У війні в Україні загинув український сценарист і бард Ілля Чернілевський - син відомого поета та кінорежисера Станіслава Чернілевського, якого було поранено під час Революціі Гідності.
На його сторінці у Facebook шанувальники залишили багато повідомлень із скорботою. Також своїми спільними спогадами із бардом поділилися його друзі у соцмережі.
"Друже, ти був музикантом, поетом, сценаристом і просто хорошою людиною. Коли все почалося - ти обрав шлях воїна, змінивши гітару зі сценою на автомат і бронежилет. Спи спокійно, старий. Най весна і твоя особиста північ будуть вічними і сонячними у твоїх снах", - написав один з друзів Чернілевського.
Поетові було лише 30 років. До війни він брав участь у фестивалях, публікував поезію. Під час війни його поезія стала воєнною. До того ж Чернілевський служив у 110 бригаді частині А4007. Але 7 травня з ним зник зв'язок. Останній пост барда був опублікований 6 травня, тоді він виклав свій останній вірш.
"Я ніколи не зможу прийняти твоєї смерті, Ілля Чернілевський! Ніколи не пробачу клятих рашистів! Розриває від болю", - написала одна з подруг поета.
Батько Іллі, Станіслав Чернілевський - заслужений діяч мистецтв України і викладачем драматургії у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого.
"Глибокі співчуття родині, батькам Станіславу і Ользі Чернілевським. Побачила у Сергія Тримбача ось цей останній вірш Іллі, який він написав і поставив на ФБ у переддень своєї смерті. Перепощу його і я. Щоб стало ще більш видимим, яких світлих, тонких, талановитих людей викошує російська війна.
Ілля Чернілевський, 6 травня о 19:25
Від безглуздих конфліктів гірко
Я збираюся у наряд
Ці сварки намалюють дірку
У душі, як в землі снаряд
Проблиск світла, дзвінок, та темінь
Огортає, щоб промінь вмирав
Ким я стану колись для тебе?
Просто виживший ветеран.
Як в Донбаських степах уперто
Не росте навесні трава
Так і фейку стосунків вмерти
Не зрости в льодяних словах
Не згадати тебе ночами.
А тобі - не вловити суть
Що з веселого тут - лиш чайки
Що зачовгане небо рвуть
Не жаліюся. І не кличу.
Хай що мало піти - піде
Наче просто шкідлива звичка
Наших спогадів тло бліде
Щоб ім'я, що пекло окропом
Із землі мого серця шмат
Не урвало. І кров над окопом
Щоб забулася, як кошмар
Щоб були ми живі, здорові
Перемога була і мир
Я дивлюся на плями крові
Я роздумую, хто є ми в параної.
У перегоні. В лапах схованок і тривог...
Поправляю похмуро бронік.
Хай тебе береже твій бог", - процитувала вірш загиблого українського героя телеведуча Мирослава Барчук.
Нагадаємо, у Маріуполі на території меткомбінату "Азовсталь", який штурмують російські війська, загинув через три дні після весілля український боєць, член прикордонного загону Андрій (позивний "Борода"). Ми розповіли про історію кохання прикордонника та дівчини з "Азова".
