Словацький прем’єр Роберт Фіцо останніми днями зробив декілька резонансних заяв про західних союзників та війну в Україні. Це й не дивно, адже очільник словацького уряду завчасно готується до виборів, які відбудуться у вересні наступного року.
Про це у розмові з «Апострофом» каже словацький політолог, кандидат політичних наук українського походження Александр Дулеба. Крізь призму електорального процесу політолог радить дивитися і на відсутність Фіцо серед учасників саміту Карпатської Вісімки.
Також підготовкою до виборів мотивовані намагання глави словацького уряду винести питання про розпуск уряду на референдум. Однак Дулеба підкреслює, що попри всі словесні випади Роберта Фіцо, словацька сторона продовжує допомагати Україні. Як приклад, він наводить чеську снарядну ініціативу, яка наповнена переважно снарядами словацького виробництва.
Фіцо вже розпочав передвиборчу кампанію
– Кілька днів тому Роберт Фіцо сказав, що в разі війни Росії та НАТО Словаччина не буде брати участі в колективній обороні блоку. Чи означає це, на вашу думку, що він готовий здатися росіянам?
– Потрібно розрізняти слова і дії. Словацькі солдати є в Румунії, Польщі, країнах Балтії. Вони виконують місію на східному фланзі НАТО. Тому ніяких сумнівів у тому, що вони візьмуть участь у військових діях у разі потреби, немає.
Це дуже цинічна заява Фіцо. Адже у нас парламентські вибори за рік. Передвиборча кампанія діючого прем’єра вже стартувала. Думаю, що попереду буде ще багато всіляких гучних заяв з його боку антиєвропейських, проросійських.
Проблема в тому, що ці слова хоче чути його виборець. На жаль, у Словаччині така ситуація, що десь третина електорату є антисистемною. Така ж ситуація склалася й у Німеччині та Франції. Результати ви бачите.
– Так, на жаль, результати не найкращі…
– Так, у Німеччині маємо AFD, а у Франції – Марін Ле Пен. Врешті-решт маємо Трампа у США. Це така хвиля антисистемного протесту проти класичних інституцій демократії та інтеграційних процесів, що відбулися після Другої світової.
Почалося все разом з фінансовою кризою 2008 року. Тоді таких антисистемних виборців у Європі було близько 10%. Потім настали міграційна криза й COVID. А далі —війна в Україні і енергетична криза.
Тож зараз кількість такого електорату становить близько 30%. Це протест. Вони проти, але не знають, як діяти. В основному такий виборець гуртується довкола праворадикальних або ліворадикальних політичних сил. Якщо говорити про саме праворадикальні партії, то їхньою ідеологічною платформою є націоналізм та ізоляціонізм.
Отут і проявляється проблема Словаччини в цьому контексті. У нашому випадку ми маємо справу з проросійським націоналізмом. Часто наводжу такий приклад: якщо нідерландський виборець не задоволений ситуацією у своїй країні, то він не виступатиме з проросійськими настроями. Натомість він виступить проти Брюсселя з його міграційною політикою.
У Словаччині ж маємо поганий Брюссель у поєднанні з проросійськими заявами. Таким вже є формат словацького націоналізму. І тут напрошується дуже просте порівняння з Польщею. Ми близькі культурно.
Чому словацький націоналізм має проросійський характер
– Але ж поляки росіян не люблять…
– Так. І в цьому полягає різниця. Поляки шукали собі союзників на заході проти Москви та Берліна. Бо розуміли загрозу від німців і росіян. І союзники знайшлися у Лондоні, Парижі та Вашингтоні.
А словаки в минулому шукали союзників проти Відня, Будапешта та Праги. Знайшли у Москві й Берліні. От вам дуже проста відповідь, чому польський і словацький націоналізми протилежні. При цьому десь 46–47% словаків нині ненавидить Фіцо. Останній це розуміє.
– Ви якось кілька років тому мені казали, що словацькі сентименти до Росії сягають корінням аж у позаминуле століття. Коли словаки шукали у особі російського царя собі захисника від західних країн.
– Це тривало і після XIX століття. Радянський Союз зробив великий внесок у індустріалізацію Словаччини. Мало які посткомуністичні держави можуть сказати, що комунізм їм дав щось хороше. А Словаччина може.
У порівнянні з Чехією ми були відсталою аграрною країною до початку індустріалізації. Початок словацькій індустріалізації поклало політичне рішення в рамках Варшавського договору. Мовляв, якщо буде війна на західному кордоні Чехії, то на сході в тилу, в Словаччині, потрібно будувати потужний ВПК. Пішла індустріалізація.
