Іран, за оцінками західних медіа, продовжує знаходити способи обходу зовнішнього тиску, пов’язаного з обмеженнями на морські перевезення через Ормузьку протоку.
Про це повідомляє Corriere della Sera, зазначаючи, що на тлі санкцій посилюється співпраця між Тегераном і Москвою в Каспійському регіоні.
За даними супутникового моніторингу відкритих джерел, після запровадження обмежувальних заходів щонайменше десять російських вантажних суден прямували до іранського порту Амірабад через Каспійське море. Водночас аналітики застерігають, що реальні обсяги руху можуть бути більшими, оскільки частина перевезень здійснюється суднами так званого "тіньового флоту" або кораблями з вимкненими системами ідентифікації, що ускладнює їх відстеження.
Точний характер вантажів офіційно не розкривається, однак експерти відзначають помітне зростання активності порівняно з попередніми роками. За їхніми оцінками, Іран у нинішніх умовах потребує широкого спектра імпорту — від продовольства і медикаментів до промислових товарів, а також може бути зацікавлений у постачанні окремих оборонних компонентів.
Каспійський маршрут поступово набуває стратегічного значення, оскільки потенційно дозволяє Ірану не лише імпортувати необхідні ресурси, а й експортувати власну продукцію в обхід традиційних морських шляхів. Через внутрішні водні системи Росії невеликі судна можуть виходити до Чорного та Середземного морів, що розширює логістичні можливості регіону, хоча й обмежує обсяги перевезень.
Аналітики наголошують, що навіть за таких умов цей маршрут не може повністю компенсувати втрати від санкційної ізоляції, однак забезпечує Ірану додаткову гнучкість. У попередні роки країна вже демонструвала здатність підтримувати обмежений експорт на рівні менше 0,2 млн барелів на добу в періоди посиленого тиску, що значно нижче від довоєнних показників.
Експерти також відзначають, що збереження альтернативних логістичних каналів може впливати на переговорну позицію Тегерана у відносинах зі США, дозволяючи йому діяти більш обережно та не поспішати з політичними поступками.
Окремі оглядачі додають, що затяжна напруженість у регіоні може мати ширші геополітичні наслідки, зокрема для енергетичних ринків. У цьому контексті Росія, за їхніми оцінками, також зацікавлена у збереженні високої нестабільності, оскільки це впливає на світові ціни на енергоносії та попит на альтернативні військові ресурси США.
Раніше ми писали, що Російська Федерація суттєво наростила постачання нафти до Сирії, фактично ставши ключовим зовнішнім постачальником енергоносіїв для країни. Це відбувається на тлі політичної недовіри до Москви, зумовленої її попередньою підтримкою Башара аль-Асада, а також зміною зовнішньополітичних орієнтирів нового сирійського керівництва.
