Наприкінці серпня цього року минув місяць часу, відведений Державною службою з етнополітики і свободи совісті Почаївській Лаврі для розриву з РПЦ. Однак трохи згодом сторона Почаєва зажадала продовжити цей період ще на 60 днів.
Підставою для початку процесу розлучення з «материнською компанією» стали факти, які ДЕСС виявила цього літа. Перевірка, що тривала з 24 червня по 22 липня, дозволила дійти висновку, що Почаївська Лавра афілійована з РПЦ. Себто фактично є осередком ворожого ідеологічно-релігійного впливу на країну в розпал повномасштабного вторгнення Росії.
"Апостроф" за допомогою експертів намагався з’ясувати, що зараз відбувається з філіалом політико-релігійних вчень РПЦ на Тернопільщині, які настрої панують серед тамтешніх духівників та прихожан та що чекає Почаїв після того, як додаткові 2 місяці, надані для розриву з Москвою, безповоротно минуть.
Благодатний ґрунт для яблука розбрату
Зрозуміти масштаб проблеми, що криється у стінах Почаєва, усі ці довгі роки нам допоможе певний ретроспективний аналіз. Та спершу наведемо конкретні факти, які встановила ДЕСС у ході перевірки. Отже, за її результатами вдалося довести, що:
- Лавра є структурною одиницею Української православної церкви та входить до Київської митрополії УПЦ, яку раніше офіційно визнали афілійованою із забороненою в Україні іноземною релігійною структурою;
- Установчі документи й статут Лаври чітко підтверджують її приналежність до структури Київської митрополії УПЦ;
- Статут Російської православної церкви передбачає обов'язкове входження керівника Почаївської лаври до керівних органів управління РПЦ.
Злиття Почаївської Лаври з церковною ієрархією РПЦ почалося ще у 90-х роках минулого століття. Про це в коментарі «Апострофу» говорить український релігієзнавець, доктор філософських наук, член Української асоціації релігієзнавців Олександр Саган.
Дослідник зазначає, що ситуація, яка призвела до цих процесів довкола Почаєва, є задавненою хворобою. Місцева лавра була поза полем зору політичної верхівки більше 30 років, каже Саган.
"Увесь цей час держава Україна дозволяла Почаївські листки, різну літературу. Проблема Почаєва не тільки у тамтешніх ченцях. Скоріше справа у оточуючому середовищі, яке сьогодні виховане цими ченцями. Коли СБУ приїхало туди за документами, то на перший же поклик туди збігалися цілі натовпи людей. Говорив недавно з одним із священників про те, чому він хоча б не вийде з орбіти впливу РПЦ. У відповідь почув, що його віряни такого не зрозуміють. А хто ж тих вірян в такий спосіб стільки часу виховував, питаю я у нього.
Ще з 1990-х років вони брали чорносотенні газети початку XX століття і просто передруковували їх. Там сіялася не лише українофобія, а й будь-яка інша фобія на будь-який манер. І, на жаль, держава роками на це абсолютно не реагувала. Цей "почаївський кущ" — найбільш промосковський", — додає Саган.
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
Голова ДЕСС Віктор Єленський у коментарі "Апострофу" доповнює Сагана, кажучи, що сьогоднішній стан справ у Почаївській Лаврі зумовлений історичними обставинами часів ще царського періоду.
За словами Єленського, імперська Росія вкладала в ті землі кошти для так званого «обрусіння краю». Заохочували сановників працювати задля реалізації цієї стратегії шляхом виплат більших грошей, ніж ті, що отримували клірики РПЦ у центральних російських губерніях.
У такий спосіб російська царська влада хотіла створити на заході своїх тодішніх володінь форпост московського впливу. Тож зараз, коли поглянути на події у Почаєві, можна побачити елементи чорносотенства. Це явище є відгомоном тих давно минулих днів, коли Україна була підвладна російському царизму.
Василь Ільчишин, директор Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, коментуючи для "Апострофа" ситуацію з Лаврою так само наголошує, що пропагандистська машина РПЦ там функціонує вже понад століття. Це призвело до сильного зазомбування прихожан.
Ільчишин акцентує на тому, що ярими прихильниками релігійної ідеологеми, яку пропонує духовенство Почаївської Лаври, є переважно люди старшого віку. Також пан Василь говорить, що в Почаєві досі дуже часто використовують російську мову під час проведення богослужінь. Хоча публічно кажуть, що то церковнослов’янська.
