Олександр Сєнкевич очолює Миколаїв уже 11 років. 5 з них – в умовах повномасштабної війни.
В інтерв’ю «Апострофу» він розповів, як миколаївцям живеться за відсутності нормального водопостачання, яке в перші дні повномасштабного вторгнення знищила Росія. А також висловив свою думку про корупційний скандал довкола Віталія Кіма і щодо розмов про виїзд з великих міст на зимовий період.
Миколаїв пережив 311 атак з 2022 року
– Декілька тижнів тому росіяни вдарили по Миколаєву балістичними ракетами. Яких руйнувань зазнало місто? Що вдалося і що не вдалося відновити на цей момент?
– В основному ворог атакує об’єкти критичної та портової інфраструктури. При цьому дуже часто обстрілюють уже зруйновані об’єкти. Наприклад, військовий аеродром Кульбакіно. Так само дістається портам.
Потім росіяни звітують, як знищували українські кораблі в портах. Нагадаю, що порт Миколаєва не працює з 24 лютого. Єдиний вихід у море ми мали через Дніпро-Бузький канал. Цей канал заблоковано, як і вихід з Дніпра у Чорне море у зв’язку з окупацією частини Херсонщини і Кінбурнської коси. Тобто, ті судна, котрі знаходилися в межах нашого морського порту, всі заблоковані і нікуди не виходять вже 5 років.
Стосовно звичайних атак міста, вони атакують житлові будинки, приватний сектор, гаражі і так далі. Це просто звичайний тероризм.
– То все ж таки, скільки об’єктів було пошкоджено внаслідок останньої масованої атаки? І скільки їх вдалося відновити?
– Ми не ведемо облік. Сьогодні ми на одній моїй зустрічі рахували, скільки завдано шкоди у фінансовому еквіваленті. Але ми перестали це рахувати після 2023 року. Просто зрозуміли, що краще робити після закінчення військових дій.
Після кожного прильоту представники ДІАМ фіксують всі руйнування і вносять до реєстру зруйноване та пошкоджене майно.
Можу сказати, що загалом за час війни місто зазнало 311 атак ракетами, КАБами та "шахедами". Кількість поранених осіб за цей час становить 985 осіб, з них 38 дітей. Загинуло 195 жителів від різних атак, у тому числі троє дітей. Отака сумна статистика.
Скільки людей нині живе у Миколаєві
– І все ж, Миколаїв менше обстрілюють, ніж інші прифронтові міста. У зв’язку з цим, скажіть, скільки нині людей перебуває у Миколаєві? Чи якась кількість з них планує залишати місто?
– Ви маєте рацію. Ситуація тут кардинально відрізняється від Херсона, приміром. Наразі ми не маємо точної кількості мешканців. Однак, за нашими попередніми оцінками у місті зареєстровано 55 тисяч ВПО.
Але за кількістю вивезеного сміття, а також об’ємами спожитої води, ми бачимо, що число мешканців уже вийшло на довоєнний рівень. Тобто десь біля пів мільйона жителів. Перед повномасштабкою у нас було десь 480 тисяч, а зараз маємо дещо іншу цифру. Це з урахуванням того, що не всі новоприбулі реєструються. Головним чином, це переселенці з Миколаївської та Херсонської областей. І самого Херсона.
Будівництво житла для ВПО: коли розпочнуть роботи
– Якраз щодо ВПО. У вашому місті нині готують 5 ділянок під майбутнє житло для переселенців. Коли планується початок будівництва? І які терміни його завершення?
– У нас є проблема з тим, щоб нормально виділити ділянки. Головна ідея в тому, щоб ці ділянки були поблизу мереж та комунікацій. Деякі з тих ділянок уже погоджені. Інші – в процесі. За попередніми домовленостями з данським фондом ми запланували початок робіт у листопаді. Будемо готувати ділянки й починати будівництво цих модульних будинків.
– А скільки робота буде тривати?
– Важко щось в цьому плані прогнозувати. Ви знаєте, яка у нас військова ситуація. До того ж, є проблема відсутності робітників для будівництва. Робота є, а того, хто б мав її робити, не вистачає.
