Події навколо отримання Православною Церквою України (ПЦУ) Томосу про автокефалію днями знову зацікавили всю країну. Співробітники Державного бюро розслідувань (ДБР) підтвердили існування кримінального провадження щодо розпалювання міжнаціональної ворожнечі під час створення ПЦУ, яку було сформовано за підтримки п`ятого президента Петра Порошенка. Провадження було відкрито начебто за заявою Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА (Денисенка), якому, звісно, є за що ображатись на Порошенка та архієреїв ПЦУ. Адже після створення об’єднаної церкви, УПЦ Київського Патріархату, яку очолював Філарет, зняли з реєстрації. Хто написав заяву на колишнього гаранта, якими є відносини між УПЦ КП та ПЦУ та чи справді ПЦУ можна вважати незалежною українською церквою - про це в ексклюзивному інтерв’ю "Апострофу" розповів сам Патріарх ФІЛАРЕТ.
- Ваша Святість, дозволю собі почати з вашої ж цитати: "Ми не боремось проти ПЦУ. Тому що хочуть вони бути залежними від греків – нехай будуть залежними, це їх вибір". А чи був взагалі сценарій, за яким можна було отримати Томос та зберегти незалежність церкви? Чи потрібно було обирати одне з двох: Томос і залежність або ніякого Томосу взагалі?
- Можна було надати Томос і без залежності від Константинопольського Патріархату. І ми на такий Томос і розраховували. Але для того, щоб був Томос повністю незалежний від іншої церкви, треба було надати його не митрополії, а патріархату. Чому так? Тому що патріархат не може бути у складі іншого патріархату, а митрополія може бути. Наприклад, Українська Православна Церква Московського Патріархату (УПЦ, - "Апостроф") – митрополія. Вона має самостійність, але знаходиться в залежності від Московського Патріархату. Так і Константинопольський Патріарх не хотів, щоб українська церква була патріархатом. Тоді б вона була повністю незалежна. А так він хотів, щоб вона була залежною від нього. Тому від нас вимагав, саме вимагав, щоб ми відмовились від патріархату і щоб я, як патріарх, не висував свою кандидатуру бути обраним предстоятелем цієї вже об’єднаної церкви. Здавалося б, яка його справа до того, хто буде предстоятелем церкви? Але для нього це не байдуже. Якщо патріарх буде предстоятелем, значить буде патріархат, а якщо є патріархат, то він буде повністю незалежним від Константинопольського Патріарха.
Чому одразу ми пішли на відмову від статусу патріархату? Тому що була домовленість з президентом і з усіма архієреями, з Епіфанієм (голова ПЦУ, - "Апостроф") також, що ми погоджуємось на митрополію для отримання Томосу, але Українська церква залишається патріархатом і в середині України як був Київський Патріархат, так і залишається. І керує цим патріархатом – патріарх. Така була домовленість. Тепер митрополит Епіфаній каже, що ми ж нічого не підписували. Так, не підписували. Але ж ми архієреї повинні довіряти один одному. Якщо ми говоримо одне, а робимо інше, то які ж ми православні архієреї?
Коли йшла мова про надання Томосу за часів президенства Віктора Ющенко, то нам прямо поставили умови: щоб ми стали частиною Константинопольського Патріархату. Такою ж частиною, як Критська церква. Ось і нам казали: ви, Українська церква, на подобу Критської церкви, повинні бути частиною Константинопольського Патріархату. Ми тоді категорично відмовились від цього. Нам такої залежності не треба.
- В чому полягає ця залежність?
- По-перше, юрисдикція автокефальної Української церкви розповсюджується тільки на територію України. А ті українці, які проживають за межами нашої країни, не мають права належати до Української церкви, а повинні належати до Константинопольського Патріархату. Це вже порушення автокефалії, адже інші церкви своєю діаспорою самі керують, а нам кажуть, що ви не маєте на це права, і ми, греки, будемо керувати Українською церквою.
