Швидке просування російських сил у районі міста Гуляйполе на Запоріжжі показало одну з ключових проблем для Києва — недостатність ресурсів для оборони всієї лінії фронту протяжністю понад 1100 км, пише The New York Times.
Наприкінці грудня російські підрозділи скористалися туманом, проникли в Гуляйполе вздовж річки та атакували український командний пункт. Під час бою українські військові були змушені відступити, залишивши техніку та карти бойових позицій. Пізніше підрозділи операторів дронів потрапили під щільний вогонь.
"Це була катастрофа", — розповів капітан Дмитро Філатов, командир Першого окремого штурмового полку ЗСУ, який прибув для підкріплення оборони міста.
Втрати в Гуляйполі стали симптомом ширшої проблеми: українська армія повинна тримати оборону вздовж надзвичайно протяжної лінії фронту, не маючи достатньої кількості військ для рівномірного прикриття всіх напрямків. Це створює прогалини, якими активно користуються російські сили.
Протягом більшої частини 2024 року Україна концентрувала ресурси на утриманні позицій у Донецькій області, ключовій з стратегічної та політичної точки зору. Водночас значна частина Запорізької області, зокрема Гуляйпольський район, залишалася слабо захищеною.
За даними фінської аналітичної групи Black Bird Group, у листопаді–грудні російські війська захопили майже 440 км² території в Запорізькій та сусідній Дніпропетровській областях — приблизно на 20% більше, ніж у Донецькій області за той самий період. Нині, за оцінками експертів, Росія контролює щонайменше половину Гуляйполя.
"Українці просто не мають ресурсів для оборони всюди", — зазначає військовий аналітик Пасі Паройнен.
Оборону міста протягом тривалого часу забезпечували підрозділи територіальної оборони, сформовані переважно з цивільних добровольців. Місцеві жителі відзначають гострий дефіцит озброєння та особового складу.
70-річна мешканка Гуляйполя Світлана Листопад розповіла, що у розпорядженні оборонців була фактично лише одна артилерійська гармата: "Раз на два дні вона робила кілька пострілів — і все. Нема з чого стріляти".
За словами жінки, ротація військ поступово припинилася: спочатку заміна відбувалася кожні три дні, згодом — раз на тиждень, потім — раз на місяць. "Це означає одне: людей не залишилося", — додала вона.
Офіцер 102-ї бригади тероборони, який побажав залишитися анонімним, заперечив критичну нестачу ресурсів, але офіційні представники бригади від коментарів відмовилися через внутрішнє розслідування щодо втрати командного пункту.
Після загострення ситуації українське командування перекинуло до Гуляйполя штурмові підрозділи з Донецького напрямку. Військові ведуть контратаки за умов інтенсивного використання російських ударних дронів та боїв на близькій дистанції.
Водночас українська сторона визнає, що ресурсів для повного відновлення контролю над містом може не вистачити. Раніше президент РФ Володимир Путін публічно наказав своїм військам просуватися до Запоріжжя.
Україна робить ставку на нові багаторівневі оборонні лінії у Запорізькій області — з колючим дротом, протитанковими ровами та земляними валами, які мають стримати подальший наступ і повторення сценарію 2024 року в Донецькій області.
Попри це, українські командири відкрито говорять про кадровий голод. Начальник штабу батальйону безпілотників 260-го полку Владислав Бащеванжи зазначає: "Батальйон має налічувати близько 500 осіб. Якщо є 100 — уже пощастило".
Ситуація на Запорізькому напрямку дедалі більше нагадує "гасіння пожеж" — стримування прориву в одному місці ціною ослаблення іншого, зазначає видання.
Національна гвардія України (НГУ) розповіла про результати роботи по лінії фронту з початку 2026 року. Гвардійцям вдалося знищити та уразити десятки танків, бронетехніки, систем радіоелектронної боротьби та сотні радіолокаційних станцій.