Кадровий дефіцит у Миколаєві: як вирішують проблему
– Як будете вирішувати проблему нестачі робочих рук? Я кілька місяців тому говорив з мером Черкас. То він казав, що у них в місті вже є декілька робітників з інших країн…
– Ми розраховуємо на власний ресурс. Активно допомагаємо нашим ПТУ розвиватися. Місто передало нам фінансування цих об’єктів. Фактично ми займаємося цим питанням.
Кажу про те, що ми не можемо розраховувати на іноземних працівників. Нас важко порівняти з Черкасами, бо ж у нас постійні атаки і тривоги. Тож ми й розраховуємо на власну молодь і її потенціал.
Працюємо з міжнародними партнерами, які оснащують ці ПТУ сучасною технікою, щоб майбутні випускники цих навчальних закладів були підготовлені до роботи у сучасних умовах.
ППО для Миколаєва: чи можуть допомогти партнери
– Ви згадали про міжнародних партнерів. У попередніх інтерв’ю ви говорили про розмови з партнерами щодо ППО для міста. Ці розмови дають якийсь результат? Як на них реагує обласна й центральна влада? Це ж виходять якісь сепаратні перемовини… Чи ні?
– По-перше, ви ж розумієте, що коли я перебуваю за кордоном, то транслюю міжнародну позицію нашої держави. У 2023 році в Данії я лобіював передачу нам літаків F-16. Так співпало, що за тиждень після мого візиту данська сторона погодила передачу цих бортів (посміхається).
Якщо казати серйозно, то навіть якби я й захотів і мені б зателефонував якийсь міністр оборони із закордону зі словами про готовність передати Миколаєву ППО, то ми не змогли б його прийняти. Просто через те, що наші військові краще знають, на якій ділянці фронту воно потрібне найбільше.
Сьогодні всі міста України переживають проблему нестачі ППО. Та наше військове керівництво, гадаю, краще знає, де ці системи потрібніші.
Сєнкевич про Кіма та Решетілова: "У нас доволі робочі стосунки"
– Про владу якраз. Після відходу Віталія Кіма з посади областю керує Георгій Решетілов. Комунікація з обласною владою після цього змінилася? І чи спілкуєтеся з Кімом?
– Решетілов працював у Віталія Кіма першим заступником. Ми з ним працювали і до цього. Він виконував велику кількість задач ще до призначення в.о. очільника області. У нас доволі робочі стосунки.
Решетілов нині виконує більше представницьких функцій. Щодо виконавчих, то дещо з того з нього знялося. Як перший заступник, він свого часу робив багато чого в області.
З Кімом у нас теж були робочі стосунки. Однак мушу сказати, що він ніколи не намагався щось забрати у міста. По всій країні цим хворіють голови обласних адміністрацій. Починають сприймати голову обласного центру як свого підлеглого. Ставлять йому завдання, вимагають щось, лізуть у бюджет.
– У вас таких відносин панування-підкорення не було?
– Не було. Більше того, я вважаю, що саме це й стало причиною такої класної співпраці міста Миколаєва з Данією. Саме завдяки цій дружній співпраці. Віталій Кім ніколи не ліз у наш бюджет та планування. А ми ніколи не лізли туди в область і не просили нічого додатково.
Прикол з Віталієм Кімом був ще й у тому, що він був депутатом міськради.
– Завжди був у контексті міста…
– Так, відвідував сесії, виступав там. Знав усі проблеми міста.
Сєнкевич про корупційний скандал, пов’язаний із Віталієм Кімом
– Чи підтримуєте сьогодні зв’язок з паном Віталієм? І як ви оцінюєте цей корупційний скандал, що останнім часом із ним пов’язаний?
– Перше. Ми не спілкуємося більше. Адже у нас зараз немає тем для спілкування. Нова його робота менше пов’язана з органами місцевого самоврядування. І підготовкою критичної інфраструктури до зими.