По-друге – миро. Миро кожна церква має право варити сама. На те вона і автокефальна церква. А якщо вона не має свого мира, то це значить, що вона не може ні хрестити дітей, ні освячувати престоли. Дадуть миро – можемо, не дадуть не можемо. Залежність? Залежність!
Священики переносять новозварене миро до алтаря у Володимирському соборі, в Київ, 2014 рік
Далі, згідно з канонами, церковні питання, які потребують розв’язання, вирішуються вищим органом церкви – Помісним собором. Але в Томосі записано, що не Помісний собор буде розглядати українські питання, а Константинопольський Патріарх. Залежні, а звемося автокефальною церквою. Це обман!
- Чи існують зараз якісь церковні механізми, щоб позбутися цієї залежності в майбутньому? Як це може бути? Наприклад, новий Томос?
- Відмовитись від Томосу такого змісту. Константинопольський Патріарх повинен дати Томос такий, який він дав Польській церкві, Румунській, Болгарській, Сербській. Такий нам потрібен Томос. І ми сподівались, що таким він і буде.
- Є такі прецеденти? Щоб спочатку давали один Томос, а потім інший? Так взагалі буває?
- Все буває. Тому ми вимагали, вимагаємо і будемо вимагати до кінця Томос такий, який мають всі інші церкви. Ми будемо стояти твердо на позиції патріархату. Якщо Вселенський Патріарх дасть новий Томос патріархату, то це буде означати, що ми дійсно є автокефальною, незалежною церквою.
Ми вийшли зі складу, так званої, ПЦУ, тому що не хочемо бути залежними від Константинопольського Патріарха. 20 червня 2019 року ми скликали Помісний собор по всім правилам, канонам і нашим статутам. Помісний собор має право скликати патріарх, і я це зробив. На соборі були єпископи, духовенство, миряни, з тих єпархій, які вирішили залишитись в Київському Патріархаті. І цей, правда невеликий склад, вирішив, що ми виходимо із складу ПЦУ і продовжуємо існувати як Київський Патріархат, як незалежна церква. І чекати того часу, коли Українська церква отримає справжній Томос про автокефалію.
- Але ж зараз УПЦ КП ніяк не зареєстрована юридично.
- Держава не мала права знімати з реєстрації Українську Православну Церкву Київського Патріархату. Я, як патріарх, який її очолював, не звертався про зняття з реєстрації. А держава не має права, без подачі документів на ліквідацію, знімати нас з реєстрації. А вони без мене, без рішення Помісного собору, це зробили. Тому ми і судимось з Міністерством культури.
Більш того, вони незаконно зареєстрували ПЦУ. І всі про це мовчать. Справа в тому, що ПЦУ не провела свій Помісний собор і не прийняла на ньому свій статут про управління церквою. Той статут, який був прийнятий 15 грудня 2018 року (в цей день відбувся Об’єднавчий собор – "Апостроф"), це статут Грецької церкви, іншої держави. А українська держава не мала права реєструвати статут чужої церкви і чужої держави. Митрополит Епіфаній, як предстоятель церкви, після свого обрання повинен був скликати Помісний собор і на ньому прийняти новий статут вже автокефальної церкви. Грецький статут нехай залишається в Греції. Але пройшло вже півтора роки, а Помісний собор досі не скликали. А якщо нема Помісного собору і нема прийнятого на соборі статуту, то держава не має що реєструвати.
Михайлівський золотоверхий монастир, головний собор ПЦУ
- До речі, на якій стадії зараз судові позови УПЦ КП проти Мінкульту? Можливо, є якісь проміжні рішення?
