Відома українська телеведуча Марія Єфросиніна стала одним з експертів нового телевізійного шоу "Дивовижні люди", яке щосуботи виходить на телеканалі "Україна". "Апострофу" вдалося поспілкуватися з Марією на заході, присвяченому старту шоу. Ми поговорили не лише про проект, але й торкнулися особистого життя Єфросиніної.
- Зараз дуже популярні різні талант-шоу. Зокрема, багато зірок заохочують своїх дітей до участі в таких шоу. Ваша донька чи син планують брати участь у подібних талант-шоу?
- Ні.
- Чому саме цей проект. Що вас надихнуло взяти у ньому участь?
- Формат. Мені не треба його вести, чому я безкінечно радію. Це підтримання моєї професійної форми, тому що цей проект мені нагадує по темпоритму прямий ефір, за яким я дуже скучила. У цьому проекті немає права на дубль, немає права переговорити свою думку, немає права на повторну реакцію. Все робиться з першого разу і мене це захоплює. І я не перебільшую, що професійна форма підтримується саме у таких умовах: кожну програму ми писали цілий день і це великий шматок роботи.
Також на цьому проекті я розвиваю свою українську, яка потребує практики, бо я вивчала її протягом кількох років і мені потрібно виходити з нею в ефір. У цьому форматі я не знайшла жодної негативної сторони. Як телевізійниця зі стажем я навіть трохи побоююся, бо бачу, що цей формат добрий, світлий, красивий. У мене був досвід, коли такі проекти не дуже заходили людям, тому як телевізійниця я боюся. А як людина я дуже пишаюся тим, що причетна до такого крутого, дорогого, масштабного проекту про дійсно незвичайних людей.
- Яку місію це шоу має донести до українців, яку думку?
- Взагалі-то, порадіти за те, що зараз є люди, які не здаються. Ось щодня відкриваєш Facebook – всюди зрада, все погано, а ці люди живуть саме в цьому середовищі, але при цьому розвивають свою пам’ять, займаються з діточками і доводять їх мозок до того стану, що діти демонструють дивовижні речі, змінюють своє життя тим, що навчилися якимось технікам, завдяки яким можуть демонструвати ті чи інші здібності. Тобто люди не здаються. І я би хотіла, щоб ми з вами пораділи, що живемо не в такі вже й погані часи, як нам нав’язують соцмережі та новини.
Також це шоу доводить, що ми з вами використовуємо лише 10-15 відсотків можливостей нашого мозку. І я собі вже дала обіцянку, що піду на всі вправи, бо можна такого досягти… можна змінити своє життя. Наприклад, можна вивчити мову за три тижні. Треба зверху подивитися на проблему і оцінити її масштаби. Так ось, це шоу дозволяє це зробити – масштабувати будь-яку проблему, яка є у наших головах.
Українська телеведуча, актриса Марія Єфросиніна з чоловіком Тимуром Хромаєвим і дітьми Олександром і Наною
- У нас і раніше були шоу про унікальних людей, наприклад, "Україна має таланти". Цей формат схожий?
- Ні – це не зовсім таланти. Взагалі у нас на майданчику неофіційно було заборонено слово "таланти". Мовляв, давайте не називати це конкурсом, бо це здібності людей – або вроджені, які вони розвинули, або набуті. Це головне, що відрізняє це шоу. Цей формат в якійсь мірі можна назвати науковим – це ніби лабораторна дослідницька праця, яка була інтегрована у формат великого шоу. Щось на кшталт цього.
Демократична мама
- Ви нещодавно відмітили, що ваша донька Нана не по-дитячому серйозна. У чому це проявляється?
- Вона свідомо підходить до життя. Все аналізує, обдумує, піддає серйозному аналізу. Навчається так, що я повинна її часто зупиняти, щоб вона поїхала і прогулялася з друзями, тому що вона цілими днями навчається. Хоча я абсолютно не змушую її цього робити. Я демократична мама і кажу їй: "якщо ти хочеш, то взагалі не навчайся, аби ти була щасливою у житті". Як відмінниця у минулому, я можу сказати, що для своїх дітей не хочу якихось внутрішніх стереотипів – мовляв, треба навчатися, отримати відмінний атестат тощо. Але донька все-одно ставить собі цілі і йде до них дуже впевнено.
- Чи визначилася вже ваша донька з майбутньою професією?
- Щодо визначення з професією, то поки що цього не має, але її тягне у гуманітарні науки. Вона дуже цікавиться історією, читає багато літератури з історії – української, зарубіжної. Вона починає писати. Бачу, що її мислення схильне до журналістики. Боюся вимовляти це слово, але її тягне до цього.
- Маріє, ви дивовижна мама. Як вам вдається поєднувати кар’єру і виховання дітей. Зокрема, меншому синочку Олександру лише 4 рочки. Вам хтось допомагає, наприклад, няня?
- Ні. У нас немає няні. Син ходить до садочка. Що стосується виховання дітей, то я не апелюю такими категоріями, як поєднувати це з роботою. Це абсолютно не мій підхід. Я нічого не поєдную – у мене є діти і я займаюся своєю справою. Звичайно, через це у мене виникає купа проблем – десь я не встигаю, якимись планами повинна жертвувати. Але це не є системою – для мене це є правильним рухом життя. Задля того, щоб діти мої не були ображені, а моя робота ніяк не страждала.
Це одвічне питання – питання, яке мені одразу задають. Але я прошу дивитися на нього під іншим кутом. Якщо мама сама не робить з цього проблему, то немає ніяких з цим труднощів окрім побутових моментів – там не встигли, там пізніше лягли, там щось не подивилися. Тобто це абсолютно побутові речі, які бувають у будь-якої мами. І не важливо, працює вона багато чи взагалі не працює.
Українська телеведуча, актриса Марія Єфросиніна
- Маріє, ваша фільмографія налічує більше 10 ролей. Чи є роль вашої мрії, яку ви хочете зіграти або проект вашої мрії, де ви взяти участь?
- Я би сказала так – режисер моєї мрії. Тому що я не є професійною актрисою і точно знаю, що хочу потрапити у руки до режисера, який у мене повірить. У мене вже є такий досвід – і з паном Матешком, і з паном Горовим – і я точно знаю, якщо режисер мені довіряє, я можу впоратися з усіма його задачами на майданчику. Якщо ні – то вилізають усі мої технічні прогалини. Тому, дійсно, я б хотіла зніматися у професійних режисерів. Я, звичайно, мрію про прокатне кіно і буду розвиватися більш ефективно у цьому напрямку саме з початком українського кіно.
- А що особливого має бути у гримерці Марії Єфросиніної?
- Зазвичай я живу серед стереотипів, з якими борюся. Ось всі звикли говорити, не знаючи, що таке райдер, і називають це капризами зірок. Але якщо ти знаходишся 17 годин на майданчику і за райдером потребуєш, щоб у тебе в гримерці стояла принаймні маленька кушетка – це не каприз, а більше на користь шоу, щоб ти йшов в ефір не перекособочений від того, що у тебе все болить і не міг вимовити й слова. Це те, що тобі знадобиться – 15 хвилин задля того, щоб ти перезарядився і прийшов на майданчик у нормальному стані.
Але якщо ви маєте на увазі, чи кидаю я стільці або кісточки по гримерці, а моя команда сидить і тремтить у мене під дверима, бо я їм не дозволяю заходити в гримерку, поки я відпочиваю? Ні, я не така.
