З початку жовтня 2026 року російські війська розпочали системну кампанію ударів реактивними безпілотниками по ключових мостах Києва, намагаючись порушити транспортне сполучення та створити логістичний колапс між правим та лівим берегами Дніпра
Варто зазначити, що удари по київських мостах — це не лише спроба ускладнити сполучення між двома частинами столиці. Йдеться про значно ширше порушення логістики — і цивільної, і військової.
Мовиться не тільки про шмат міста. Мовиться про порушення всієї логістики — і цивільної, і військової. Їм не обов'язково руйнувати весь міст. Питання в тому, чому вони обрали саме Південний міст.
Нагадаю, ворог завдав по ньому щонайменше чотирьох ударів БпЛА протягом 1 та 2 жовтня. Внаслідок влучань пошкоджено дорожнє покриття, опори мосту, відбійник та захисний бетонний контур метрополітену. З 2 жовтня міст повністю закрили для руху транспорту та поїздів метро, що викликало серйозні затори в столиці.
Південний міст утримують 144 ванти. Кожна окрема ванта складається з двох потужних оцинкованих канатів діаметром 62 мм із розривним зусиллям у 350 тонн.
Наразі ворог почав використовувати дрони з кумулятивно-ріжучим зарядом, спеціально націлені на металеві елементи. Відеофіксація ударів свідчить, що БпЛА намагалися поцілити саме по вантах біля опорної частини пілона.
Вантова система Південного мосту у Києві має величезний запас міцності та спроєктована із розрахунком на серйозні позаштатні ситуації, тому кілька влучань дронів не здатні призвести до миттєвого обвалу чи "ефекту доміно".
При цьому навіть якщо опори та ванти витримають, самого удару достатньо, щоб зупинити рух. Ми це зараз і спостерігаємо: мости фактично стали, затори шалені.
Саме тут виникає ще одна небезпека. Після атаки міст перекривають для обстеження та ліквідації наслідків, а з обох боків швидко накопичуються легкові автомобілі, автобуси та вантажівки. Так утворюються великі нерухомі колони, які самі можуть стати наступною ціллю.
Подібну тактику окупанти вже застосовували в Одеській області, де удари припадали не лише на вантажний, а й на цивільний транспорт. Для Києва наслідки можуть бути значно масштабнішими через розміри міста і кількість транспорту, який щодня перетинає Дніпро.
Якщо люди розумітимуть, що можуть потрапити під повторний удар, хто буде їздити? Навіть кілька таких атак — це вже соціальна напруга. Люди почнуть залишати дітей удома, змінювати маршрути, відмовлятися від поїздок.
Ворог, розуміючи, що мости знести не може, переходить до тактики соціального терору — терору проти цивільного населення з метою створення паніки та недовіри до дій центральної і місцевої влади.
Кінцевою метою такого сценарію є не стільки транспортний колапс, скільки порушення економічного життя столиці. Київ особливо вразливий через географію: Дніпро ділить місто на дві великі частини, які щодня залежать одна від одної.
Це не тільки місто, розділене навпіл Дніпром. Це фактично і поділ України на правобережну та лівобережну частини. Тому значення мостів критичне.
Треба аналізувати і давати інформацію на випередження, щоб потім не було: "а ми не очікували". З реактивними безпілотниками ворога ми вже бачили, як це відбувається.
Тому в нинішній ситуації я би виділив одразу три ключові ризики.
Перший — ураження конструктивних елементів мостів, зокрема вантів та металевих опор. Головна складність полягає у відновленні. Такі ванти ніколи не виготовлялися в Україні, їх замовляли за кордоном під час будівництва. Швидко виготовити та замінити подібні унікальні конструкції в умовах війни вкрай складно.
Другий — навмисне створення заторів і великих скупчень цивільного транспорту, які можуть опинитися під повторними ударами ворога.
Третій — необхідність терміново посилювати як активну, так і пасивну оборону ключових переправ.
Саме тому говорити лише про те, чи "знесуть" росіяни конкретний міст, — помилково. Навіть міст, який фізично продовжує стояти, може на тривалий час перестати виконувати свою головну функцію — з'єднувати два береги.
Президент України Володимир Зеленський зазначив, що у відповідь на ці виклики Міноборони та місцева влада вже розробляють альтернативні логістичні рішення, зокрема насипні дамби з понтонними переправами та проекти тунелів під Дніпром.
