12 жовтня 1971 року на Бродвеї відбулася прем'єра рок-опери "Ісус Христос - суперзірка", і до 50-річчя постановки theLime зібрав найцікавіші факти про музичний твір, який став міжнародною сенсацією і викликає дискусії навіть через півстоліття.
Джефф Фенхолт у ролі Ісуса в першій постановці рок-опери на Бродвеї, жовтень 1971 року
Коли в 1969 році 20-річний композитор Ендрю Ллойд Веббер і 24-річний драматург Тім Райс вперше виклали театральним продюсерам концепцію рок-опери про останні дні Ісуса Христа, їх висміяли. "Це найгірша ідея в історії", - сказав один із потенційних інвесторів.
Згідно із задумом, "Ісус Христос - суперзірка" мав розповідати відому євангельську історію переважно з позиції Юди Іскаріота. Юда незадоволений тим, на що перетворилося вчення Христа через його обожнювання, тому наважується на зраду. Сам Ісус показаний емоційним, втомленим і дуже людяним, а головним негативним героєм стає натовп, який використовує рятівника, а потім вимагає його розіп'яти.
Крім незвичайного трактування біблійних текстів, лібрето Райса висміювало реалії шоу-бізнесу, а текст був пронизаний сучасним сленгом. Саме слово "суперзірка" драматург запозичив із реклами з Томом Джонсом - воно було вишите на білому костюмі співака, і в той час було порівняно новим.
Хоча продюсери не відразу оцінили задум, критика не остудила запал Ллойда Веббера та Райса. Молоді таланти вмовили музичний лейбл MCA Records випустити сингл Superstar - арію Юди у виконанні Мюррея Хеда. Саме після його успіху в США вони отримали карт-бланш на створення 87-хвилинного концептуального музичного альбому, якому судилося стати світовим хітом.
Рок-опера стала обговорюваною вже на етапі запису. Таблоїди запустили слух, що Джон Леннон виконає партію Ісуса, якщо Йоко Оно віддадуть роль Марії Магдалини. В результаті перетворити оригінальний альбом на світовій суперхіт допомогли зовсім інші люди: Ієн Гіллан із Deep Purple подарував свій голос Ісусу, Мюррей Хед повернувся до ролі Юди, а головними музикантами стали учасники гурту Grease Band, який гастролював разом із Джо Кокером. Також у записі взяв участь симфонічний оркестр із 56 чоловік, 6 рок-музикантів, 11 солістів і 2 хори.
"Ці волохаті рокери, які курять наркотики, так багато зробили для нас, - розповів Тім Райс The Telegraph. - Я часто думаю, що нам страшенно пощастило. Якби Ісус Христос почався з пробного показу в якомусь заміському театрі з невеликим місцевим оркестром, я не думаю, що ми б говорили про нього через 50 років".
У жовтні 1970 року "Ісус Христос - суперзірка" вийшов на вінілі, став найбільш продаваним альбомом року в США і до жовтня 1971-го дістався Бродвею. На той час рок-опера мала культовий і скандальний статус, по США вже щосили гастролювали трупи з незаконними постановками, а Окружному суду Манхеттена навіть довелося випустити тимчасову заборону на всі несанкціоновані шоу.
Тім Райс і Ендрю Ллойд Веббер у 1973 році тримають золоту і платинову платівки свого альбому "Jesus Christ Superstar", 1973 рік
Незважаючи на популярність, 12 жовтня офіційну прем'єру музичної вистави пікетували християни. Їх обурило, що Ісус і Марія Магдалина мали фізичні стосунки, а головним героєм став Юда. Єврейські групи теж були незадоволені. Американський єврейський комітет вирішив, що шоу звинувачує євреїв у смерті Христа. ЗМІ називали постановку блюзнірством, чим засмучували її творців.
"Якби опера мала бути реалістичною, у нас не було б ні темношкірого Юди, ні наполовину японської Марії, ні єврейського Пилата", - сказав Ллойд Вебер New York Times на вечірці на честь відкриття шоу.
"Коли ми відкрилися на Бродвеї, біля театру можна було зустріти дивних протестуючих з плакатами: "Ісус - Син Божий! "Я відповідав: "Ми й не говоримо, що це не так", - згадував Райс. - Мені здавалося, що сенс християнства в тому, що Ісус був одночасно людиною і Богом, тому він міг мати людські вади і сумніви. Інакше його жертва була б безглуздою".
Примітно, що в атеїстичному СРСР, де музичний альбом поширювався напівпідпільно, "Ісус Христос - суперзірка" допоміг релігійній освіті молоді: щоб краще зрозуміти сюжет, "хіпі" читали Євангеліє та відкривали для себе нові смисли, а найсміливіші музиканти розучували партії та виступали з піснями з рок-опери в інститутах і будинках творчості.
У 1973 році на великі екрани вийшов мюзикл Норма Джуїсона, знятий за однойменною рок-оперою. Режисер хотів, щоб Ієн Гіллан повторив партію Ісуса, але той відмовився через гастролі Deep Purple. В результаті роль отримав американський рок-музикант Тед Нілі, а іншу частину акторського складу набрали з учасників оригінальної бродвейської постановки. Екранізацію чекав успіх, що анітрохи не поступався першоджерелу: фільм "Ісус Христос - суперзірка" зібрав у світовому прокаті 24,5 млн доларів при бюджеті в 3,5 млн, а також отримав 6 номінацій на "Золотий глобус", номінацію на "Оскар" за найкращу музику та премію BAFTA за найкращий саундтрек.
Цікаво, що творці рок-опери не впевнені, що "Ісус Хрисос - суперзірка" міг би стати успішним в наші дні.
"Здається, що в усьому світі люди стали більш пуританськими, ніж у 1960-і, - сказав Тім Райс. - У нас ніколи не було такої фундаменталістської реакції, якої можна було б очікувати в Америці після Дональда Трампа. Як не дивно, "Суперзірка" може бути зараз більш контроверсійним, ніж коли ми його писали".
Найцікавіші історії та новини дня тепер у Telegram! Підписуйтесь на канал theLime та дізнавайтеся про них швидше.
