Американці відходять від шоку після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США. Українська журналістка, керівник української редакції "Голосу Америки" Мирослава Гонгадзе в інтерв'ю "Апострофу" розповіла, які настрої панували в штабах кандидатів під час підрахунку голосів, чому американці голосували за кандидата від республіканців і що спільного в майбутнього лідера Штатів і колишнього українського президента Віктора Януковича.
- Як ви оцінюєте результати цих виборів? Чи був для вас саме такий результат очікуваним?
- Я думаю, що дуже для багатьох саме такий результат є несподіваним, оскільки всі соціологічні опитування та прогнози говорили про те, що перемога буде все ж таки за Хілларі Клінтон. Але можна було очікувати, що Трамп набере багато. З самого початку кампанії в нього була значна підтримка, водночас така блискуча перемога таки стала несподіванкою.
- Наразі поширюється інформація, що в США з'являються перші протестні настрої. Чи можна подібні протести сприймати як щось серйозне чи це поодинокі випадки?
- Поки що люди оговтуються від шоку, відверто кажучи. Звичайно, стихійні протести виникають, але вони не мають якогось масового характеру. І я дуже сумніваюсь, що вони можуть в принципі мати такий масовий характер. У Сполучених Штатах є достатньо механізмів для висловлювання свого незадоволення урядом, причому в різний спосіб. Для цього не обов'язково застосовувати вуличний протест. Багато незадоволених, думаю, якщо і будуть висловлювати протест, то більш серйозними й вже правовими діями.
- А взагалі таке явище, як "майдан", може бути в американському суспільстві? Чи це суто українська історія?
- Щось схоже на Майдан тут вже відбувалось - ми пам'ятаємо акції "Окупуємо Волл-стрит". Ці рухи були досить масовими, але якщо говорити про цю кампанію, то я думаю, зокрема, прихильники таких рухів також проголосували за Трампа. Трамп якимось чином зумів здобути підтримку саме такого протестного електорату. Його підтримало багато молоді, яка не задоволена реальним станом речей і попередньо підтримувала Сандерса, нібито прогресивного і ліберального. Це так само було і старше покоління, консервативне, яке категорично не приймало Барака Обаму. Тобто він зумів зібрати у свою підтримку радикально протилежний спектр суспільства. А оця середина суспільства, переважно освічена, з вищою освітою, яка аналізувала по-тверезому кандидатів, її виявилося менше, ніж такого середньостатистичного американця. А от ця середина суспільства, яка підтримала Клінтон, на вулицю не виходить, тому що ці люди не настільки не задоволені своїм життям, щоб вдаватись до вуличного протесту.
- Через таку своєрідну риторику Трампа в Україні його часто порівнюють з Януковичем. Чи вважаєте ви подібні порівняння коректними і чи дійсно є в них щось спільне?
- Якщо шукати спільне в цих осіб, то перш за все у них спільні радники, як то Пол Манафорт. Завдяки цьому їхні передвиборні кампанії були побудовані на схожих підходах та ідеях: розкол суспільства, виділення себе як ідеалу протестного електорату тощо. Так само спільна характеристика для них двох проявляється в їхній прихильності до Путіна і Росії в цілому. Водночас говорити зараз, якою буде політика президента Трампа, ще зарано. Для початку, приймаючи свою перемогу, він вже сказав, що планує бути президентом усіх американців і що працюватиме над тим, щоб подолати розкол у суспільстві. Політологи, звичайно, засумнівалися в таких його обіцянках. Тому що він, по-перше, цю заяву читав з підказчика. І це не був Дональд Трамп, якого ми звикли бачити в передвиборній кампанії. Але, побачимо, можливо, посада президента змусить його бути більш стриманим, врешті-решт, більше обмежить його у власних висловлюваннях.
- А як взагалі Трамп вибудовуватиме свою політику з Російською Федерацією? Під час передвиборної кампанії він заявляв, що готовий навіть збивати російські літаки, якщо буде потреба.