Друге. Скажу, що я знав Віталія Олександровича як бізнесмена, який займався забудовою в Миколаєві. Ще до призначення на посаду голови ОВА, до повномасштабного вторгнення. Тому думаю, що йому просто треба було звертати увагу на декларування доходів та майна вчасно. Розслабився, а документи є документи. Треба їх вести уважно.
11 років мерства Сєнкевича: що він вважає головними досягненнями
– У листопаді виповнюється 11 років з дня вашого приходу на посаду міського голови Миколаєва. Які головні свої досягнення і провали за цей час можете назвати? Можливо, є щось таке, що не закінчили, а хотілося б?
– Хотілося б завершити реконструкцію системи водопостачання і водовідведення. Почали ми це ще до повномасштабного вторгнення. Продовжуємо реконструкцію наших очисних споруд. Завдання полягає в тому, щоб скидати у Південний Буг воду чистішу, ніж та, яку ми беремо. За кілька років розраховуємо завершити реконструкцію.
Далі йде реформа громадського транспорту. Ми повністю реформували тролейбусний парк. Оновлюємо автобусний парк за допомогою міжнародних партнерів.
Також ми оновлюємо газові труби. Встановлюємо станції альтернативної електричної генерації, сонячні панелі.
Разом з нашими іноземними партнерами, з якими ми працюємо, ми робимо модернізацію житлового фонду. Встановлюємо індивідуальні теплові пункти. Це економить людям гроші на опалення.
– І скільки вдалося зекономити в такий спосіб? І якщо ми вже йдемо по грошах, то скільки витрачено на ці всі процеси з оновлення міської інфраструктури?
– Сотні мільйонів гривень. А може й мільярд гривень вкладено. Наше місто — одне з найпрогресивніших з точки зору роботи з міжнародними партнерами. Найперше — це уряд Данії. Данці розуміють, що українці борються, в тому числі і за західні цінності.
Зауважу, що ще з жодним із міжнародних партнерів ми не працювали задля отримання грошей. Тобто ми кажемо, що нам потрібно, але не проводимо жодних закупівель.
І це, фактично, є головним фактором відсутності будь-яких корупційних скандалів та кримінальних справ довкола отримання міжнародної допомоги. Така моя принципова позиція. Ми не працюємо з грошима. Лише з проєктами, трубами.
– Тобто вам кажуть: тримайте от стільки-то грошей і працюйте з ними?
– У нас є для цього спеціальний міжнародний комітет, де ми оголошуємо про пріоритети. Партнери це все проводять через своїх закупівельників, і ми отримуємо ті чи інші блага.
Миколаїв готує 18 когенераційних установок
– Ми говорили про альтернативну енергетику, і у мене в цьому контексті питання. Мер Хмельницького хвалиться, що у нього в місті найбільша кількість когенераційних установок. А скільки їх у вас в Миколаєві?
– Когенерація — це така штука… Не розділяю позитиву деяких наших мерів, які понавстановлювали собі когенерацій. Це може працювати лише у аварійних тимчасових ситуаціях. Та й те лише з утриманими цінами на газ.
Взагалі, у світі це не дуже така робоча тема. У нас взимку вони стоять в режимі роботи по 2–3 години на добу. Ми теж працюємо над створенням енергетичного острова. Плануємо поставити в роботу 18 таких когенераційних установок загалом. Наразі маємо їх 12 штук. Ще 6 у монтажі. Запустимо їх усі до 1 січня наступного року.
Миколаїв отримав 150 млн гривень на відновлення пошкоджених будинків
– Місто отримало 150 мільйонів гривень на відновлення житла нещодавно. За якими критеріями будуть визначати будинки, які треба відновити? І скільки їх планують відновити загалом за ці гроші?
– 150 мільйонів – це субвенція на проєктування та проведення капітального ремонту 68 будинків і прилеглої до них території. Всі вони були пошкоджені внаслідок російських атак. Відповідні будинки мають формуватися в кластер по два поряд один з одним.
Вся ця процедура проводиться за стандартами Світового банку. Тож це гроші не на саму відбудову, а на підготовку проєктно-кошторисної документації щодо відновлення цих 68 будинків.
