Наприкінці минулого тижня генпрокурор Юрій Луценко заявив, що отримав від Національного антикорупційного бюро лист з проханням притягнути до відповідальності керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького. У НАБУ поспішили спростувати заяву генпрокурора, додавши, що він не розібрався в суті скарги на голову САП. Мова нібито йшла про підготовлену детективами Бюро скаргу у відповідь на бездіяльність Холодницького при розслідування так званої справи МАУ. Старший аналітик МЦПД Анатолій Октисюк розповів про причини нового витка війни між антикорупційними структурами.
У приватних бесідах іноземні дипломати не приховують свого розчарування щодо відсутності реальних результатів у боротьбі з корупцією, а також надмірної конкуренції і конфліктності між керівництвом нових антикорупційних інституцій в Україні. На думку співрозмовників, головними причинами пробуксовки антикорупційної реформи є політична заангажованість керівництва і недостатня компетенція кадрів в НАБУ, САП і НАПК.
Національне антикорупційне бюро фактично потрапило під політичний вплив так званої грузинської групи Углави-Саакашвілі, яка при пасивності директора бюро Артема Ситника використовує повноваження нової інституції для розкрутки майбутнього політичного проекту Саакашвілі і вирішення своїх завдань. Стратегія керівництва НАБУ полягає в тому, щоб порушити максимальну кількість кримінальних справ проти великих політичних функціонерів, а потім звинуватити владу у політичному тиску і небажанні боротися з корупцією, піти у відставку і приєднатися до антикорупційного руху Михайла Саакашвілі. Тому, ймовірно, НАБУ спробує відкрити максимум гучних справ, щоб потім можна було йти на дострокові вибори з яскравими антикорупційними гаслами.
Ще півтора роки тому іноземні радники реформування сектору юстиції, які беруть участь у створенні НАБУ, говорили про те, що новому керівництву НАБУ спочатку потрібно буде тренуватися на "маленьких рибах", а не гнатися відразу за великими "політичними китами". Тобто спочатку посилити інституційний потенціал, набратися досвіду в розслідуванні корупційних злочинів, наприклад, на регіональному рівні і тільки після цього приступати до розслідування корупційних справ, до яких можуть бути причетні одіозні особистості, олігархи і топ-політики. На жаль, у НАБУ проігнорували рекомендації іноземних донорів та експертів, оскільки керівництво головного антикорупційного органу моментально включилася в політичну конкуренцію.
Порушені справи по лінії НАБУ часто мають явний піарний або політичний присмак і при відсутності доказової бази розвалюються в ході досудового розслідування або ж в судах. Природно, багато експертів все списують на корумпованість судової системи, однак політизованість справ, відсутність доказової бази і професійна некомпетентність детективів безпосередньо впливають на відсутність значущих результатів.
Комунікаційна стратегія НАБУ багато в чому була побудована на тому, що процес політичного саботажу по боротьбі з корупцією відбувається по лінії судів і ГПУ. А тепер до "поганих" несподівано додалася і САП на чолі з Холодницьким. Раніше ці дві структури демонстрували повну одностайність у всьому, хоча антикорупційна прокуратура відділена від НАБУ і має контролювати виконання законів з боку Бюро.
Тепер соратники глави НАБУ почали заявляти, що антикорупційні розслідування глухнуть саме тоді, коли до процесу підключаються слідчі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Саме це багато в чому і послужило причиною конфлікту між Ситником і Холодницьким. Проте, протистояння між їх відомствами ще більш ускладнилося після того, як НАБУ відмовилося на вимогу САП внести справу про елітну квартиру Сергія Лещенка в Єдиний реєстр досудових розслідувань, мотивуючи це тим, що попередня перевірка не підтвердила факт незаконного збагачення. Відмова НАБУ виконувати законну вимогу САП також змусила багатьох експертів говорити про заангажованість відомства Ситника, який все більше нагадує "весільного генерала". Адже Лещенко є одним із соратників по антикорупційному цеху Саакашвілі-Углаву-Ситника.
Примітно, що інший антикорупційний орган - НАПК у своєму вердикті визнав, що Лещенко не мав права приймати подарунки від третіх осіб відповідно до закону "Про запобігання корупції". За таке порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків передбачені санкції з накладенням штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією подарунка. І ця заява НАПК також ставить під сумнів об'єктивність і неупередженість НАБУ. Ситуація навколо квартири Лещенко показала, що надмірна політизація процесу розслідування тільки більше дискредитує нові антикорупційні органи, ставлячи їх в одну лінійку зі старими правоохоронними структурами.
Втім, в приватних бесідах західні експерти та дипломати відзначають той факт, що поки ще не варто повністю ховати нові антикорупційні органи і говорити про повну їх дискредитацію. Головний успіх у антикорупційній реформі полягає в тому, що створені абсолютно нові інституції, у яких можна провести перезавантаження менеджменту та навчання персоналу. У першу чергу, мова йде про НАБУ, яке все більше входить в жорсткий клінч не лише з владою, але і САП і НАПК.
Тому не виключено, що найближчим часом Артем Ситник і Гізо Углава можуть голосно грюкнути дверима і піти у відставку, щоб потім включитися в політичну боротьбу в лавах руху Саакашвілі. Але для цього рішення повинні бути створені відповідні умови, як внутрішньополітичні, так зовнішні. Адже питання боротьби з корупцією в Україні для західних партнерів залишається життєво важливим і пріоритетним.
Важливих рішень від американських партнерів слід очікувати як мінімум навесні 2017 року. До того часу адміністрація Дональда Трампа розгорне свою діяльність і, швидше за все, також проведе свій аудит в сфері боротьби з корупцією в Україні. Адже в Білому Домі точно не забудуть спроби НАБУ і єврооптимістів за допомогою "чорної каси" Партії регіонів втрутитися у виборчу кампанію США і зіграти проти Трампа.