- Суди не розбирають справу по суті, а розбирають якісь другорядні питання, які не стосуються головного: мали вони право знімати з реєстрації Київський Патріархат чи ні? Чому суди не вирішують це питання, я не знаю. Можемо припустити, що хтось тисне, але суд повинен бути справедливим і діяти згідно з законами. Рік ми судимось і все стоїть на місці. Ми віримо, що питання вирішиться, тому шо правда рано чи пізно переможе. А терпіння у нас вистачить. Будемо терпіти і боротись до останнього. Київський Патріархат продовжує існувати, але буде єдиним в Україні. До цього Україна ще доживе. Україні, як державі, потрібна незалежна церква. Без незалежної церкви української держави не буде. Якби не було Київського Патріархату, Путін був би в Україні. Але був великий Київський Патріархат, який впливав на суспільство, на армію. Ми ж пам’ятаємо, якою була наша армія на початку війни – небоєздатною. А зараз боєздатна. Може захищати? Може! А хто це зробив? Церква підняла народ. Цей волонтерський дух церква ж почала, а потім він розрісся. Я пам’ятаю, як галичани не хотіли їхати захищати Україну. Вони казали: нехай населення Донбасу захищає українську землю, чому ми повинні? А я тоді виступив і сказав, що якщо хочете в Галичині жити спокійно, мирно, то захищайте Галичину на Донбасі, бо сьогодні Донбас захопили, а завтра прийдуть і захоплять Галичину. Тоді пішли добровольці з Галичини і створили таку велику силу, що тепер Путін не може далі просунутись: захопив частину Донбасу, а далі не може.
Церква надихнула український народ і ту ж саму армію. Капеланів хто створив? Київський Патріархат. Якби не було Київського Патріархату, кому б Томос давали? Що Драбинко (митрополит Переяславський і Вишневський Олександр (Драбинко), що перейшов до ПЦУ з УПЦ МП – "Апостроф"), чи Симеону (митрополит Вінницький і Барський що перейшов до ПЦУ з УПЦ МП – "Апостроф") Томос давати? Коли у одного одна парафія, а у іншого 300 парафій було, а пішло з ним 20 чи 30. Що їм Томос давати? А завдяки тому, що Київський Патріархат існував, тому і Томос дали. А тепер хочуть Київський Патріархат ліквідувати. Так і хто хоче! Ті, які вийшли на поверхню завдяки існуванню Київського Патріархату. Наприклад, той же митрополит Епіфаній. Якби не було Київського Патріархату, отримав би він освіту? Він би освіти не мав. А якби не мав освіти, то не став би не священником, не, тим більше, архієреєм. А тепер вони плюють в колодязь, з якого пили воду.
- Ви кажете, що на суди "хтось може тиснути". Я розумію, можливо, якби на суди чинився тиск за часів президента Петра Порошенка. Але ж Володимир Зеленський декларував, що не втручатиметься в справи церкви. Чи слова чинного президента, все ж таки, розходяться з діями?
- Коли Зеленський був у Патріарха Варфоломія, то Патріарх просив його прискорити знищення Київського Патріархату. Інформація була така, що ніби то, Зеленський сказав, що це не його справа, не справа держави. І правильно сказав, якщо дійсно так. Але справи свідчать про інше. Якщо це не справа держави, то чому Зеленський не сприяє тому, щоб повернули реєстрацію Київському Патріархату?
Митрополит Епіфаній
- В одному з інтерв’ю митрополит Епіфаній якраз казав, що своїми діями ви несвідомо граєте на руку Москві. Як можете прокоментувати такі звинувачення?