– А чому саме 68? Бо на стільки вистачило грошей?
– Ми подавали на більшу кількість. Відбір проводив проєкт Hope. Чим вони керувалися? Скоріше за все, обрали будинки під цю суму.
Сміттєсортувальна лінія у Миколаєві: чому затягнувся конкурс
– Однією з проблем міста нині є невизначеність щодо будівництва сміттєсортувальної лінії. Досі не змогли визначити переможця тендеру на її будівництво. Що з цим тендером? І коли нарешті стартує саме будівництво?
– Ви знаєте, як то кажуть, деякі депутати у нас працюють в режимі "стій там, іди сюди". З іншого боку, будь-які конкурси щодо інвестицій у місто Миколаїв йдуть дуже повільно. Дуже великі ризики сюди щось інвестувати.
Конкурс на встановлення приватної сортувальної лінії ми планували оголосити ще до повномасштабної війни. Ідея в тому, щоб зібрати сміття і завезти на полігон. Наступним етапом відбувається відкачування метану задля його подальшого спалювання й отримання електроенергії.
Компанія ЛНК Ресайклінг вирішила просто розвивати свій бізнес. Подалася єдина, адже вже розташована в Миколаєві й вже й без того інвестували тут гроші. Компанія не проходила, бо депутати питали, чому в неї немає працівників.
– Як це — чому немає? Поясніть.
– Мається на увазі, що в новоствореній компанії, яка хоче взятися за цей проєкт, є тільки адмінперсонал. І відсутні сортувальники. А сторона компанії каже: як же нам наймати робітників, коли ще немає чого сортувати? Побудуємо лінію й тоді наймемо людей. Логічно ж?
– Так.
– А депутати на те відказали, що ні. Спочатку наймайте людей, а потім уже беріть участь у конкурсі. Компанія на це каже: напевно, ви ніколи бізнесом не займалися. Відповідно, і не знаєте, що так ніхто не робить.
Наступне. Їх запитували, чому у них немає грошей? А у відповідь лунало, що гроші є. От тільки у материнської компанії. Ця ж компанія є дочірньою. Материнська компанія готова інвестувати. Але спочатку потрібно виграти конкурс. Останній конкурс уже відбувся. За його результатами компанія набрала необхідну кількість балів. Цього місяця затвердимо переможця.
Нам потрібна ця сортувальна лінія. Вона дозволить нам зменшити об’єм сміття, яке захоронюється. Крім того, це автоматично продовжить життєвий цикл діючого полігону та дасть можливість нам згодом побудувати новий за новими стандартами, де буде відкачка і збір фільтрату і загалом усе по-іншому.
Для цього нам потрібно багато грошей. Їх ми можемо брати у європейських банківських інституцій або приватних компаній. Однак під час війни ніхто не ризикне сюди вливати великі кошти.
– І скільки грошей потребує та вся сміттєсортувальна справа?
– У Львові на це витратили 30 мільйонів гривень. Нам потрібно буде стільки ж, як мінімум. Але знову ж таки, це не на часі. У нас у пріоритеті питна вода. Це набагато важливіше.
А ще ж потрібно встановити нові контейнери для збору сміття. Проте я не дуже вірю в містян у цьому сенсі. Вони часто кидають у контейнери для пластику і звичайне побутове сміття і кавуни свої. Тому нам і потрібна лінія з ручним оглядом сміття й подальшим автоматичним сортуванням.
Ситуація з водопостачанням: чи можна пити воду в Миколаєві
– Щодо водопостачання, про яке ми згадували. Цього літа відбувся тестовий запуск нового водогону. У водоканалі кажуть, що все вже добре, але не зовсім. То яка ситуація з питною водою?
– Миколаївводоканал сьогодні купує воду у регіонального Офісу водних ресурсів. На баланс регіональному представництву передані станція водозабору на річці Південний Буг і труби. Тобто, фактично ми купуємо цю воду і вставляємо ціну води у тариф.
