У неділю в Придністров'ї пройшли незаконні вибори місцевого президента, на яких переміг навіть більш проросійський кандидат, ніж попередній лідер невизнаної республіки. У Молдові не очікують зміни курсу так званої ПМР і кажуть, що не бачать виходу з глухого кута. Москва, яка створила (і створює) на території Молдови і України заморожені конфлікти, вносить фактор нестабільності, що несе загрозу для державності цих країн. Але є й інший ефект — тим самим вона зміцнює європейський курс Кишиніва і Києва. Хоча в питанні перспективи вирішення конфлікту в Молдові немає ніякого оптимізму.
Найбільш проросійський з проросійських
На "президентських виборах" у так званій "Придністровській Молдавській Республіці" (ПМР), які пройшли 11 грудня, переміг спікер місцевого незаконного парламенту Вадим Красносельський. За нього проголосували 62% населення Придністров'я. За нинішнього лідера невизнаної республіки Євгена Шевчука — всього 28%. Останній, як пишуть молдавські ЗМІ, показав себе слабким керівником і ненадійною людиною. У день голосування явка, за офіційними даними, склала 59%. Всього в ПМР (знову-таки, за офіційними даними) понад 400 тис. виборців.
Переможець виборів очолював незаконний придністровський парламент з грудня 2015 року, раніше також був головою місцевого МВС. Його підтримав холдинг "Шериф", той самий, через який Придністров'я і називають "Республікою Шериф". Із цією фірмою-монополістом, що заправляє різним бізнесом в ПМР, пов'язані і багато інших місцевих можновладців.
Ім'я переможця не так важливо: всі шестеро кандидатів на "виборах" виступали за досягнення міжнародного визнання незалежності Придністров'я і розширення зв'язків з РФ. Красносельський — автор ухваленого "Верховною Радою" Придністров'я законопроекту, згідно з яким за публічні дії чи висловлювання, які виражають неповагу до миротворчої місії РФ в невизнаній республіці або применшують заслуги РФ у підтриманні миру і стабільності в ПМР, вводиться кримінальна відповідальність. Це — одна з причин, чому кажуть, що Красносельський — навіть більше проросійська персона, ніж нинішній лідер Євген Шевчук. Йому належать такі слова: "Для мене Росія — день вчорашній, сьогоднішній і завтрашній. Одного разу настане день нашого добровільного входження в Росію, і ми працюємо над цим".
"Усі вони абсолютно проросійські. Причому Красносельський, напевно, навіть більш радикально проросійський. Тому що саме він провів цей закон, і зараз це кримінально каране діяння. Якихось радикальних змін я не очікую. Важливо також відзначити, що він — людина корпорації "Шериф", тобто бізнесу, який практично все контролює в Придністров'ї вже більше 20 років", — сказав у коментарі "Апострофу" редактор молдавського інтернет-ресурсу AVA.MD Андрій Андрієвський.
Заступник голови правління та керівник Програми дослідження Південно-Східної Європи центру "Українська призма" Сергій Герасимчук також зазначає, що не варто сподіватися на позитивні зміни у питанні Придністров'я у зв'язку з приходом до влади політиків, які здаються більш ліберальними, ніж їх попередники: "Красносельський, як і Шевчук, як і Смирнов можуть бути так званими президентами так званого Придністров'я до тих пір, поки воно буде визнаватися Росією як її форпост в Південно-Східній Європі. Росія не визнає Придністров'я як держава, але вона його фінансує".
На "президентських виборах" в так званій ПМР перемогу здобув спікер місцевого незаконного парламенту Вадим Красносельський (праворуч), за якого віддали свої голоси 62% населення Придністров'я
Придністровський сценарій і Донбас
У контексті незаконних виборів у Придністров'ї аналогія з Донбасом і тамтешніми "виборами", які пройшли восени, очевидна. Останні вибори "президента" — вже шості для ПМР. У серпні цього року невизнана республіка відзначила 25-річчя.
Молдова, як і Україна, вважає російські війська головною проблемою, що стоїть на шляху врегулювання конфлікту. Кишинів виступає за заміну миротворчих сил, які перебувають в Придністров'ї з 1992 року, багатонаціональною цивільною місією міжнародних спостерігачів під егідою ООН. Як раніше заявляв міністр оборони Молдови Анатолій Шалару, Кишинів не бачить способу вирішити конфлікт, поки в регіоні знаходиться російська армія. Крім миротворців в Придністров'ї перебуває оперативна група російських військ (два батальйони загальною чисельністю близько 1 тис. осіб), є також збройові склади з більш ніж 20 тис. тонн снарядів і бомб.