- Це неправда. Я турбуюсь не про Росію і Російську церкву, а про Україну і про Українську церкву. Те, що ПЦУ потрапила в залежність від Константинополя, це якраз і вигідно Москві. Москва тепер каже архієреям і духовенству УПЦ МП: ви що не хочете бути з нами, а хочете іти під греків? Якщо до отримання Томосу в Київський Патріархат перейшло біля 500 парафій, то після отримання Томосу припинився перехід з Московського Патріархату в ПЦУ. Радіє цьому Москва? Звісно що радіє. Завдяки такому Томосу українські парафії закріпились за Москвою. То хто більше служить інтересам Москви? Якби Томос був справжній, то перехід з УПЦ МП тривав би і надалі. Наприклад, покійний митрополит Софроній (митрополит Черкаський і Канівський УПЦ МП – "Апостроф"), він же подав прохання про входження в об’єднану церкву, а потім, коли дізнався зміст Томосу, то відмовився і сказав чого я залишу Москву і буду підпорядковуватися грекам? То хто служить інтересам Москви, Патріарх Філарет чи Епіфаній, який отримав Томос і підтримує його. Не треба казати неправду. Більше того, не треба казати напівправду. Неправду відкриту можна одразу відкинути, а напівправда сіє в серця людей сумніви: а може це й правда? А може Епіфаній і правий? Напівправда веде людей у оману. Як диявол спокусив Адама і Єву? Відкритою неправдою? Ні. Напівправдою. Так і зараз напівправдою приносять шкоду і Українській церкві і державі.
- Ви заявляли, що ПЦУ незаконно переоформила на себе все майно Київського Патріархату. Яка зараз ситуація? Також є суди?
- Епіфаній всім каже, що так поважає Патріарха Філарета, а таємно все майно, яке належить Київській Патріархії, переписав через нотаріуса на ПЦУ. І, наприклад, приміщення (за адресою м. Київ, вул. Пушкінська, 36, де знаходиться Київська Патріархія – "Апостроф") яке я побудував в радянські часи з великим трудом, він оформив на ПЦУ. І я тут я найманець, в приміщенні, яке я побудував і яке законно, на підставі рішення Київської міської ради належить Київській Патріархії, а не ПЦУ. І ніхто не мав права переписувати це майно, і багато інших приміщень, які є власністю Київської Патріархії. Хіба можна так поступати нечесно?
- А Володимирський собор не забирають?
- Володимирський собор – комунальна власність. Це пам’ятка архітектури, що належить державі. Він переданий в безкоштовне і безстрокове користування релігійній громаді Володимирського собору. Тому Епіфаній не може його привласнити і дотягнути свої руки.
- А як щодо Києво-Печерської лаври? Останнім часом з’являються петиції з вимогою передати лавру ПЦУ. Була навіть реакція президента. Як ви вважаєте, що потрібно робити з лаврою?
- Я проти такого насильного захоплення лаври. Після Майдану до мене звертались добровольчі батальйони, щоб захопити лавру, всіх звідти виселити і передати її Київському Патріархату. Я тоді сказав, що не можна цього робити і не треба силою людей затягувати в ту чи іншу церкву. Навіть Христос в царство боже силою нікого не тягне. Двері відкриті, бажаєш – входь, а не бажаєш, то будь поза царством божим. Так і з церквою: якщо хочеш бути в Київському Патріархаті, то з радістю приймаємо, а не хочеш, ти нам не потрібен такий. Тому і Лавра повинна сама вирішувати кому вона буде служити: Москві, чи інтересам українського народу. Те, що це українська святиня, нема ніяких заперечень. Коли преподобний Антоній заснував печерський монастир, Москви як населеного пункту не існувало.
Києво-Печерська Лавра
- Поговоримо про Томос у контексті кримінальної справи проти колишнього президента України Петра Порошенка. Спершу ЗМІ, посилаючись на джерела у ДБР повідомили, що, так звана, справа Томосу відкрита саме за вашою заявою. Потім на сайті УПЦ КП ці дані спростували, повідомивши, що заяву написали віряни. То хто все ж таки написав заяву?
- Я писав заяву, але заяву проти Міністерства культури, яке незаконно зняло з реєстрації Київську Патріархію і Київський Патріархат. Але писав не тільки я, стали писати і миряни про те, що вони не можуть зареєструвати свої статути релігійних громад на Київський Патріархат. Тому вони скаржились на незаконні дії Міністерства культури. Тобто суди ідуть і Київської Патріархії і окремих громадян і окремих парафій з Міністерством культури. Причетний до рішень Мінкульту Порошенко чи не причетний, ми не знаємо. Але відбулося це за його президенства, адже зняли з реєстрації нас 30 січня 2019 року. Якщо він до цього не причетний, то повинен спростувати і заявити, що Міністерство культури поступило незаконно. Але ж він цього не зробив. Навіть, якщо Порошенко не давав розпорядження, а промовчав, значить він сприяв цим незаконним діям.