Такі містечка, як Пухов та Ілава, стали містечками завдяки індустріалізації. Жителі почали отримувати кращі зарплати внаслідок процесу урбанізації. Підвищився рівень освіти у середніх школах. Технічні університети у Братиславі і Кошице – найкращі у Словаччині. Вони готують фахівців для воєнного виробництва.
Інвестиції у словацьке машинобудування прийшли теж лише завдяки цій індустріальній базі. Якби її не було, не було б і інвестицій. На тлі цього в людей покращилося життя. Завдячуючи політичним рішенням, прийнятим у Москві.
З урахуванням усіх цих фактів можна зрозуміти риторику Фіцо, з якою він звертається до своїх виборців. Його ідеологія – влада та гроші. Він майстерно володіє політичними технологіями. І працює системно. Знаючи, що 46–47% виборців ніколи його не оберуть, він працює з цими 30% антисистемних виборців.
При тому, що на цьому полі у нього ще є конкуренти. Нині Роберт Фіцо може похвалитися підтримкою на рівні 18%. У цьому сегменті електорального поля діє ще така неофашистська партія «Республіка». Там же є і «Словацька національна партія». Всі разом вони й ділять ці приблизно 30%.
Чи буде в Словаччині референдум про розпуск уряду
– Якщо вже пішла мова про вибори, то ще наприкінці серпня словацький парламент проголосував за законопроєкт прем’єра, згідно з яким пропонується розпускати уряд шляхом референдуму. Але для початку треба зібрати 350 тисяч підписів громадян. Як зараз триває процес збору цих підписів?
– Нічого з того не буде, тому що у нас таке вже було кілька місяців тому. То була ініціатива партії «Демократи». У ній зібралися колишні міністри уряду Едуарда Геґера. Та власне, сам Геґер. Вони пропонували скоротити період повноважень уряду Фіцо.
Голосів набрали, референдум відбувся на початку липня. Тільки президент не включив питання про скорочення мандату Фіцо, тому що є рішення Конституційного суду про неможливість скорочувати виборчий період уряду через референдум.
Тому не буде нічого. Потрібна конституційна більшість в парламенті, щоб подолати рішення Конституційного суду. А її немає. Якщо була б конституційна більшість і вони б набрали достатньо підписів, президент схвалив би референдум — це все забере 3 місяці. Далі треба організувати процедуру голосування. Це ще 3 місяці. Мине, як мінімум, пів року.
– Дуже тривала процедура…
– Вона втрачає сенс, в принципі. Бо вибори за рік. Фіцо зараз у дуже специфічній ситуації. Раніше була дуже гарна макрофінансова ситуація. Було з чого ділити гроші. Зараз цього немає. А у нас і досі є 13-та пенсія. Та ще й пропонують 14-ту. Нема вже звідки брати на це гроші. Отакі популістські рішення.
Є ризик зниження кредитного рейтингу міжнародними агентствами. І тоді вже складніше буде брати позики. Така пастка виходить. Прем’єр зараз би хотів роздати людям гроші, як робив це завжди перед виборами. Але немає з чого наповнити популістські обіцянки. Тому краще для нього вдавати, що він тут ні до чого. Мовляв, усе це якась криза винна.
Чому Фіцо не поїхав на саміт Карпатської Вісімки
– Повертаємося до останніх заяв Фіцо. Він наче мав поїхати на саміт Карпатської Вісімки, але в останній момент передумав. ЗМІ пишуть, що це через хворобу. Наскільки правдива така їхня версія?
– Не знаю (сміється). У суботу бачив відео, де він продовжив риторику за мир, кінець війни і проти НАТО. Прем’єр не виглядав як хворий.
Гадаю, що хтось із його виборчого штабу сказав: "Знаєш, зараз бути в Україні і робити фото із Зеленським виглядатиме негарно в очах нашого виборця. Давай, уже роби, що потрібно. Краще продовжуй атаки на НАТО, союзників, поганий Брюссель. Таке працює для виборця". Тому він і не поїхав. Така моя думка.
Фіцо робитиме все, щоб знову стати прем’єром. Бо якщо не стане, то не сформує уряд. Якщо новий уряд відновить діяльність нашої антикорупційної прокуратури, аналога вашого НАБУ, то Фіцо сяде. Він програв справи, пов’язані зі зловживаннями владою урядом Геґера. Поки що ці провадження не торкаються самого прем’єра. Але таке буде, якщо він не піде на нову прем’єрську каденцію. Це свідчить про те, що суди в цій країні працюють. Гарна новина для Словаччини.