Днями ми мали зустріч у ОВА, де були присутні всі уповноважені посадові особи. Хто може сказати точно, чи придатна вода для пиття? До водоканалу у людей довіри може не бути, адже ця установа отримує гроші за воду.
У нас є центр інфекційних хвороб. Представники центру проводили забори води і її хімічний аналіз. Також у нас є обласна лабораторія Держпродспоживслужби. Вчора на нараді вони доповіли, що у нас сьогодні на виході з очисних споруд Миколаївводоканалу якість води краща, ніж була до великої війни.
Інше питання в тому, що в деяких районах міста якість води знижується. Це відбувається у зв’язку з тим, що наші мережі пошкоджені солоною водою, яку ми пускали з річки Інгулець. Потрібно буде провести гіперхлорування води. На це ми виділимо додаткові кошти.
Після цього остаточні висновки про те, чи є ця вода питною, оприлюднять незалежні лабораторії. Ніхто інший заяв про придатність води до пиття робити не може (пан Олександр робить ковток води по цих словах).
– А оця вода, яку ви зараз п’єте, вона звідки?
– Це очищена вода. З перших днів вторгнення ми у місті організували точки видачі води. На сьогодні їх 260. Містяни можуть прийти і безкоштовно її собі набрати.
Вода очищена за сучасними технологіями зворотного осмосу з мінералізацією. Завдяки цьому вода має класну питну якість. Краща, ніж будь-яка вода в будь-яких кранах будь-якого міста України.
Скільки укриттів є в Миколаєві
– Ще одне інфраструктурне питання. У Миколаєві зірвався ще один тендер. Цього разу на будівництво укриття для дитсадка на суму 86 мільйонів гривень. Єдиного претендента на виконання робіт не допустили через перевищення очікуваної вартості виконання робіт. То що тепер буде з тим укриттям?
– Були проблеми в документації підрядників. Нині їх вже усунули, і йде процес підписання договору. Будемо сподіватися, що нарешті цей довгостраждальний садок №75 вже добудуємо.
– А коли?
– До вересня наступного року. Все залежить від кількості людей, які зможуть працювати. Іноді приходиш на об’єкт, який будується, а там працюють 4 людини. І кажеш: ну, ви ж обіцяли, що буде 20 людей працювати. Не приїхали люди на роботу. На під’їзді їх зустрічає ТЦК і призиває до війська. Дуже важко бронювати працівників невеликим компаніям.
– Раз уже згадали про укриття, то запитаю, скільки їх у місті є в нормальному стані? І чи є до них постійний вільний доступ?
– Загалом у Миколаєві 474 укриття. З 2022 року влаштовано за кошти міського бюджету 134 найпростіші укриття. Усі укриття в Миколаєві у нас нанесені на онлайн-карту. Всі вони мають бути відчиненими під час тривоги.
Якщо ні, то люди звертаються до контакт-центру телефоном або залишають заявку — виїжджають необхідні служби та зрізають замки. Працівники управління з питань НС систематично обстежують укриття та перевіряють, щоб вони були відчинені.
Будівництво нових укриттів відбувається дуже повільно. Воно дуже дороге. Враховуючи той факт, що у нас в Миколаєві не вистачає грошей зараз на зарплату комуналку… Остання підтверджена цифра, яку нам перевірила ОВА, — це нестача в розмірі 819 мільйонів гривень.
Будемо скоро звертатися до Кабміну і до міністра фінансів, зокрема, щоб повідомити, що нам не вистачає грошей. Коли в інших містах роблять парки, сквери, перекладають бруківку, то у нас цього року на департамент ЖКГ для ремонту доріг виділили 0 гривень.
– Враховуючи, що прем’єр-міністр оголосив про скорочення всіх видатків, пов’язаних із поточним будівництвом та іншим, підозрюю, що вам буде скрутно…
– Якщо нам не допоможуть, то я не знаю, що будемо тоді робити. Все дуже погано.
Чи стане Миколаїв центром кораблебудування
– 6 липня президент сказав, що після війни Миколаїв має стати центром кораблебудування України. Якісь підготовчі роботи ведуться для перетворення міста на такий суднобудівний хаб? Чи це відкладається на післявоєнну перспективу?
