Лідер молдавської Партії соціалістів Ігор Додон, який не приховує бажання поліпшити відносини з Росією, з відривом приблизно в 5% переміг на виборах у Молдові. Тепер він анонсує дострокові парламентські вибори, завдяки яким хоче отримати більшість у парламенті. Тим не менше всі опитані "Апострофом" експерти зійшлися на думці, що Додону не вдасться реалізувати свої головні передвиборні обіцянки щодо перевиборів і федералізації Молдови. Президент у Республіці Молдова — фігура досить слабка, і в парламенті досі є більш-менш стійка більшість. Для України це означає одне: відносини між Києвом і Кишинівом стають більш прохолодними, але молдавська влада та еліта не будуть нехтувати інтересами нашої країни, як і своїми власними.
Скандали і фальсифікації
На перших з 1996 року всенародних прямих виборах президента Молдови, які відбулися 13 листопада, переміг кандидат від Партії соціалістів Ігор Додон, набравши 52,3% голосів. Його конкурентка, кандидат від правоцентристської проєвропейської політсили "Дія і солідарність" Майя Санду у другому турі отримала 47,7% голосів. У першому турі, нагадаємо, Ігор Додон також здобув перемогу, набравши понад 48% голосів, тоді як Санду — близько 38%.
Додон після оголошення попередніх результатів виборів вже заявив, що громадяни проголосували за майбутнє Молдови, і пообіцяв враховувати інтереси не тільки своїх прихильників, а й опонентів. Правда, в заяві телеканалу "Росія 24" Додон сказав, що не відійде від попередніх намірів: наступного року в Молдові мають відбутись дострокові парламентські вибори, щоб до влади прийшли "промолдавські сили". Нинішня парламентська більшість, стверджує він, була створена шляхом підкупу і шантажу. Він також пригрозив винести на референдум питання зміни конституції, щоб отримати більше повноважень для розпуску парламенту, якщо більшість не погодиться з ідеєю президента.
Під час виборчої кампанії не обійшлося без скандалів. У п'ятницю, 11 листопада, в останній день агітації Ігор Додон заявив, що Санду нібито сказала в розмові з помічником Держсекретаря США Вікторією Нуланд, що єдиний шанс для Молдови — об'єднання з Румунією. Про це йому начебто повідомив екс-президент Румунії Траян Бесеску, хоча сам Бесеску незабаром спростував цю інформацію і визнав свою ж заяву помилкою. Санду також назвала заяву Додона брехнею.
Майя Санду в день виборів зажадала відставки голів ЦВК і МЗС Молдови через проблемну ситуацію на багатьох закордонних дільницях для голосування. В італійській Болоньї, в Дубліні та Бухаресті, а також на одній з дільниць у Лондоні не вистачило бюлетенів для голосування. 5 тис. бюлетенів, які повинні були доставити в Португалію, загубилися, оскільки їх здали в багаж, і потім були знайдені в Італії. Це однак не зірвало голосування в Португалії, тому що встигли надрукувати нові бюлетені. Нескладно здогадатися, що молдавани в країнах ЄС голосували б переважно якраз за Санду, тому не можна з упевненістю стверджувати, що нестача бюлетенів зумовлена винятково поганою організацією. Але бюлетені ще до завершення голосування закінчилися також у Москві. Зазначимо також, що у цьому році на молдавських виборах проголосувала рекордна кількість виборців — 53% і більше 1,6 млн громадян.
Ще один скандал пов'язаний з голосуванням у Росії, де є ознаки фальсифікацій. Зокрема, в Москві зафіксовані організоване підвезення виборців та фотографування бюлетенів, що виразно свідчить про підкуп виборців.
Заступник голови правління та керівник Програми дослідження Південно-Східної Європи центру "Українська призма" Сергій Герасимчук звернув увагу на те, що і Санду, і Додон висловлювали невдоволення недостатньою кількістю бюлетенів на закордонних дільницях, оскільки Додон так само розраховував на діаспору в РФ, як і Санду — на молдаван в ЄС і США. Тому фахівець припускає, що суперники навряд чи будуть педалювати цю тему в подальшому. "У будь-якому випадку, останнє слово за Конституційним судом Молдови, який повинен остаточно підтвердити результати виборів", — додав Герасимчук.
Прихильники руху в Європу теж вийшли з болота СРСР
Сергій Герасимчук вважає, що населення Молдови розчарувалося у правлячій еліті, оскільки політики, які позиціонували себе як проєвропейські борці з корупцією, не змогли реалізувати ці обіцянки. "І переможець виборів Ігор Додон, і його основна конкурентка на виборах Майя Санду озброїлися гаслами боротьби з корупцією та олігархами і тому отримали переважну більшість голосів виборців. При цьому, хоча Санду намагалася уникати геополітичного порядку денного, її часто сприймають як проєвропейського політика, а Додона відповідно — як проросійського. Це теж позначилося на розподілі голосів", — пояснює результати виборів Герасимчук.
За Додона проголосували традиційно проросійська північ Молдови та Гагаузія. За Санду — Кишинів та центральні регіони. До того ж перемогти Санду завадили брудна політична кампанія, яку проводили російськомовні медіа, і те, що Санду — молодий політик з маловідомою командою. За Додона ж голосував протестний електорат, носії "традиційних цінностей" і прихильники зближення з Росією.
