Реєстрація Державним Бюро Розслідувань кримінального провадження за статтею 161 КК про розпалювання міжрелігійної ворожнечі в процесі отримання томосу про автокефалію ПЦУ, як заявило сьогодні ДБР, відбулася за заявою глави УПЦ КП патріарха Філарета (Денисенка) і віруючих Київського патріархату. Це дуже примітний факт для всього проекту "Томос" як частини передвиборної кампанії Петра Порошенка.
Таку думку висловила політичний експерт Олена Дьяченко.
В контексті відносин Петра Порошенка і патріарха Філарета не дивно, що справа дійшла до звичайного доносу. Справа в тому, що своїх храмів і власності у ПЦУ не було, і будувати їх, судячи з усього, вони не планували. Матеріальною основою ПЦУ планувалося зробити, з одного боку, єпархії та власність Київського патріархату, а з іншого - розрахунок будувався на переходи в ПЦУ громад віруючих канонічної Української Православної церкви. Провалилося і те, і інше.
Умовою участі в ПЦУ патріарха Філарета було спочатку право очолити новостворену структуру, а потім, коли цього не сталося, - зберегти звання почесного патріарха і керувати негласно. По суті, це була комерційна угода між політиком, який хотів використати Церкву і церковником, який хотів використати політику. Один хотів ресурс для своєї президентської виборчої кампанії, інший - канонічний статус і позбавлення від статусу розкольника.
Свої обіцянки колишній президент виконувати не поспішав і не планував, в результаті Філарет грюкнув дверима і вийшов з угоди, відкликав свій підпис під томосом, зупинивши через суд ліквідацію УПЦ КП і заявивши, що зруйнує ПЦУ. Саме це і відбувається сьогодні, коли в Київський патріархат повертаються з ПЦУ священики, а сам Філарет подав заяву проти Петра Порошенка в СБУ і ДБР, яке і лягло в основу сьогоднішнього кримінального провадження. Підсумок цього побудованого на брехні і насильстві політичного проекту - програні вибори і провалене патріаршество.
З виходом Київського патріархату з ПЦУ вже можна було говорити про те, що томос про так звану автокефалію втратив свою легітимність (нагадаю, головною умовою патріарха Константинопольського Варфоломія була участь в проекті трьох православних конфесій - канонічної УПЦ, але вона відмовилася від участі відразу, і двох невизнаних УПЦ КП і УАПЦ, з яких одна вже вийшла, а друга близька до цього). А з реєстрацією сьогоднішнього кримінального провадження за статтею 161 КК можна говорити про те, що і законність томосу вже дрейфує в кримінальному напрямку.
Адже під час проекту створення своєї кишенькової церкви Петро Порошенко наговорив і накоїв на хороший склад злочину як за статтею про розпалювання міжрелігійної ворожнечі, так і по ряду інших, в першу чергу про перевищення конституційних повноважень президента і грубе втручання державної машини в справи Церкви.
І робив він це усвідомлено і з умислом. Для переходів священиків разом з парафіями з канонічної УПЦ в ПЦУ був щосили запущений адмінресурс: здійснювався тиск на віруючих і священнослужителів з боку радикалів і чиновників, єпископів викликали на допити в правоохоронні органи, місцева влада отримала завдання забезпечити статистику масових переходів за всяку ціну. Для цього була розроблена і законодавча база, легалізувати захоплення храмів, одним із законів прийнятого тодішньою коаліцією антицерковного пакета у УПЦ планувалося відібрати навіть назву, шляхом перереєстрації статутів релігійних громад УПЦ. На той момент загальними зусиллями УПЦ і очолюваного Вадимом Новинським Опозиційного блоку атаки на УПЦ вдалося відбивати, однак антицерковні закони не скасовані до сих пір, а рейдерські захоплення храмів по інерції тривають і донині. До відновлення справедливості поки дуже далеко.
Хоча для більшості віруючих канонічної УПЦ проект "Томос" став випробуванням і зміцнив у вірі й вірності своїй Церкві, але, на жаль, ні до чого, крім втрат і розколу в українському і світовому православ'ї, він не привів. Розпалений Петром Порошенко в корисливих цілях соціальний конфлікт на грунті релігійної ворожнечі триває.
Саме тому для суспільства вкрай важливо зараз отримати сигнал від влади про те, що справедливість і законність будуть встановлені. Що чиновник, який порушив базове право людини - право на свободу совісті та віросповідання - понесе відповідальність згідно із законом, що всі протиправні діяння будуть публічно засуджені, а держава виступить арбітром і гарантує виконання Конституції. Це єдиний шлях до міжконфесійному миру, встановивши який, українська держава зможе припинити війну і повернути і світ політичний.