Чинний міністр внутрішніх справ у цьому контексті звинувачував слідчих NAKA (словацький аналог НАБУ – прим. авт.). І все програв. І також генпрокурор почав розслідувати корупцію уряду Фіцо. Якщо новий уряд затвердить нові правила для роботи NAKA, то йому загрожують розслідування.
Останні зараз загальмовані. Це справа рук Фіцо. Більше 100 розслідувань діяльності високопосадовців Кабміну під головуванням чинного очільника уряду. Ідеться про зловживання повноваженнями з метою покращення умов ведення власного бізнесу, заробітку та власного збагачення. У цьому й полягає основна мотивація повернутися до влади наступного року.
Для цього потрібно йти на конфлікт з ЄС і НАТО. Така вже трагедія словацької політики.
Словаччина збільшує оборонні витрати: куди підуть гроші
– Якраз про цю антизахідну риторику. Ми з вами казали, що Фіцо критикує ЄС та НАТО. Ба більше, він казав, що Україні треба більше дипломатії і менше зброї. Але з іншого боку, Петар Пелегріні недавно заявив, що Словаччина наростить постачання зброї для нас і збільшить військові витрати до 3% ВВП. Вам відомо, скільки озброєння словацька сторона надала нам станом на цей момент від початку року? Саме на комерційній основі.
– Мені відомі дані за перші роки повномасштабної війни. До 2024 року включно. Ми надали вам близько 300 тисяч снарядів у 2024 році. Факт у тому, що Словаччина посідає третє місце за обсягами постачання амуніції для України. Мова про снаряди 155 калібру в основному. Більшість із них вироблена у Словаччині. Вони постачаються в рамках чеської снарядної ініціативи.
Зазначу, що до повномасштабного вторгнення ми виробляли менше 10 тисяч одиниць снарядів на рік. Такий приріст за 3 роки війни. І там є ще потенціал для подальшого росту.
Ваша компанія-виробник дронів Skyeton планує укласти контракт зі США. Виробництво відбуватиметься у Словаччині. Надалі планують відкрити філіал і у Штатах. Гарна новина в тому, що наші служби запобігли диверсії проти цієї компанії у східній Словаччині. Затримали злочинців. Серед них були громадяни Латвії та України, що прибули з Польщі. Запобігли злочину буквально в останню мить перед підпалом.
Тож, незважаючи на те, що Фіцо каже, все-таки щось та й працює. Доволі непогано при цьому. І крім цього, є ще двы компанії, які ремонтують західну важку техніку для України.
Нагадаю також, що ми першими вам надали авіацію: 13 штук Міг-29 і одну систему С-300. Це все з ініціативи уряду Геґера в березні 2022 року.
– Щодо цих 3% ВВП на оборону. Скільки це в грошах, якщо розбити на конкретні цифри?
– Минулого року у нас був ВВП 141 мільярд євро. Відповідно, 3% — це 4,23 мільярда. Ці гроші призначені не тільки для воєнного виробництва, а й для розбудови армії. Також ці гроші підуть на закупівлю озброєння.
Крім нього, сюди входять будівництво військових лікарень і інвестиції в інфраструктуру подвійного призначення. Будується зараз великий госпіталь у Пряшеві. Є також проєкт щодо модернізації логістичної інфраструктури на кордоні з Україною, щоб танки могли по мостах їздити, якщо знадобиться.
– Ви кажете, що вдалося запобігти диверсії проти Skyeton. А буквально днями, 16 вересня, стався підпал на потужностях ZVS Holding. Це також виробництво зброї, орієнтоване на українські потреби. Як ви вважаєте, це справа рук російських агентів?
– Німці оприлюднили дані, згідно з якими вони викрили 165 диверсій або спроб диверсій тільки протягом останнього року. У нас же такої статистики немає. Мені відомо лише про Skyeton. Про ZVS нічого не чув. Однак зрозуміло, що за інформацією спецслужб країн-партнерів, такі акції координують із Росії.
Напад на Ярослава Надя: російський слід чи внутрішній конфлікт
– Кілька місяців тому на заправці скоїли напад на колишнього міністра оборони Словаччини Надя. Останній має проукраїнську позицію. На вашу думку, це вчинили росіяни?
– Недавно Надь виграв суд у справі про зловживання повноваженнями в процесі передачі зброї Україні. Напад на нього не обов’язково мав бути організований Росією. Могли бути і внутрішні розбірки. Надь є дуже сильним критиком діючого прем’єра.
– Фіцо міг підіслати когось?
– Не хочу на цю тему спекулювати. Але у нас був замах на Фіцо. Людина, яка це скоїла, була не при собі. Після цього нападу у суспільстві є напруга.