– Війна нам з вами показала, що сьогодні потреби у великих кораблях для ведення сучасних бойових дій немає. Ви ж бачите. Сьогодні українські БК (безекіпажні кораблі) досягають цілей, руйнують великі російські кораблі.
Нам потрібно розвивати цю галузь суднобудування і кораблебудування. Миколаїв має для цього все. У нас є єдиний в Україні профільний виш – Національний університет кораблебудування. Другий такий є ще у російському Пітері. У нас є професура, експертиза, досвід.
Важливо зазначити, що президент може про це казати, бо ці об’єкти знаходяться у структурі Укроборонпрому. Як місто, ми нічого не можемо з цим зробити. Лише прощати борги за оренду землі. Через ці борги маємо дірки у бюджеті.
Ще був один приватизований росіянами і знищений ними ж Чорноморський суднобудівний завод. На ньому збудували всі авіаносці Радянського Союзу. До заводу також мав відношення Вадим Новинський. Порошенко ще називав його «сукою православною» (посміхається).
– Так, серби дали йому громадянство недавно…
– Так. То треба той завод також націоналізувати. Тоді можна буде говорити про якісь перспективи. У будь-якому разі місто готове сприяти цим усім процесам. Було б тупо не використовувати наш історичний досвід як точку зростання.
Як Миколаїв готується до зими
– Багато вже говорилося про те, що ця зима буде найскладнішою в історії і таке інше. Як підготувався до неї Миколаїв? Чи вся критична інфраструктура забезпечена альтернативним живленням? Наприклад, школи, садочки, лікарні?
– Історія зі зруйнованим водопостачанням навчила нас, що потрібно диверсифікувати джерела постачання питної води. Навіть якщо у нас знову не буде централізованого постачання питної води, то точки її видачі будуть працювати. Ми їх обладнуємо потихеньку батареями і сонячними панелями. До того ж, можна буде запустити роботу від генераторів. Таким чином, отримаємо 6 годин на добу забезпечення водою – 3 вранці і 3 ввечері.
Стосовно опалення, то наші відповідні об’єкти вже декілька разів були зруйновані протягом відкритої війни. Ми їх відновлювали. Диверсифікуємо Миколаївську ТЕЦ зараз. Росіяни можуть її зруйнувати. Але на випадок руйнування ми й міняємо труби, щоб можна було в разі потреби швидко переключитися на інші джерела теплопостачання.
Наші лікарні з 2023 року мають модульні котельні на біомасі, придбані урядом Данії. Навіть якщо не буде газу, то котельні будуть працювати. Також у всіх лікарнях встановлені потужні дизельні генератори, системи очищення води. Наші лікарні – це точки життєстійкості №1. Можуть працювати повністю автономно.
Окрім того, всі об’єкти, які ви назвали, ми в цьому році забезпечимо так званими буржуйками. Ми готуємося кожного разу до зими гіршої, ніж попередня.
– Готуйся до гіршого, але сподівайся на краще…
– Точно. Пан Корецький закликає жителів Києва шукати місця для зими за межами столиці. Я чую цей негатив. Типу: "А! Замість того, щоб щось робити, ви нам кажете виїжджати!" Це ж кажуть задля збереження життя і здоров’я киян.
Можна готуватися, готуватися, і після прильоту декількох ракет при температурі -10, -15 ти просто нічого не зможеш відремонтувати. Це займе тижні. Тим часом люди вже замерзнуть.
Тому очікувати і казати, що мене повинен спасти умовний Корецький чи Кличко – це тупо. Треба розраховувати на гірший сценарій. Не треба замерзати на зло чиновникам. Думайте, як вижити і зберегти здоров’я власних дітей та батьків.
– Якщо вже зачепили тему виїзду, то чи просили ви миколаївців про це подумати?
– Поки що ми нікого не просимо. З нашого досвіду ми бачимо, що готові до різного. Якщо ситуація буде патова чи дуже складна, будемо звертатися до людей. Так, як я робив це у 2022 році.
