Україна впорається із кількома випадками зараження коронавірусу, але не готова до спалаху епідемії. Причина – у зруйнованій системі санітарно-епідеміологічного контролю і відсутності достатньої кількості устаткування в лікарнях. Також населення не довіряє чиновникам й офіційним службам, а ті не вміють донести інформацію до людей. Такі думки висловила "Апострофу" доктор медичних наук, заслужений лікар України, завідувач кафедри інфекційних хвороб національного медичного університету імені О.О. Богомольця ОЛЬГА ГОЛУБОВСЬКА.
- Чи є зараз взагалі серйозна небезпека заразитися уханським коронавірусом в Україні?
- Якщо Всесвітня організація оголосила надзвичайне становище в області громадської охорони здоров'я, значить це зроблено не дарма. Це зробили тому, що вірус має пандемічний потенціал. Це ще не пандемія. Потенціал його не вивчений, тож весь світ повинен готуватися до таких викликів. І як ми з вами бачимо, світ не дуже до цього готовий.
Україна апріорі не може бути готова до цього, оскільки розігнали санітарно-епідеміологічну службу – і нічого дієвого не створили. Хоча всі експерти в один голос говорили – розганяйте що завгодно, відберіть дозвільну функцію у СЕС, але лишіть епідеміологів. Але вони не просто розвалили СЕС – це все дуже вдарило по спеціалістах. Але вони пішли ще далі. На сьогодні ми уже 5 років не випускаємо епідеміологів із вишів. 5 років у країні епідемій! Замість цього нам нав'язали якихось "польових епідеміологів". Ці люди сидять і спостерігають за спалахом захворювання (в осередок захворювання вони не виходять), рахують, скільки захворіли, скільки померли – і роблять ретроспективний аналіз.
У нас були найкращі епідеміологічні служби світу, як американська CDC (Centers for Disease Control and Prevention, - "Апостроф"). Там вертикаль дотримана абсолютно, дія на всі ланки епідемічного процесу. Американці приїжджали і казали – яку ви чудову створили систему. Так, вона дорога. Але якщо її не можна було утримувати, варто було її якось спростити, а не повністю знищувати. На сьогодні – повний правовий колапс, спеціалісти демотивовані морально, частина людей у віці пішла – а вони повинні передавати свій досвід. Тож якщо ми не відновимо випуск нормальних епідеміологів із фундаментальною освітою, уже через два роки відновити систему буде неможливо. Втратити знання, які накопичувалися десятиліттями – це злочин проти України, на мою думку.
- Що буде, якщо виявлять таки в Україні когось хворого на коронавірус?
- Все залежить від того, як хвороба поведе себе далі. Якщо все обмежиться одним, двома чи трьома випадками – це одна справа. Але якщо буде спалах? Подивіться на Італію. Там уже паніка. Усі ринулися із країни. Німеччина уже перекрила кордон. Тому що це неконтрольований процес. Якщо у нас буде масове поширення інфекції, то ми не готові – ясна річ! Ні у Польщі, ні у Білорусі немає такої розрухи.
Ми п'ять років говорили: в протидії інфекційним захворюванням найголовніше – готовність. Хай обладнання й устаткування не знадобиться, але воно повинне бути! Не повинно бути так, що для наших людей, які поверталися із Китаю, раз за разом міняли дислокацію, їх нікуди не пускали, бо місцева влада опиралася. Це маячня! Нам зараз нав'язують децентралізовану протидію інфекційним захворюванням.
Протести у Нових Санжарах
Чи розуміє людина, яка це вигадала, усю відповідальність і всі ризики і, що найголовніше, чи знає вона наші регіони? Децентралізація не повинна автоматично означати дерегуляцію. Держава не може припинити контроль за тим, що являє собою питання національної безпеки.
Добре, що нам хоча б дозволили зберегти інфекційні стаціонари. Бо у бюджетному фінансуванні лікування інфекційних хвороб були закладені такі умови, які вели до ліквідації лікарень. Прийняли концепцію, що будуть оплачувати пролікований випадок захворювання. Є хворі з грипом, ви вилікували – ми вам заплатимо гроші. А завтра хворих нема, то й платити вам не будемо. А, умовно кажучи, післязавтра лікарня закриється. А через місяць буде колосальний спалах і хворих будуть розпихувати по всіх непристосованих приміщеннях. Але лише інфекційні стаціонари можуть госпіталізувати таких хворих: вони боксовані, там умови не такі, як у терапевтичних клініках.
- Приміщення у Нових Санжарах, на вашу думку, зможе втримати коронавірус?