- Я думаю, що поки зарано говорити про політику Трампа, особливо щодо взаємовідносин з Росією. Усі ми знаємо, що він говорив під час кампанії. Але передвиборна кампанія і все, що під час неї обіцяється, завжди відрізняється від того, що буде робитися насправді. Ми знаємо одне: він хоче відновити хороші взаємини з Росією. Це мені так само підтверджували його довірені особи, з якими я спілкувалась. Але говорити про якусь конкретну політику зараз ще дуже складно. До речі, він обіцяв під час кампанії, що відвідає РФ ще до інаугурації. Тож, я думаю, досить швидко ми побачимо, наскільки його передвиборні обіцянки відповідають реальним крокам.
- А що, на вашу думку, стало основоположним фактором перемоги Трампа? Особливо в ситуації, коли для всіх це стало несподіванкою.
- Головний фактор – це дуже велика кількість американців, які не задоволені своїм соціально-економічним становищем. І вони вважають, що Вашингтон їх не чує і не бореться за їхні інтереси. Як виявилося, цього населення американського є досить багато, настільки, що уможливило перемогу Трампа. Але треба зазначити, що все ж таки Хілларі Клінтон отримала більше так званих популярних голосів. Тобто якщо б у США були прямі вибори, то перемогла б Хілларі Клінтон. Під час цих виборів кандидати йшли найближче за кількістю голосів, відданих їм, за всю історію США. Країна практично розділилась навпіл.
- А ви були у штабі Клінтон? Як там взагалі відреагували на цю ситуацію, які були настрої, атмосфера?
- Я не була в штабі, але там були наші кореспонденти, тому ми з ситуацією знайомі. Спочатку там панували дуже оптимістичні настрої, але вже під кінець оголошення результатів навіть вимкнули телевізійні екрани, на яких показували результати. Хілларі Клінтон не стежила за підрахунком голосів зі всіма у штабі, а під кінець вечора там взагалі усі просто розійшлися, тому що не могли перенести цього суму, який навіяли результати голосування. Це, дійсно, був удар для них.
- А в штабі Трампа? Для нього цей результат теж став неочікуваним?
- Вони, дійсно, не очікували такого. Трамп спочатку планував робити вечірку у великому приміщенні, потім вони перенесли цю вечірку в малесеньке приміщення, в якому ледь поміщалися журналісти. "Голос Америки", наприклад, отримав лише шість акредитацій, тобто в принципі люди не очікували, що перемога буде такою тотальною, скажімо так.
- А як Україна буде вибудовувати свої відносини з новим президентом? Чи можна очікувати, що якось зміниться підтримка щодо України?
- Розумієте, Україні однозначно потрібно працювати зі США. У США обрали нового президента, відбулось демократичне волевиявлення, і з цією реальністю доведеться жити. Цього можна було очікувати і до цього треба було готуватись. Зараз слід шукати шляхи для налагодження співпраці з новою адміністрацією. Наскільки це вдасться – вже інше питання. Важно поки що аналізувати політику цієї адміністрації, але в будь-якому випадку готовність до цієї співпраці, я думаю, треба однозначно проявляти. У штабі Трампа є різні люди, і вони не всі лише проросійські. Там є люди, які так само підтримують надання Україні летальної зброї. Є люди, які розуміються на міжнародній політиці. Тобто все залежить від того, хто візьме контроль над його міжнародним аспектом діяльності. І тоді ми побачимо, які мають бути подальші кроки.
- Як ви оцінюєте подальше політичне майбутнє Барака Обами?
- У принципі були розмови, що Барак Обама хоче отримати номінацію до Верховного суду, але з президентом Трампом і повністю контрольованими республіканцями Конгресом, Сенатом і Палатою представників, думаю, у нього практично нульові шанси отримати таку номінацію. Якийсь період часу він буде оговтуватися. Але Обама залишив посаду із вражаючими рейтингами підтримки, тому він у принципі зробив свою роботу, і, судячи з результатів виборів, принаймні половина американців задоволені його роботою.
- А в якому стані він передав своє крісло наступному президенту?
- Обама передає країну в доброму стані: економіка почала зростати, ситуація стабілізується. Він провів декілька серйозних соціальних реформ, але загалом, як показали вибори, велика кількість населення таки не відчули на собі позитивного ефекту змін, і саме вони зробили перемогу Трампа можливою.
