Російські культурні центри в країнах Європейського Союзу продовжують діяльність попри санкції проти Россотрудничества — російського державного агентства, яке ЄС вважає інструментом просування кремлівського впливу та концепції «русского мира». Закриття таких установ залежить від рішень окремих держав, а юридичні обмеження й небажання загострювати відносини з Москвою ускладнюють цей процес.
Про це заявила депутатка Європарламенту Раса Юкнявічене у коментарі Віктору Шлінчаку у програмі "Критичне мислення" на Апостроф TV.
Що таке «Русские дома» і чому вони працюють попри санкції
Одним із таких центрів є Російський центр науки і культури в Парижі, розташований на вулиці Боасьє. На його офіційному сайті продовжують анонсувати концерти, виставки, кінопокази, дитячі заняття та курси російської мови. Також центр пропонує освітні програми, поїздки до Росії та можливості навчання в російських університетах.
Паризький центр входить до системи Россотрудничества — державного агентства, підпорядкованого Міністерству закордонних справ Росії. За даними агентства за 2025 рік, воно мало 87 представництв у 71 країні світу. Журналісти Radio France Internationale у своєму дослідженні нарахували 15 російських культурних центрів у країнах ЄС.
У липні 2022 року Євросоюз запровадив санкції проти Россотрудничества, визначивши його як один із ключових інструментів Кремля для просування так званої м’якої сили та гібридного впливу, зокрема «русского мира».
Однак санкції проти агентства автоматично не означають закриття кожного культурного центру в Європі. За словами Раси Юкнявічене, рішення про припинення їхньої діяльності належать до компетенції держав-членів ЄС.
На початку жовтня депутатка ініціювала звернення, яке підписав 71 європейський депутат, з вимогою розібратися з діяльністю цих центрів.
"Жодна інституція Європейського Союзу в Брюсселі не може самостійно закрити «Русские дома». Це мають зробити самі держави. Звісно, Європейська комісія може порушити це питання, звернутися до держав-членів або зібрати більше інформації про те, чим займаються ці центри в різних країнах, адже це наш спільний інтерес".
У Берліні вирішили закрити «Русский дом», але процес затягнувся
Показовим є приклад Німеччини, де влада оголосила про припинення діяльності Російського дому в Берліні. Центр площею близько 30 тисяч квадратних метрів працює на вулиці Фрідріхштрассе з 1984 року.
Рішення про закриття ухвалили після того, як німецька влада звинуватила Росію в причетності до спроби диверсії з використанням безпілотників в аеропорту Лейпциг/Галле.
Однак після рішення уряду центр не припинив роботу миттєво. Культурну співпрацю регулює міждержавна угода 2011 року, яка передбачає можливість припинення її дії в липні 2027-го. Інша угода стосується майнових питань і передбачає тривалий строк користування будівлею.
У серпні цього року німецькі журналісти отримали доступ до документів французького Міністерства внутрішніх справ. У ньому прямо зазначалося, що "Русский дом" у Берліні використовувався російськими спецслужбами як прикриття.
Раса Юкнявічене посилається на оцінки естонської контррозвідки і на свої розмови з представниками НАТО.
"Подивіться на офіційну публічну оцінку Служби внутрішньої безпеки Естонії за 2023 рік. За оцінкою естонської спецслужби, ці російські доми є осередками діяльності, пов'язаної з кількома російськими спецслужбами. Крім того, ми зустрічались з представниками НАТО. Коли я запитувала про російські доми, мені без жодних сумнівів відповідали, що ці центри також функціонують як осередки російських спецслужб".
Як російські центри поширюють кремлівські наративи
Віктор Шлінчак зазначив, що у вересні цього року Radio France Internationale опублікувало спеціальне дослідження російських культурних центрів у Європі.
У ньому журналісти навели результати роботи Маріки Руджеро, яка досліджувала діяльність паризького Русского Дома з 2021 по 2024 рік. Вона з'ясувала, що після початку повномасштабного вторгнення в Україну центр поширював російські пропагандистські повідомлення, зокрема, і звинувачення українських військових та виправдання дій Путіна.
Пізніше відкритої пропаганди стало менше, але замість цього почали частіше використовувати теми боротьби із нацизмом, історичної пам'яті, Криму, русофобії та традиційних цінностей.
У 2024 році центр також поширював заяви керівника російської Служби зовнішньої розвідки Сергія Наришкіна, який проводив паралелі між французами, що боролися проти нацизму під час Другої світової війни, та французами, які вирушили на Донбас боротися, за його словами, з нацизмом у XXI столітті.
Чому європейські уряди не поспішають із закриттям
Юкнявічене вважає, що однією з причин зволікання є прагнення європейських урядів уникнути подальшої ескалації у відносинах із Москвою.
"[Така політика] означає, що Путіна заохочують іти далі, оскільки на його дії не дають належної відповіді", — заявила євродепутатка.
На її думку, державам ЄС варто переглянути підхід до російських культурних представництв і ретельніше оцінити ризики, пов’язані з їхньою діяльністю.
"Якщо держави-члени не змінять своє розуміння того, що означає політика недопущення ескалації, це може призвести до нашої поразки".
Нагадаємо, що Україна звернулась до урядів іноземних держав із вимогою зупинити роботу російських культурних центрів, які функціонують під назвою "Російський дім".
