До 2030 року російська цивільна авіація зіткнеться з масштабною кризою: країні доведеться списати близько 340 пасажирських літаків — 230 вироблених у РФ і 109 імпортних. Це станеться через відсутність доступу до обслуговування та неможливість замінити критичні імпортні деталі. Про це повідомила Служба зовнішньої розвідки України.
Попри те, що Кремль демонструє свої цивільні літаки як символ технологічної незалежності, на практиці вони виявилися повністю залежними від західних деталей. Найбільший удар припав по лайнерах Sukhoi Superjet 100 (SSJ-100). Їх оснащено французькими двигунами SaM146, сервіс яких недоступний. Через проблеми із шасі, системами управління та іншими вузлами російські авіакомпанії змушені використовувати «донорські» запчастини — тобто розбирати одні літаки, щоб підтримувати інші.
Імпортозаміщена версія SSJ-NEW не витримує навіть внутрішніх термінів. У ній потрібно замінити 64 комплектувальні вузли, але сертифікацію не пройдено. Новий прогноз старту виробництва — 2026 рік, однак жодних гарантій немає.
Не краща ситуація і з середньомагістральним лайнером МС-21. До початку російської війни проти України модель МС-21-300 була готова до серійного виробництва, але залежність від американських двигунів Pratt & Whitney PW1000G заблокувала запуск. Варіант МС-21-310, що має замінити 70 західних систем, «застряг» на доопрацюванні. Заміни для систем антизледеніння, туалетних модулів, метеолокатора, авіоніки та схем електроживлення російські фахівці створити не змогли. При цьому дальність оновленої версії впала з 6400 до 3830 км.
На турбогвинтовому напрямку — чергова глуха безвихідь. Замість реального переоснащення російські чиновники просто продовжують строк експлуатації застарілих Ан-24 та Ан-26 «на папері». Проєкт «Байкал», який мав замінити Ан-2, визнано провальним, але попри це фінансування триває.
За прогнозом голови «Росавіації» Дмітрія Ядрова, списання літаків у Росії стане неминучим уже найближчим часом. До переліку знищених машин увійде і сучасний SSJ-100, який називався «національним надбанням», але виявився повністю залежним від західних технологій, доступ до яких Москва втратила через власну агресію.
