НАТО розпочинає обговорення військових сил, озброєння та фінансування, необхідних для захисту країн-членів у разі можливого нападу Росії. У межах переговорів союзники мають визначити цільові показники оборонних спроможностей на 2029 рік. Європейські чиновники застерігають, що до цього часу Москва може отримати можливість атакувати одну з держав Альянсу.
Про це пише Politico, яке поспілкувалося з 15 чинними та колишніми представниками й дипломатами НАТО. На основі цих розмов видання виокремило п’ять ключових питань, які союзникам потрібно узгодити для підготовки до можливого російського нападу.
1. Яких військових спроможностей потребує Альянс
Одним із головних завдань стане визначення того, скільки військових сил і яких саме можливостей мають забезпечити країни-члени. У термінології НАТО це називають "рівнем амбіцій".
Водночас союзникам необхідно домовитися, як розподілятимуться звичайні військові спроможності — зокрема сухопутні підрозділи та авіація — для захисту держав Альянсу, серед яких є ядерні держави, як-от США та Велика Британія.
2. Як компенсувати можливе скорочення американської присутності
Окреме занепокоєння викликає ймовірність того, що Сполучені Штати можуть вивести з Європи важливі військові ресурси. Серед них — важкі транспортні літаки та інші засоби, які відіграють ключову роль у забезпеченні операцій НАТО.
Якщо Вашингтон скоротить свою військову присутність на континенті, європейським союзникам доведеться шукати способи самостійно компенсувати нестачу необхідних спроможностей.
"Ще недавно логіка НАТО була такою: ви підраховуєте, що необхідно альянсу, а якщо чогось не вистачає — США просто заповнюють ці прогалини. Тепер усе інакше", — зазначив представник НАТО Каміль Гранд.
Одним із можливих рішень може стати зміна підходу до оборонного планування. Замість вимог щодо конкретних типів озброєння союзникам можуть визначати завдання, які вони повинні виконати, наприклад ураження російських командних пунктів.
Такий формат дозволив би європейським країнам самостійніше обирати засоби для виконання поставлених завдань, зокрема з огляду на те, що не всі вони мають доступ до американських систем озброєння, таких як крилаті ракети "Томагавк".
3. Як узгодити інтереси різних регіонів
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році НАТО зосередило більше уваги на східному фланзі. Протягом останнього року додатковим напрямом уваги стала північ, зокрема Гренландія.
Водночас частина союзників наполягає на посиленні уваги до південного та південно-східного напрямків. Серед викликів у цих регіонах — присутність російських найманців у Лівії, ризик використання міграційних потоків як інструменту тиску, зростання активності підводних човнів і атаки безпілотників на судна в Чорному морі.
Отже, під час перегляду оборонних планів Альянсу країнам доведеться врахувати не лише загрози на східному кордоні, а й безпекові ризики в інших частинах євроатлантичного простору.
4. Як збалансувати безпілотники та традиційне озброєння
Досвід бойових дій в Україні, де безпілотні системи відіграють значну роль на полі бою, може стати одним із чинників дискусії про майбутню структуру армій НАТО. Союзникам потрібно визначити, скільки ресурсів спрямовувати на розвиток дронів і скільки — на традиційні види озброєння, зокрема танки й артилерію.
Каміль Гранд звернув увагу і на кадрову проблему: європейські країни стикаються з труднощами під час набору військовослужбовців.
"Один із чинників, що спонукають усіх до ширшого використання безпілотних систем, — це старіння населення і, як наслідок, нестача кадрів", — пояснив він.
Крім пошуку оптимального співвідношення між різними видами озброєння, союзникам потрібно забезпечити темпи технологічного розвитку, які дозволять не відставати від Росії, водночас не створюючи надмірного навантаження на оборонні бюджети.
Адмірал ВМС Франції П’єр Вандьє запропонував розглянути модель, подібну до передплати: регулярне оновлення обладнання, яке допомогло б підтримувати військові системи в актуальному стані та запобігати їхньому технологічному старінню.
5. Як використати український бойовий досвід
Країни НАТО дедалі більше визнають значення українського досвіду для зміцнення колективної безпеки. Україна має численну армію, загартовану бойовими діями, а також розвиває технології у сферах повітряних, морських і наземних безпілотників, протиповітряної оборони, ракетного озброєння та управління військами.
Серед важливих напрацювань — система управління полем бою "Дельта" (Delta). З огляду на це частина союзників виступає за поглиблення співпраці з Україною у військовій та оборонно-промисловій сферах.
Однак не всі держави Альянсу однаково оцінюють можливість перенесення українського досвіду на власні військові доктрини. Деякі з них наголошують, що характер війни в Україні відрізняється від підходів НАТО, які передбачають швидкі маневрені операції, досягнення переваги в повітрі та завдання високоточних ударів на великій відстані.
Таким чином, союзникам доведеться визначити, які українські технології та практики можна інтегрувати у власні оборонні системи, а які потребують адаптації до військової стратегії Альянсу.
У листопаді військовослужбовці Польщі, Великої Британії, Франції та Німеччини проведуть навчання, під час яких відпрацюють сценарій розгортання військ в Україні в разі припинення вогню.