Про це говорить і Андрій Андрієвський: "У нас, на жаль, на сьогоднішній день немає рішення конфлікту. Про це говорив нещодавно спікер нашого парламенту. Навіть спроба розробити якусь стратегію не вдається, тому що Придністров'я не приймає варіанти, які пропонує Кишинів. Політика малих кроків насправді нікуди не веде — це просто топтання на місці. Як багато говорять в Кишиніві, ключ до цієї проблеми лежить не в Тирасполі, а в Москві".
Один із сценаріїв, на словах підтримуваний окремими молдавськими політиками (наприклад, новообраним президентом Ігорем Додоном) — федералізація Молдови. Входження Придністров'я до складу Молдови разом з конституційними змінами стримало б Кишинів в сфері впливу Росії не гірше, ніж сьогоднішній стан справ. Тому аналогічний сценарій Москва намагається втілити і в Україні. Росія не схильна визнавати незалежність створених при її активному сприянні республік. Це правдиво стосовно так званої ПМР, так і ДНР/ЛНР і "Нагірно-Карабахської Республіки" (але не Абхазії і Південної Осетії).
І Україна, і Молдова відкидають можливість федералізації. Але раніше Кишинів заявляв, що зосередиться на пошуку юридичної формули, яка дозволить надати Придністров'ю особливого статусу у складі Молдови, зберігши при цьому територіальну цілісність і суверенітет держави. Тим самим молдовська влада, як і Київ, підморгують міжнародному формату врегулювання конфлікту на території своєї країни: в червні 2016-го в Молдові поновилися переговори в форматі 5+2 (спецпредставники ОБСЄ, України, Росії як посередників, ЄС і США як спостерігачів, Кишиніва і Тирасполя як сторін конфлікту).
Є і суттєві відмінності. Київ, на відміну від Кишиніва, поки не пішов на прямі переговори з незаконною владою, а значить, не допустив їх легітимації. Також на Донбасі немає визнаної російської миротворчої місії. До того ж Донбас — не Придністров'ї з населенням в 400 тисяч, тому навряд чи Кремль погодиться годувати окуповані райони на сході України 25 років. Є сумніви у тому, що молдавський приклад заморожування конфлікту такий вже позитивний для РФ. Молдові поки не вдалося наблизитися до вступу в ЄС і НАТО, але було б у Кишиніва і громадян країни таке бажання, якби не конфлікт? Поки ж відносини Молдови з Заходом розвиваються, хоч і повільно.
Навіть якщо Росія хоче включити Придністров'я до складу Молдови, зробити це буде дуже складно, говорить Андрієвський, тому що "народ там налаштований радикально антимолдавськи". Це могло б позначитися на європейському курсі країни просто за рахунок голосів на виборах: "300-400 тис. виборців — це дуже серйозний відсоток, який може перекосити у нас все електоральне поле".
"Джерело конфлікту одне і те ж, — каже він про Придністров'я та Донбас. — У Придністров'ї Росії вдалося заморозити конфлікт і тим самим зіграти в своїх інтересах, тому що цей регіон, як скалка в нозі, заважає Молдові рухатися в Європу". Але, можливо, якраз через агресивну політику Москви і активні спроби впливати на політику Молдови, які у громадян країни викликають відторгнення, Кишинів вже більше 10 років йде "абсолютно проєвропейським вектором".
"У вас конфлікт поки свіжий, — продовжує Андрієвський. — Він ще не перейшов у стадію заморозки. Тому тут можуть бути якісь рішення за підтримки міжнародного співтовариства".
Сергій Герасимчук не бачить можливостей розморожування і врегулювання придністровського конфлікту. Але мало у нього оптимізму і щодо українського Донбасу: "На жаль, я бачу індикатори, які свідчать, що конфлікт на Донбасі також перетвориться в заморожений. Принаймні, на десятиліття. Вважаю помилкою, що Молдова вступила в прямі переговори з головою Придністров'я, але договір про припинення вогню в 1992 році був підписаний між РФ і Республікою Молдова. Тому потрібно розуміти, що як в Україні, так і в Молдові конфлікт відбувається з Росією, і переговори треба вести саме в цьому напрямку".
