Експерти Army Recognition проаналізували потенціал підводних флотів різних країн світу, враховуючи не лише кількість субмарин, а й їхнє призначення та роль у військовій доктрині. Результати дослідження оприлюднені на сайті порталу.
Фахівці оцінювали, як саме держави використовують підводні сили — від ядерного стримування і нанесення далекобійних ударів до морської блокади, розвідки, протичовнової боротьби та контролю над стратегічними акваторіями.
Лідерами рейтингу залишаються США, Росія та Китай. Їхні підводні флоти здатні виконувати широкий спектр завдань — від супроводу флотських угруповань і збору розвідданих до завдання ударів по морських і наземних цілях.
Американський підводний флот називають найбільш універсальним. Він повністю складається з атомних субмарин і має глобальний радіус дії. Комбінація багатоцільових човнів, носіїв крилатих ракет і стратегічних ракетоносців дозволяє США забезпечувати як тактичні операції, так і ядерне стримування. Основу цього флоту формують субмарини класу Virginia, а перспективна програма Columbia покликана підтримувати морську складову ядерної тріади.
Росія посідає друге місце за потенціалом. Її підводні сили включають різні типи субмарин — від стратегічних ракетоносців до дизель-електричних човнів. Важливу роль відіграє концепція так званої "бастіонної оборони", яка передбачає захист стратегічних сил у прикритих районах із можливістю завдання ударів. Водночас російський флот більше орієнтований на стримування та швидкі удари, ніж на постійну глобальну присутність.
Китай демонструє найшвидше зростання у цьому сегменті. Його військово-морські сили поступово переходять від прибережної оборони до створення океанського підводного флоту. Атомні субмарини типу 093 виконують ударні та супровідні функції, тоді як ракетоносці типу 094 забезпечують ядерне стримування. Загалом китайська стратегія еволюціонує у напрямку активнішої діяльності у відкритому морі.
Слідом за трійкою лідерів розташовується Іран. Попри значну кількість підводних човнів, переважно малих і прибережних, його реальні можливості обмежені. До того ж втрати внаслідок воєнних дій вплинули на боєздатність флоту. Іранські субмарини здебільшого використовуються для контролю вузьких морських шляхів, мінування та дій із засідок, зокрема в районі Ормузької протоки.
П’ятірку замикає Північна Корея. Її підводні сили близькі до іранських за чисельністю, однак мають іншу роль. Для Пхеньяна це інструмент асиметричної війни та засіб тиску на сусідні країни, а також елемент формування власної морської складової ядерного потенціалу.
Таким чином, дослідження показує, що ефективність підводного флоту визначається не лише його кількістю, а й стратегією застосування та технологічним рівнем.
Росія системно стежить за підводною інфраструктурою Європи та намагається знайти способи її руйнування. Останнє попередження від Великої Британії щодо російських підводних човнів біля підводних кабелів — це не просто дипломатична заява, а реальна демонстрація готовності знищити загрозу.