Молдавський журналіст Сергій Ільченко перемогу Додона пояснює в першу чергу розчаруванням громадян Молдови в так званих проєвропейських силах: "Багато голосували не стільки за Додона, скільки проти Майї. Європейці не змогли висунути переконливого кандидата. Якби це було не так, результат виборів був би іншим, я вважаю. Це не стільки виграш Додона, скільки програш проєвропейців. Чому прихильники "руху в Європу" настільки нікчемні — теж зрозуміло. Тому що ніякі вони не європейці. Вони вийшли з того самого номенклатурного болота СРСР, але вирішили перефарбуватися".
На думку Ільченка, перемога Додона відображає реальну ситуацію в Молдові в цей момент, і незначні фальсифікації на виборах не зробили вирішальний вплив, оскільки суспільство, говорить він, якраз і розколоте приблизно навпіл між російським і європейським векторами. "Переміг привид СРСР", — додав журналіст.
Додон і Україна
Як відомо, раніше в одному з телеефірів Ігор Додон на питання журналіста про приналежність Криму відповів, що півострів належить Росії. Тому обрання президентом Молдови Додона, який не приховує своїх симпатій до РФ, викликає в Україні серйозне занепокоєння. Тим не менше якщо аналізувати наслідки обрання Додона, у тому числі для України, слід зазначити, що посада президента в Молдові є маловпливовою.
"Додон дуже вразливий у Молдові, — вважає Сергій Ільченко, — і змусити його поводитися так, як це потрібно реальному володарю Молдови Владу Плахотнюку, зовсім не важко. Буде багато заяв, багато шуму, але реальна політика щодо України залишиться незмінною. До речі, реальна політика Молдови не особливо вже й проукраїнська, якщо розібратися. Кишинів намагається всидіти на всіх стільцях одразу, і розглядати Молдову як міцного союзника України я б не став".
Ільченко не очікує серйозних змін у політиці Молдови, але припускає, що якісь домовленості між олігархом Владом Плахотнюком і так званим президентом "Придністровської молдавської республіки" можуть мати місце, оскільки в день голосування влада ПМР організувала підвезення придністровців на пункти голосування на території Молдови.
Сергій Герасимчук упевнений, що з нинішнім складом парламенту Додон не здатний реалізувати більшу частину своїх обіцянок: без підтримки парламенту він не досягне ні федералізації Молдови, ні зміни статусу Придністров'я.
"Більшість у парламенті контролює не Додон, а Демократична партія та її де-факто лідер Влад Плахотнюк, — пояснив експерт. — Тому Додону слід домовлятися з Плахотнюком або штовхати країну до позачергових виборів. На рівні декларацій Додон виступає за сценарій виборів. І якщо б вони відбулися, то більшість з високою ймовірністю отримали б соціалісти Додона і ще одна відверто проросійська сила — партія Ренато Усатого ("Наша партія", — "Апостроф"). Однак реалістичним сценарієм здаються домовленості з Плахотнюком. Позачергові вибори і нестабільність у державі призведуть до обмеження фіндопомоги Заходу, а це стане ударом по всій політичній еліті, включаючи Плахотнюка і Додона".
Він вважає, що сценарій дострокових виборів у Молдові буде обговорюватися виключно з технологічною метою, щоб показати: парламент не дає Додону працювати. Так новообраний президент буде намагатися утримати власний рейтинг. Герасимчук додає, що позиції Плахотнюка настільки сильні, що Додону доведеться йти на компроміс. Він припустив, що вони могли домовитися про це ще до виборів.
У будь-якому випадку, Кишиніву доведеться рахуватися зі своїми єдиними сусідами — Україною та Румунією, тож Додон зважуватиме свої заяви на посаді президента. З іншого боку, Герасимчук вважає, що відносини між Україною і Молдовою все одно стають більш прохолодними, оскільки Кишинів вже отримав проросійського президента.
Директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик також упевнений, що в Додона немає достатніх ресурсів для запуску масштабного переформатування Молдови, дострокових парламентських виборів або конституційної реформи. "Акції влади", зазначив він, знаходяться в руках коаліції, уряду та авторитетних осіб на кшталт Плахотнюка, який впливав і на кампанію самого Додона. Тому варто очікувати внутрішні чвари, суперечності між президентом і парламентом, демарші та заклики до вуличних акцій, але не зміни вектора.
"Президентські повноваження в Республіці Молдова ще менші, ніж були у Віктора Ющенка свого часу. Парламентська більшість наразі досить стійка, у неї вистачає голосів. Я більше повірю в імпічмент Додона, ніж у запуск конституційних процесів і перевиборів до парламенту. Крім того, є завищені очікування молдавського суспільства від самого Додона — у нього обмежений ресурс для виконання своєї програми. Через кілька років від його рейтингу нічого не залишиться", — сказав Кулик. Також він нагадав, що питання Придністров'я і долі Молдови не раз призводили до суперечностей навіть між відверто проросійськими політиками Молдови та Москвою, як це було за часів президента Володимира Вороніна.
