Міністр закордонних справ Німеччини Хайко Мас 24 серпня заявив, що зустріч глав МЗС "нормандської четвірки" може відбудуться у вересні. Але вже на наступний день стало відомо, що зустріч політичних радників лідерів чотирьох країн, призначену на 28 серпня, скасовано. Росіяни заявили, що це сталося через розбіжності щодо проектів підсумкових угод. В Україні пояснили все відрядженням французького представника Еммануеля Бона.
Зустріч і радників, і самих лідерів потрібна. Тому що на Донбасі настав перемир'я і пора рухатися далі. Але потрібно розуміти, що Росія зараз дає можливість виграти на українських місцевих виборах прихильникам компромісів. І разом з тим, намагається налагодити міжнародні відносини з рештою світу.
Такі думки висловив "Апостроф" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.
Представник Росії на зустрічах політичних радників лідерів країн "нормандського формату" Дмитро Козак нещодавно зробив невеликий трюк, пригрозивши вийти. Але, я думаю, він залишиться. Важко сказати, для чого це було зроблено. Ніяких нових кандидатур не обговорюється. Можливо, причиною цього був тиск на українську позицію, що менш ймовірно, або розборки всередині російської політики. Так що Козак братиме участь в переговорах і в подальшому. Це якщо зустріч відбудеться. Тому що відсутність французького представника Еммануеля Бона, про якого вони говорять, може бути тільки приводом. Насправді їм, можливо, просто нема про що говорити.
Але мені здається, що у зустрічі є сенс, тому що є перемир'я. Потрібно розуміти, куди рухатися далі і чи рухатися взагалі. Чи то заморожувати конфлікт, чи то обговорюватимуть подальші кроки, зустрічі і рамки. Потрібен і саміт "нормандської четвірки" - знову ж таки, тому що перемир'я змінює ситуацію. Але "норманді" - це складно. Тому знадобиться провести не одну зустріч радників, двосторонні консультації, щоб можна було б зустрічатися чотирьом лідерам.
Я не бачу поки, щоб ми зробили значні поступки Росії заради перемир'я. Мені здається, воно зараз вигідно в якомусь сенсі Кремлю. Зеленський, правда, доклав більше зусиль. Тому що зараз вибори, йому нема чого демонструвати - і він зможе "продавати" перемир'я, кажучи, що він приніс мир.
Росіяни могли погодитися, тому що починають грати в глобальну геополітику і їм потрібно розуміти, з ким вони далі - з американцями, європейцями, китайцями? Де вони взагалі на світовій мапі? І на цьому тлі зайві точки для напруги, для критики, санкцій їм не дуже потрібні. На рішення Кремля могла вплинути ситуація і в самій Росії - економічна криза, напружена політична обстановка. Путін, можливо, розуміє, що відкритий військовий конфлікт на Донбасі, який грав йому на руку в попередні роки, починає грати вже проти нього. Що йому потрібна більш спокійна обстановка на кордоні, щоб зосередитися на внутрішніх проблемах.
До того ж, якщо настає перемир'я, Путін розуміє, що таким чином всередині України посилюються позиції прихильників більш компромісного підходу до відносин з Росією. При відкритому конфлікті зайву популярність будуть набирати "спойлери" мирного процесу, "патріоти", які за те, щоб з Росією воювати. А на передодні місцевих виборів в Україні чому б не дати зіграти силам, які більш спокійно дивляться на взаємини двох країн.
Я думаю, до того, як відбудеться саміт "нормандської четвірки", настане ясність і щодо Білорусі. Крім того, навряд чи нинішня ситуація вплине на ставлення міжнародних партнерів до Путіна. Він зайняв грамотну позицію. У Білорусі він має сильний вплив на всіх рівнях, і може не втягуватися туди до останнього. Але він послав необхідні сигнали і білорусам, і Євросоюзу. І, як мені здається, європейці скоріше схвалюють його позицію, ніж вважають, що він підриває безпеку. У мене відчуття таке, що європейці не хочуть ще однієї дестабілізації в регіоні. Вони розуміють, що утримати ситуацію може тільки Путін і вважають варіант, коли він буде відповідати за стабільність, найменшим злом.
Ставлення до Путіна вже сформувалося, воно досить стійке. Мені здається, воно не сильно залежить від особистих стосунків з Ангелою Меркель або Еммануелем Макроном. Є довгострокове сприйняття російського чинника, яке не змінюється в залежності від різних подій.