Не виключаю, що напад на Надя був актом політично мотивованого насильства. Словаччина — дуже поляризована країна. І Фіцо робить цю поляризацію дедалі відчутнішою. Ситуація дуже небезпечна. На ексміністра Надя могли просто навіть напасти люди, які повністю приймають на віру все, що каже Фіцо.
Подібна ситуація була під час президентської кампанії 2024 року. Тоді казали, що Іван Корчок – кандидат війни. У цьому дуже допоміг Віктор Орбан.
Дуже мені це нагадало президентські вибори в Росії 1994 року. У ті часи лунало, що Єльцин – кандидат миру, а Зюганов – війни. Оце саме зараз робить Фіцо. Позиціонує себе як кандидата миру, щоб нас не втягнули в якісь пригоди. Мовляв, я буду вас охороняти від поганого НАТО.
Як у Словаччині бачать завершення війни в Україні
– Про кандидата миру і кандидата війни. Ми згадували, що, на думку Фіцо, Україні треба більше дипломатії та менше зброї. А яким у словацьких політичних колах бачать кінець війни?
– З цього приводу тут триває велика дискусія. Щонеділі у нас відбуваються теледебати на всіх каналах. Представники опозиції використовують аргументи про Мюнхен-1938. Простіше кажучи, не слід умиротворювати агресора. У словацькому контексті це дуже працює. Чи зупинили Гітлера Чемберлен та Даладьє? Ні.
А конструкція Фіцо виходить з того, що деякі західні країни хочуть військової поразки Росії. Із захопленням Москви й окупацією російських територій. Це неправда. Фіцо бреше і лякає свого виборця.
Воєнна поразка РФ – це зупинка війни і виведення військ за межі кордонів 1991 року. Більшість словаків і політична опозиція підтримують цю точку зору.
– Також росіяни нібито погрожували Словаччині за укладання з Україною договору про відшкодування збитків, завданих російською агресією. Що вам відомо про ці погрози?
– Це краще у самого Фіцо запитати (сміється). Знаєте, повторюється така ситуація, яка була з участю Словаччини в Коаліції охочих. В лютому 2024 року відбувся неформальний саміт лідерів ЄС.
Словаччину теж туди запросили. А Фіцо з цього зробив скандал. Запрошення, між іншим, було конфіденційним. Наш прем’єр то все опублікував у медіа. Та ще й сказав, що це була якась військова нарада. Після того його туди більше не кликали. Тільки пізніше стало зрозуміло, що Словаччина бере участь у переговорах, однак лише на нижчих рівнях.
Так само з договором про відновлення України. Публічно сказали, що нічого не підписуємо, а насправді все підписали. Цей театр і подвійна гра таки доконає Фіцо, я думаю.
Чому Фіцо конфліктує з ЄС, але не блокує стратегічні рішення
– Останнє питання. Нещодавно Фіцо так само казав, що Європа має відправити до Росії на переговори людину, яка розуміє глибину російської душі. Це він так натякає на себе?
– Це може бути якась казка для виборця. Та я не думаю, що Путін йому довіряє. Фіцо не довіряє вже ніхто. Він же обіцяв ще під час виборів в Угорщині, що якщо Орбан програє, то він підніме прапор конфлікту й блокуватиме всі рішення ЄС. А це було за місяць до 9 травня. У результаті ніхто нічого не блокував. Рішення про виділення 90 мільярдів євро для України — тому доказ.
Потім Путін у Москві його запитав, чому так сталося? Ти ж обіцяв, мовляв. Чому не зробив цього? Фіцо просто танцює свої внутрішньополітичні танці. І потрібно зробити фото для виборця з Путіним.
В реальності Словаччина ніяких стратегічних рішень не блокує. Ну, останнє, що було — Усманов і Фрідман.
– Довкола цього точилися суперечки, так…
– Знаєте, у чому причина? Лобіювання Туреччини. Французькі громадяни є в азербайджанській в’язниці. Воювали на боці Вірменії за Карабах. Тоді, коли була та остання війна.
Французькій стороні Ердоган повідомив, що цих французьких громадян випустять, якщо Фрідмана і Усманова викреслять із санкційного списку. Тому Франція мала боротися за звільнення своїх громадян. Це одне.
Інтереси Словаччини – бізнес. Є замовлення з Азербайджану щодо реконструкції муніципалітетів у Нагірному Карабасі за участю словацьких компаній. Про це домовився особисто Фіцо. Словаки мають налагодити там водопостачання і каналізацію. Дуже цікаве замовлення. А ще одне – зброя. Азербайджан зробив велике замовлення на гаубиці виробництва Чехії та Словаччини.
