Росія зараз оцінює реакцію на створення на окупованих територіях Донбасу так званої "Малоросії". У найближчі місяці вона може використовувати цей проект для досягнення кількох своїх цілей як у внутрішній політиці, так і у зовнішній. Про цілі Володимира Путіна на Донбасі та ймовірність того, що перемовини щодо врегулювання конфлікту не будуть відбуватися за спиною України, в інтерв'ю "Апострофу" розповіла експерт Інституту суспільно-економічних досліджень ЮЛІЯ КУРНИШОВА.
- Під впливом яких зовнішніх політичних процесів зараз знаходиться ситуація в Україні?
- Зараз потрібно дивитися багато в чому на те, як країни коригують свою позицію з урахуванням електоральних циклів. В цьому відношенні головне питання - вибори в Росії, бо через вибори не варто чекати від [президента РФ Володимира] Путіна жодних зрушень у бік консенсусу. Я вважаю, що це визначальний фактор на нинішньому етапі.
Нещодавнє проголошення "Малоросії", як мені здається, - це один з можливих ходів, який може бути використаний пізніше. Я маю на увазі один-два місяці в ході виборчої кампанії (вибори президента РФ призначені на березень 2018 року, а виборча кампанія розпочнеться восени 2017-го, - "Апостроф"). У Путіна насправді яскравих, надійних ходів для консолідації електорату не так вже й багато. Не виключаю, що в процесі цієї кампанії Росія може піти на визнання "Малоросії" як політичного утворення, що відбулося.
Якщо говорити про консолідацію виборця за допомогою внутрішніх чинників, то буде використовуватися теза: хто не за Путіна, той проти Росії. Ті процеси, які розігруються за участю російських лібералів, демонструють слабкість цього крила, досить згадати дебати Олексія Навального з військовим злочинцем Ігорем Стрєлковим. Це був сильний путінський хід. З інших ресурсів, спрямованих на мобілізацію електорату, буде підтримка "русского мира". Всі ці меседжі, які транслюються три роки, будуть присутні і в цій кампанії. Зрозуміло, що електорат дещо втомився від цього і він потребує нових яскравих сюжетів. Тому сюжет про "Малоросію" може бути тим, що електоратові кинуть в якості наживки.
- Наскільки далеко Росія зайде в ході реалізації цього проекту? Це буде імітація процесу створення нового утворення або ж реальний процес?
- Активна реалізація "Малоросії" буде означати крах Мінських угод. І ситуація тут більш вигідна для Путіна. Оскільки і держсекретар США Рекс Тіллерсон, і президент США Дональд Трамп підтвердили, що зараз Мінські угоди перебувають на етапі, коли необхідне політичне рішення Росії. Тобто мова йде про те, що Росія повинна в першу чергу виводити свої війська і прагнути до того, щоб передати Україні контроль над кордоном. Росія розуміє, що вона досягла якогось максимум у відносинах зі США в українському питанні, і зараз потрібен якийсь хід, щоб здивувати опонентів і дестабілізувати ситуацію, щоб посіяти невпевненість в цьому процесі. Оскільки інших легітимних шляхів в рамках мінського процесу та інших форматів Росія не бачить, вона йде шляхом проголошення таких несподіваних рішень. Враховуючи ту ситуацію, яка супроводжувала проголошення "Малоросії" - ЛНР заявила про свою непричетність до проекту, прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив про те, що в Кремлі не знали про це, то потрібно розуміти, що РФ чекає до останнього і дивиться на реакцію, щоб вирішити, як розіграти цю карту "Малоросії".
Я думаю, що державна легітимність у "Малоросії" буде ще меншою, ніж у ОРДЛО, і ніхто з великих країн не захоче з нею вести жодних справ.
- Чи буде Путін провокувати зовнішні конфлікти для консолідації виборця?
- У час, що залишився до виборів, Путін не може піти на значний ризик. В тому числі, на розширення конфлікту в Україні, що тягне за собою велику ймовірність того, що це перетвориться на масштабну операцію.
- Поява на Донбасі спецпредставника США по Україні Курта Волкера і його заяви як змінять ситуацію?
- Його візит - це бажання розібратися в ситуації на місці. Його знання ситуації в регіоні не дозволять влаштувати якісь приховані торги за спиною України. Говорити про результати ще рано, оскільки він лише знайомиться з ситуацією. Але очевидно, що це буде більш жорсткий канал переговорів з Росією, ніж це було в часи Вікторії Нуланд та Владислава Суркова. Нуланд проводила більше часу в Москві, намагаючись схилити Росію до компромісів. У Курта Волкера менше ілюзій з приводу Росії.
Повний текст інтерв'ю читайте на "Апострофі" найближчим часом