«У нас є доступ до приміщень храмового комплексу. Ми обстежували всі ті розписи і фрески. Стіни рясніють зображеннями російських святих. Приміром, Серафим Саровський, Матрона Московська, Ксенія Пітерська. Що це як не доказ і показник того, що там відбувається насправді?»
Крім того, Ільчишин каже, що у Свято-Миколаївському Соборі в Кременці у процесі інвентаризації знайшли посібник із «Сектознавства» російською мовою.
У книзі всі християнські конфесії, окрім російського православ’я, називали сектами. На першій сторінці російською мовою вказано, що примірник призначений для користування в стінах Кременецького філіалу Почаївської духовної семінарії.
Позиція духовенства і вірян на сьогодні
Стосовно ставлення самої пастви Почаєва та її духовних провідників до висновку й приписів ДЕСС дуже влучно і просто висловився Олександр Саган.
Він у розмові з нами наголосив, що переважна більшість кліриків Почаєва рішуче виступає проти розриву із РПЦ. Тож усе закінчиться новим витком судових процесів держави проти цього філіалу російського православ’я.
«Більшість ченців, і зокрема настоятель Почаївської лаври, налаштовані рішуче проти розриву зв'язків з РПЦ. Жодних кроків назустріч державі та виконання приписів ДЕСС (Державної служби з етнополітики та свободи совісті) не буде. Держава знову буде змушена судитися, а в УПЦ МП вже добре відпрацьований механізм затягування судів через різні юридичні фокуси. Це може тривати роками».
Віктор Єленський говорить, що адвокати Почаївської Лаври одразу взялися за оскарження цього припису. Так, як робили це і раніше у подібних випадках. Зокрема, юристи відстоюють позицію, згідно з якою Почаївська громада має залишатися у складі УПЦ. Остання визнана афілійованою з Російською Православною Церквою. А предстоятель Володимир Мороз, згідно з директивами ДЕСС, повинен вийти зі складу архієрейського собору РПЦ.
«До спроб оскаржити будь-які наші накази та дослідження з боку адвокатів Почаївської Лаври ми ставимося філософськи. Вчергове, оскаржуючи все, що тільки можна, вони одночасно звернулися до нас із проханням відтермінувати виконання приписів на 60 днів. При цьому вони апелюють до неможливості настоятелю вирішити питання одноосібно. Тому потрібно зібрати духовний собор Лаври. Ми пішли на це. Хоча на мій погляд, на збори духовного собору 60 днів не потрібно».
До того ж, за словами Єленського, адвокати хочуть вивчити доказову базу у справі. А вона російською мовою. У зв’язку з цим сторона захисту Лаври вимагає часу на переклад. Мовляв, ми російської не розуміємо, кажуть вони.
«Ми з розумінням до цього поставилися. Розуміємо, що ті численні книжки про царя-страстотерпця і про всяких матрон московських з торгових яток Почаєва дотепер незрозумілі адвокатам. Очікуємо, що за 60 днів вони спроможуться все перекласти й зібрати свій собор».
Якщо ж після закінчення цього двомісячного періоду цього не станеться, то надалі відтермінування не будуть продовжуватися. Тоді, згідно із законом, ДЕСС оголосить, що Лавра є афілійованою з РПЦ. Одразу по тому буде подано позов про припинення діяльності Почаївської Лаври, каже керівник ДЕСС у бесіді з "Апострофом".
Коли говорити про настрої прихожан, то тут доречно буде дати слово Василю Ільчишину знову. Останній пояснює таку прив’язаність до Лаври з боку вірян тим, що цей релігійний центр забезпечує роботою дуже велику кількість місцевих. Бо це не лише осередок, що дає можливість задовольнити духовні потреби. До цього можна додати велике господарське значення.
«Там є якісь підприємства, поля, сади, городи, млини, пилорами…Відповідно, тамтешні мешканці ще й економічно пов’язані з храмовим комплексом. За час мого керування заповідником і спілкування із різними людьми можна зробити висновок, що прихильників московського патріархату вже менше. Тутешнім же жителям важливо, щоби святиня функціонувала. Вони ні в чому розбиратися не хочуть. Особливо не заглиблюються в політичні питання».
Разом з тим, на православні релігійні свята почаївські духівники організовують підвоз масовки автобусами. Щоб показати, що їхніх вірян ще досі дуже багато, додає за мить голова Почаївського заповідника.
