Адміністрація президента США готує нові жорсткі санкції щодо Росії у зв'язку з отруєнням російського екс-розвідника Сергія Скрипаля та його дочки бойовою отруйною речовиною "Новичок" у британському Солсбері. Російський прем'єр-міністр Дмитро Медведєв уже відповів, що ці санкції будуть початком економічної війни.
Заяви Медведєва і інших представників Кремля означають лише одне - в оточенні Володимира Путіна паніка, а сам президент РФ загнаний в кут і не знає, чим і як відповісти Заходу. У Кремлі також прекрасно розуміють, що наступний конфлікт буде вже не зі США, а з власним народом. Таку думку висловив "Апострофу" російський опозиціонер Костянтин Боровий.
Є таке поняття - прошивка - її не міняє навіть перезавантаження. Володимир Путін веде безперервну війну з США вже кілька десятків років. Справа в тому, що співробітників КДБ фактично перетворювали в роботів. У підсумку Путін, який працював в Німеччині, а потім в Пітері і Москві, весь цей час вів нескінченну війну зі Сполученими Штатами. Цю установку він не в змозі змінити.
Коли починався конфлікт в Грузії і Саакашвілі запитав Путіна: мовляв, ми готові піти на поступки, що від нас потрібно? Путін йому відповів: "Нічого не потрібно, я не з тобою борюся, а з тими, хто стоїть за тобою". Те, що сталося з крайніми санкціями і загрозою їх посилення - це ультиматум. А розмовляти з кегебешниками мовою ультиматумів - дуже небезпечно. У них очі наливаються кров'ю, і вони починають вести себе неадекватно. З іншого боку, на жаль, Путін не в змозі почути жодної іншої розмови.
Адже склалася дуже смішна ситуація: і Марія Захарова, і Дмитро Пєсков, і представники Думи відразу публічно заявили, що відповідна реакція Росії буде страшною. Те, що говорить Дмитро Медведєв - це те ж саме. Вони бачать цього Путіна з червоними очима, що збожеволів, і таким чином трактують його реакцію. Але це єдиний спосіб розмови з Путіним, тому що він неадекватний і хворий.
Читайте також: Якщо Путін піде в новий наступ на Україну, відповідь НАТО буде жорсткою - генерал
Але як відомо, лікарі ніколи не лякаються хворого клієнта. В крайньому випадку, є галоперидол. Але є і старий метод - гамівна сорочка. А всі розмови з Путіним - це розмови з хворою, перезбудженою людиною. І це певна шокова терапія, яка справляє на нього враження. З хворим же яка ситуація? Спробували одні ліки - поговорили з ним, включили його в клуб G8, посадили за стіл, почали з ним розмовляти - не допомогло. Потім спробували інші ліки - серйозна розмова, що, мовляв, приходь в себе, звільняй Крим. Але й ці ліки теж не допомогли. Потім ввели треті ліки - санкції проти його оточення. Але й це особливо не допомогло, оскільки не діють на нього санкції. Потім і Трамп спробував з ним поговорити, зустрівшись в Гельсінкі. Але Путін вже в такій мірі неадекватний, що будь-які його пропозиції будуть абсурдними. Наприклад, запропонувати всьому світу виконувати міжнародні угоди, а йому - не виконувати. Але це ж абсурд, тому що хворий в стані марення не оцінює реальність адекватно.
Людство досягло вже такого рівня розвитку і взаєморозуміння, що коли з'являється печерна людина в цьому середовищі, то їй некомфортно. Путін не розуміє цих правил, не приймає їх. У той же час, навколо нього дуже здорові люди, які все розуміють. Більш того, вони експлуатують хвороба Путіна, провокуючи його на неадекватні реакції. Тобто оточення Путіна просто заробляє на його божевіллі.
Той же Медведєв - він продовжує імітувати Путіна, заявляючи про те, що, мовляв, ми нічого не приймаємо, чого вам від нас треба. Але його заяви про війну свідчать про те, що в Кремлі дуже серйозно злякалися. Адже раніше загрожувати війною дозволяли якомусь холую, наприклад, Дмитру Кисельову. І тепер Медведєв виконує роль холуя, оскільки він не в змозі виконувати роль прем'єр-міністра.
Все оточення Путіна - це люди, які знаходяться в палаті з їхнім буйним ватажком. І їх реакція означає боязнь і страх. Це дуже хороша і правильна реакція - і їм доведеться вибирати: або грати з Путіним в те, що він Наполеон в цій палаті, або зробити те, що роблять в палаті з хворим, який стає небезпечним для оточуючих. Поки вони всі грають в гру, запропоновану Путіним, і це називається простою фразою - "бомбити Воронеж".
І в цій ситуації у всіх цих Медведєвих стоїть страх вже не перед Путіним, а страх за всю палату, яку можуть покарати за погану поведінку. Це очевидний страх. Реакція того ж Медведєва говорить про те, що там божевільна паніка. Сидить Путін зі скляними очима, не знає, що робити і розуміє, що нічого не може зробити. А навколо метушаться ці люди, які розуміють, що, з одного боку, можуть попастися під гарячу руку, а, з іншого боку, бояться. Для них це катастрофічна ситуація.
І оточення Путіна прекрасно розуміє, що наступний конфлікт буде вже не зі США, а з власним народом - це натовп, що наступає на Кремль, барикади на вулицях Москви, вбивства людей, а потім суд, в якому не буде шансів на благополучний для них результат. З іншого боку, Путін не хоче домовлятися і не може сформулювати те, що йому потрібно, тому що цього не буває. Як говориться в поетичному творі Леоніда Філатова за мотивами російської народної казки "Піди туди - не знаю куди, принеси те - не знаю що". Так ось, там є фраза "Исхитрись ка мне добыть то, чаво не может быть!".
Читайте також: В Україні хочуть обрізати ключовий зв'язок з Росією: до чого це призведе
Конфлікт з народом настане дуже швидко і це дуже легко пояснюється перезбудженим станом влади, силових структур, які самі і почнуть провокувати конфлікти, підкладаючи подушки в різних місцях.
Зараз же Путін думає, що робити, а пропагандисти Кремля роздумують над тактикою - почати контрсанкціі, щоб полякати Захід. Це все смішно. Але знову почнуться розмови про військові дії, тому що Путіну потрібно сформулювати ворога, яким в розумінні Кремля є весь інший світ. Ті ж китайці виявилися зрадниками для Росії, які різними способами і кілька разів сказали Путіну: "Ти нам не дуже потрібен, вибач, старий".
Тобто щур загнаний в кут. А у щура, якого ніхто не любить, стається серцевий напад - така захисна реакція у цих тварин, яка пояснює їх суїцид. Щур вже в кутку, він переляканий і це може скоро закінчитися.
