Останні події, такі як акції протесту після трагічної пожежі в Кемерово, налякали Володимира Путіна, у зв'язку з чим він може відволіктися від протистояння із Заходом і звернути увагу на внутрішні проблеми Росії. Разом із тим, найближчим часом від Кремля навряд чи варто чекати зміни агресивної політики щодо Донбасу, особливо якщо Україна не докладатиме зусиль для цього. Таку думку "Апострофу" висловив російський опозиційний політик Костянтин Боровий.
Мені здається малоймовірним, що Путін змінить свої підходи. Тут швидше діє правило - максимально обдурити та послабити увагу Заходу. Тиск Заходу дуже серйозний і сильний. Нехай це й символічні жести, але схоже, що в Кремлі почали їх розуміти. Тобто це відсутність рукостискань, відсутність обміну.
Я думаю, що заява Путіна (спільна заява лідерів країн "нормандської четвірки" про перемир'я на Донбасі, - "Апостроф") - це спроба якимось чином змінити напрямок, у якому розвивається ситуація. Це ж не дія, а заява (щодо захопленої території чужої держави). Якщо Путіна, наприклад, запитають про повернення Криму, то він знову, напевно, скаже фразу, що про це не може бути й мови. Тобто агресивна політика та позиція Кремля не змінюються. Тому готовність до переговорів щодо захоплених Путіним територій можна сприймати як знущання.
Говорити про зміну курсу можна буде тільки тоді, коли в Кремлі заявлять про початок звільнення захоплених територій. До цього моменту всякі заяви про готовність до переговорів – це лише заяви про готовність до переговорів, і з цього не випливає, що самі переговори призведуть до якогось позитивного результату або зниження градуса протистояння.
У цій ситуації дивною є позиція України, яка нічого не робить для повернення власних територій. Я сподіваюся, що з часом позиція Києва якось зміниться, хоча б на рівні заяв. А ті заяви України, що ми бачимо сьогодні, поки дуже делікатні та не дратують Росію. І я думаю, що стримана поведінка України – це осмислене рішення, до якого закликає Захід, зацікавлений в тому, щоб якісь політичні процеси і переговори відбувалися, а напруженість протистояння знижувалася. Але це не наближає Україну та Захід до вирішення проблеми з Кримом і Сходом України.
Те ж саме - і з заявами Путіна, які анітрохи не наближають до вирішення проблеми. Це просто порожні заяви, метою яких є не вирішення проблем окупованих територій, а використання цієї теми для просування інтересів Кремля, зокрема Путіна.
Останні події (отруйне звалище у Волоколамську, трагедія в Кемерово, яка забрала життя понад 60 осіб) дуже сильно налякали Путіна. Розуміння нестабільності, що виникла поза прямим контекстом західних санкцій, говорить про те, що стан переляку змушує Путіна шукати якісь рішення крім традиційного протистояння із Заходом. Це не означає, що росіяни готові змінити свою політику, а значить, що вони перелякані та шукають нові інструменти для того, щоб отримати послаблення протистояння всередині країни, нічого не роблячи при цьому.
Зараз ми бачимо всередині Росії вплив поганого економічного стану, концентрації інструментів економічної діяльності в руках держави, зниження ефективності, дурне імпортозаміщення, яке робить людей біднішими. Так що переляк – це новий чинник, який змушує Путіна та його оточення думати про те, що робити, а не вигадувати, як страшніше пригрозити Заходу.
Вигнання російських дипломатів (у результаті отруєння екс-співробітника ГРУ РФ Сергія Скрипаля в Британії, - "Апостроф"? Це символічна політика Заходу, який міг би жорсткіше й ефективніше реагувати на агресивність Кремля. Але поки це традиційні для західної дипломатії та цивілізованого світу символічні кроки. Не буде ніяких наслідків від того, що 60 розвідників і шпигунів виїдуть зі США. Ну, збільшиться кількість співробітників у торговій палаті Москви, яка є відстійником для розвідників. Але це не вчинить жодного впливу на економіку Росії. Це символіка, зрозуміла цивілізованим країнам, партнерам цивілізованих країн, але вона незрозуміла цим хлопцям з підворіття, шпані. Смішно переконувати бандитів, які на вас напали, що ви не будете з ними вітатися або обмежите контакти.
У той же час військова допомога Україні в протистоянні агресивній політиці Кремля – це вже не символічний крок, а дії.