Також пан Василь каже, що учасникам хресної ходи до Почаєва платять за участь у цій процесії. Ціна питання становить 500 гривень з одного дорослого. Коли йдеться про дорослого, що бере із собою дитину, то тут можна говорити і про цінник, котрий дорівнює 1000 гривень.
У контексті заохочення богомільної діяльності на користь російського духовенства має що сказати і Олександр Саган. Щоправда, в даному випадку мова про виключно духовне заохочення й стимули.
«Сьогодні в більшості монастирів УПЦ МП (не лише в Почаєві) відкрито моляться і поминають патріарха Кирила як свого "господина і отця". У них це чіткий маркер лояльності: молишся за Кирила — значить, на хорошому рахунку, швидше отримаєш якусь церковну нагороду. Непублічне заохочення цього йде з боку найвищого керівництва УПЦ МП».
Віктор Єленський, своєю чергою, нагадує, що російський патріарх бере участь у війні проти України й благословив ведення військових дій російськими військовими. А також освятив зброю масового знищення. Не кажучи вже про те, що Кирил обіцяє вічне життя всім, хто зважиться прийти зі зброєю в руках убивати українців.
Під кінець цього розділу наведемо дуже промовисту цитату Олександра Сагана щодо ставлення Почаївських духівників до питання відспівування українських військових, загиблих на війні із російськими загарбниками.
«Починаючи з 2014 року, УПЦ МП чітко транслювала московський наратив про "братовбивчу війну". Відповідно, вони масово відмовлялися відспівувати загиблих українських воїнів, щоб максимально принизити справу захисту України. З іншого боку фронту жоден російський священник не відмовлявся відспівувати окупанта. Зараз ми знову бачимо непоодинокі випадки недопуску трун із нашими воїнами до храмів УПЦ МП».
Краще пізно, ніж ніколи або рецепт Сагана
Коли ми запитали, що робити для того, щоб позбавити Почаїв духу російського кровожерливого православ’я, то пан Олександр сказав, що в цій ситуації допоможе тільки наполеглива просвітницька та інформаційна робота. Взяти її на себе повинна держава разом із спеціалістами.
«Почаїв — це задавнена хвороба. Ми понад 30 років втрачали його. Держава дозволяла "почаївські листки", проросійську літературу та промивання мізків. Проблема Почаєва зараз — це вже не стільки проблема ченців, скільки проблема середовища, яке вони навколо себе виховали. Швидкого рішення немає. Не буде так, що зайде батальйон ЗСУ, і завтра Почаїв стане іншим. Нам потрібна величезна інформаційна та просвітницька робота. Людям треба елементарно пояснювати основи православ'я, канони, розповідати про Томос. Має бути справжній інформаційний вал. Тільки через терпіння і просвітництво ми зможемо перетягнути цих людей на бік України, бо зараз Москва зробила з них не стільки християн, скільки "політичних православних"».
Динаміка переходу на світлу сторону
Наостанок ми запитали спікерів про загальну динаміку переходу православних українців з УПЦ МП в ПЦУ. І першим слово взяв Віктор Єленський. За його словами, переходи нині відбуваються, однак не надто інтенсивно.
Головною причиною Єленський називає політичну позицію православних священнослужителів у тих громадах, котрі на цей момент перебувають ще досі під юрисдикцією російської церкви.
«Достатньо недавно гостра ситуація розгорнулася у Хмельницькій області. Люди в досить великому селі не хотіли відспівувати своїх героїв у храмі Московського патріархату. І возили їх в районний центр. У кінцевому результаті відбулися загальні збори громади. Керівництво МП направило листа із запереченням щодо переходу до ПЦУ сенаторці у США. Хотіли зробити з цього політичну історію. Одначе це не вдалося, і громада зрештою перейшла. Недавно був перехід у Миколаївській та Донецькій областях. Тобто переходи тривають».
Відносно Тернопільщини інформацію нам надав Олександр Саган. Науковець каже, що нині в регіоні залишається 85 парафій УПЦ МП.
За даними державної статистики, їх 91 штука. Таку розбіжність у цифрах, за словами Сагана, легко пояснити тим, що деякі парафії перебувають у стані юридичного «транзиту» або судяться з приводу питання переходу.
Загалом же до ПЦУ, за інформацією Сагана, перейшло 48 громад. При цьому він зазначає, що починаючи з 2024 року, жодного руху не відбувається. Відтак ситуація залишається «законсервованою».