- Там здорові люди. Підкреслю – здорові. Але оскільки вони приїхали із осередку вірусу, то для них проводять необхідні протиепідеміологічні заходи. Вони вважаються "умовно інфікованими". Тому всі заходи довкола них організують таким чином, щоб убезпечити оточуюче середовище від розповсюдження. І якщо виникне підвищення температури, хворих відразу госпіталізують у обрані лікарняні заклади з дотриманням всіх норм. Лікарні знають про те, що можливе надходження хворих, і запасаються засобами індивідуального захисту. Але, звісно, все відбувається, як зазвичай у нашій країні. Лише коли щось трапляється, повертаються обличчям до людей.
У 2014 році, коли був спалах лихоманки Ебола у Західній Африці, я просила – укомплектуйте інфекційні відділення засобами індивідуального захисту. Хай вони лежать "мертвим вантажем" і ніколи нам у житті не знадобляться. Бо коли щось трапляється, ви нічого ніде не купите - все розметають зі швидкістю звуку.
Маю зазначити, що після 2014 року стало трохи краще, бо раніше засобів індивідуального захисту не було взагалі. Але їх треба дуже багато. У Китаї уже витратили $10 млрд на локалізацію спалаху, але костюмів не вистачає, бо їх треба змінювати раз в 4 години. Лікарі в підгузках ходять, аби зайвий раз не знімати костюм.
- Проблема ще полягає в тому, що до нас поверталися туристи, студенти з Китаю після китайського Нового року. Приїжджали люди і до перших повідомлень про вірус. Інкубаційний період захворювання, як кажуть, може сягати 27 днів. І цих людей ніхто не тримав на карантині, не тестував.
- Ще раз повторюся – вірус поки вивчають. Контролювати його не можливо. Він може поширитися у будь-який момент у будь-якій країні.
- Тобто, заражені люди можуть бути уже серед нас?
- Так, чисто гіпотетично, можуть бути.
Я дуже рада, що ми закупили тест-системи і розповсюдили їх серед лікарень. Дуже добре, що провели тестування тих українців, яких привезли з Уханя. Але раніше тест-систем у нас не було. Та й таких рекомендацій від ВООЗ не було.
Робота в вірусної лабораторії
У нас існує інша проблема – зараз в регіонах іде скорочення епідеміологів в лабораторних центрах.
- Якщо зараз станеться спалах – чи вдасться нам мобілізувати спеціалістів?
- Хороше питання. До купи це все зібрати буде дуже складно. Зараз спеціалісти є і вони готові працювати, хоча повністю деморалізовані.
- Скільки їх приблизно?
- Ну всю Україну, як мені говорили, 500 епідеміологів. Але ви подивіться в Нових Санжарах – там здорові люди, просто обсервація – і скільки там епідеміологів працює. Із сусідніх областей підтягнули, з МВС.
- Як ви вважаєте, чому сталася така ситуація, як у Нових Санжарах? Чому так зустріли прибулих з Китаю?
- На мою думку, проблеми дві. Перша – це повна недовіра до державних інституцій. Люди знають, що все брешуть і все неправильно. Останні роки МОЗ було забите волонтерами, незрозуміло ким, але не спеціалістами.
Перше, що зробило міністерство – ліквідовано інститут головних спеціалістів, і нічого не створено для його заміни. Експертні групи існували для профанації, щоб розповісти про боротьбу з корупцією. Нашу експертну групу жодного разу ніхто не питав про жодні ключові моменти. Хотіли зробити як в США, як в Європі. Але хіба в країні епідемій системи протидії інфекційним хворобам можуть бути слабші, ніж у благополучній Європі?
Друга проблема – неправильно спрацювала комунікація. Повинен постійно вестися моніторинг й інформування населення. МОЗ має давати рекомендації для населення, але так, щоб воно їх сприймало. Бо за останні 5 років на рівні міністерства обговорювали, чи мочити манту, чи сидіти на бетоні – це викликало лише сміх. Менталітет людей, рівень довіри до державних інституцій в Америці відрізняється від українського. Тож і подача інформації має відрізнятися.
- Якщо людина відчула себе застудженою, як вона має вчинити?
- Звертатися до сімейного лікаря. У нього є наказ, у якому розписано, що таке підозрілий випадок, кого тестувати.
Аби максимально себе убезпечити, не треба відвідувати Китай без крайньої необхідності. Якщо вже там опинилися – не відвідувати ринки, де продаються забиті тварини, не торкатися їх. Мити руки. Чихати чи кашляти треба у серветку, а не в руку, щоб потім не розносити по всіх поверхнях той збудник. Частіше мити руки спиртомісткими розчинами.
- Тобто Україні лишається сподіватися, що спалаху не буде…
- Пандемічний спалах обов'язково станеться – якщо не зараз, то наступного разу. Питання не в тому, чи він буде. Питання лише в тому, коли.