маргарет Тетчер написала – неприпустимо, щоб ліберальна доктрина мала верховенство над військовою ефективністю. Я веду до того, що поки що ми живемо у світі, в якому ключові кардинальні питання вирішуються за допомогою сили. На жаль, це так.
- Ось ви кажете за міжнародну конференцію, але ж на Росію не діють ніякі механізми окрім сили. Яким же чином Путіна змусити виконувати ті чи інші зобов'язання?
- Має бути міжнародна конференція, яка ухвалить міжнародний юридично-зобов’язуючий документ. Безумовно, дипломатія не може примусити Путіна до поступок, але якщо ми говоримо про те, що треба зараз здійснити заходи щодо розрядки міжнародної напруженості, то тут необхідно сідати і домовлятися, оскільки ядерна війна – це кінець для всіх. Але що ми бачимо – шантаж, розгорнення груп військово-промислового комплексу, бо на цьому люди заробляють, а Росія ще й намагається повернути ті землі, які колись належали Російській Імперії.
- Ще питання щодо виборів в Україні: російським спостерігачам заборонено бути присутніми на виборах. Наскільки це важливо? Невже 20 людей можуть зробити погоду для Кремля?
- Це дуже правильне рішення, яке має суспільно-політичне, міжнародно-правове і дипломатичне значення. Ми ухвалили закон, яким чітко визнали Росію агресором.
По-перше, нічого представникам країни агресора їхати до нас і спостерігати, як у нас відбуваються вибори. По-друге, Україна не була присутня ні на яких виборах у Росії. І по-третє, не дивлячись на домовленості, Росія брутально двічі провела вибори на незаконно-окупованих територіях Донбасу.
Однак я не сумніваюся, що на виборах будуть спостерігачі, які працюватимуть і на росіян – бо спецслужби РФ активно працюють над придбанням агентури у міжнародних інституціях. Та й ОБСЄ має дуже потужний російський вплив. Навіть якщо на виборах в Україні не буде російських спостерігачів, то будуть люди, які виконуватимуть завдання спецслужб РФ.
Тим не менш, рішення не пустити росіян на вибори є дуже правильним. Воно спричинить відповідну реакцію суспільства і унеможливить прямі провокації з боку російського ворога.