- Вас викликали на допити по цим справам?
- Викликали. Точніше до мене приходили і допитували. Я їм розказав всю правду.
- Тобто такої заяви, що Порошенко розпалює релігійну ворожнечу, ви не писали?
- Я взагалі не писав про розпалення релігійної ворожнечі. Якщо казати про розпалення релігійної ворожнечі, то перший, хто її розпалює, це митрополит Епіфіній і його Синод, які захоплюють силою храми Київського Патріархату. Це відбувалося в Харкові, Дніпрі, Одесі, Київській області, коли духовенство захоплювало силою майно, яке їм не належить. Це не є розпаленням релігійної ворожнечі? Все валять на Порошенка, а ви, духовенство ПЦУ, безпосередньо берете участь у цьому. Київський Патріархат на сьогодні терпить шкоду від ПЦУ набагато більшу, ніж в свій час від Московського Патріархату. Навіть з Московським Патріархатом у нас ніколи не було такої ворожнечі, як з ПЦУ.
- А прямого діалогу з Епіфанієм у вас немає? Можливо, якось домовились би?
- Немає. Коли він став предстоятелем, він зі мною ні разу не служив. І спілкування ніякого немає. Тому що він боїться правди. Нема чого мені сказати, в чому я неправий. Якщо і будуть звинувачення, то я їх можу спростувати, а в нього аргументів проти мене немає. Мали ми право вийти з ПЦУ, чи не маємо? Маємо, з точки зору і Конституції і державних законів. А він каже, що не маємо права. Я поставив єпископів, а він каже, що це незаконні єпископи. А ви, яких я поставив у свій час, ви законні? Ось той же Епіфаній законний архієрей чи ні? Я ж його поставив. Якщо незаконні ті, кого я поставив зараз, то хіба ви законні? Ви такі ж самі.
- Як взагалі можете прокоментувати кримінальні провадження на релігійному ґрунті проти Порошенка?
- До цього розслідування я ніякого відношення не маю. Порошенка звинувачують не в тому, що він Томос отримав, а в більших справах – порушеннях державних законів. А те, що він сприяв отриманню Томосу, за це його судити неможна. І президент Ющенко цим займався, і Кучма, і Кравчук писав листи до Патріарха Варфоломія. Майже всі президенти писали такі листи до Патріарха Варфоломія і в цьому вони не перевершили своїх повноважень, тому що цього вимагав сам Патріарх Варфоломій. Наприклад, в Польщі Пілсудський звертався до Константинопольського Патріарха для надання автокефалії Польській церкві. Чому керівники держав звертались? Тому що турбувались про свою державу і знали, що без духовної основи не може бути міцної держави. Тому звинувачувати Порошенко, що він докладав зусиль для отримання Томосу, не можна. А що Томос такий вийшов, це вже залежало від Патріарха Варфоломія. Тому не треба в досудове розслідування вплутувати Томос. Томос ніякого відношення до порушення законів Порошенком не має.
- На вашу думку, взаємовідносини церкви з державою, все ж таки, якими повинні бути?
- Держава без церкви існувати не може. І церква без держави існувати не може. Вони взаємопов’язані. Але держава не повинна втручатись у внутрішнє життя церкви, саме у внутрішнє, а не зовнішнє. А церква не повинна втручатися у політику держави. Але це не значить, що держава не залежить від церкви. Залежить. Не можна сказати, що і церква не залежить від держави, адже держава приймає закони по відношенню до церкви, дає майно церкві. Тому є взаємозалежність.
