Автор книги «Якщо Росія переможе» Карло Масала про те, чому Москва вже дивиться далі України і як Європа може захистити себе без допомоги Америки.
"Апостроф" публікує переклад статті Кеті Сталлард для The New Statesman.
Коли німецький політолог Карло Масала почав працювати над книгою «Якщо Росія переможе: сценарій», міжнародним бестселером, який був перекладений англійською мовою та опублікований у Великобританії минулого року, він хотів кинути виклик загальноприйнятій думці Європи про війну Росії проти України.
На його думку, занадто багато людей трималися за переконання, що Володимира Путіна можна заспокоїти якимось територіальним компромісом, «і тоді все закінчиться, і ми, ймовірно, зможемо повернутися до нормального життя». Такий підхід був небезпечно самовпевненим, сказав він мені в недавньому інтерв'ю у своєму офісі в Університеті Бундесверу в Мюнхені. Масала розмірковує:
«Ні, ми не повернемося до нормального життя, тому що амбіції Росії виходять далеко за межі України».
Масала спирався на свої наукові дослідження, дискусії з військовими експертами, урядовцями та участь у настільних військових іграх, щоб розробити свій «сценарій». Він передбачає наступне.
Укладається мирна угода за принципами, які зараз обговорюються. Україна змушена віддати близько 20% своєї території та відмовитися від будь-яких перспектив вступу до НАТО. Натомість Києву обіцяють програму відновлення, фінансовану Світовим банком, та міжнародні миротворчі сили для контролю за дотриманням перемир'я.
Насправді це означає лише те, що про повторні сутички на лінії розмежування, які відбуватимуться після цього, повідомлятимуть до Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку; західні держави не досягли згоди щодо військової відповіді. Росія посилює репресії на окупованих територіях Донбасу, а решта України занурюється в економічну кризу, що погіршується, яка змушує все більше громадян тікати до ЄС і розпалює внутрішні політичні суперечки в країні. Володимир Зеленський оголошує вибори, намагаючись зміцнити свою владу, і програє.
Протягом наступних трьох років Масала прокладає надто правдоподібний курс. Європейські лідери тихо відмовляються від свого попереднього рішення зміцнити оборону континенту, посилаючись на бюджетні обмеження та необхідність уникнути провокування Росії до небезпечної гонитви озброєнь. Ці заклики підсилюються обранням у 2027 році нового президента Франції від ультраправої партії «Національне об'єднання» (Rassemblement National).
Що ще менш імовірно, Володимир Путін йде у відставку, передаючи владу молодому економісту, який здобув західну освіту і має разючу схожість із Кирилом Дмитрієвим, одним із головних посередників у переговорах адміністрації Трампа з Кремлем.
Однак Путін зберігає неоднозначну роль як голова «Фонду Нової Росії», і незабаром виявляється, що заклики нового президента до Заходу з обіцянками відновлення співпраці, повернення до контролю над озброєннями та внутрішніх реформ є хитрощами.
За лаштунками таємна група високопосадовців планує операцію, щоб перевірити НАТО і довести, що зобов'язання альянсу щодо колективної оборони, передбачене статтею 5, більше не існує, що завершиться російським військовим нападом на Естонію в березні 2028 року.
Це не фантастика. Протягом останніх місяців кілька європейських розвідувальних служб попередили, що Росія може бути готова до нападу на країну НАТО протягом найближчих трьох-п'яти років.
Міністр оборони Нідерландів Рубен Брекельманс на початку цього місяця заявив в інтерв'ю Wall Street Journal, що Росія вже помітно розширює свою присутність на східному фланзі НАТО, збільшує свої стратегічні запаси та «зможе перекинути великі кількості військ протягом одного року».
У відеоінтерв'ю зі свого кабінету, заставленого книгами, в Університеті Бундесверу (німецьких збройних сил), де він є професором міжнародної політики та директором Центру розвідки та безпеки, Масала попереджає, що занадто багато європейців надто оптимістично ставляться до намірів Росії та її військових можливостей.
«Ви чуєте, як люди кажуть, що Росія не настільки божевільна, щоб напасти, бо знає, що не зможе виграти війну проти НАТО, подивіться, скільки труднощів вона має в Україні», – сказав він.
Згідно з цією логікою, Путін зрештою буде змушений визнати обмеженість своїх військових можливостей і погодитися на перемир'я в Україні, яке залишить йому фактичний контроль над Донбасом, що він зможе представити своїй внутрішній аудиторії як значну перемогу.
Але це припускає, що він веде цю війну в першу чергу заради територіального контролю, і ігнорує його неодноразові наголоси на вирішенні того, що він називає «корінними причинами» конфлікту, що включає фундаментальну зміну архітектури безпеки Європи та зворотний процес розширення НАТО, що відбувся після розпаду Радянського Союзу.
«Якщо повернутися до листа, який росіяни написали адміністрації Байдена і штаб-квартирі НАТО в грудні 2021 року, вони зазначили, що однією з їхніх цілей є повернення європейської архітектури безпеки до стану 1997 року [до початку першої хвилі розширення НАТО після холодної війни в 1999 році]», — пояснює Масала.
Путін розуміє, що НАТО ніколи не погодиться виключити ці країни, серед яких Польща, Угорщина та країни Балтії, але якщо він зможе достатньо послабити альянс і довести, що його положення про взаємну оборону є порожнім, він досягне важливої стратегічної перемоги.
Це не означає ведення повномасштабної війни проти НАТО, яку Росія програє. Більш імовірним сценарієм є не вторгнення російських танків до Польщі, а обмежена атака на члена НАТО, яка змусить альянс ризикнути великим військовим протистоянням з Росією, щоб захистити цю державу.
«Їм просто потрібно перевірити рішучість НАТО застосувати статтю 5, а це означає використання комбінації гібридних і військових засобів проти одного зі слабких місць НАТО», – каже Масала.
«Не завтра, навіть росіяни потребують деякого часу, щоб відновити свої сили, але в найближчому майбутньому вони можуть випробувати НАТО, і саме це, на мою думку, люди насправді неправильно сприймають, коли дивляться на амбіції Росії, пов'язані з цією війною».
НАТО має кілька таких «вразливих місць», які розташовані поблизу російської території та мають російськомовні меншини, які Путін може нещиро стверджувати, що захищає, як він це зробив в Україні.
Масала зосереджує свій сценарій на маленькому естонському місті Нарва, яке розташоване на російському кордоні, що дає збройним силам країни можливість швидко відступити, якщо це буде необхідно.
Вигаданий російський генерал наводить приклад ремілітаризації Рейнської області нацистською Німеччиною в 1936 році, коли Гітлер відправив війська для повторної окупації демілітаризованої зони на кордоні між Францією і Німеччиною, порушивши Версальський договір 1919 року, з наміром відступити, якщо союзні держави дадуть відсіч, чого вони не зробили.
Аналогічно, в цьому сценарії, якщо НАТО вирішить вжити значних військових заходів у відповідь, росіяни мають можливість швидко відступити з мінімальними втратами. Але якщо операція буде успішною, стаття 5 втратить будь-який сенс.
У книзі російські солдати захоплюють Нарву за лічені години, підіймаючи російський прапор над містом до світанку, а морські піхотинці, замасковані під туристів, захоплюють малонаселений острів Хійумаа біля узбережжя Естонії. Це означає, що Росія тепер може націлитися на сили НАТО, що прибувають морем, і погрожувати блокадою країн Балтії.
Тим часом російські дипломати розпочинають власну наступальну кампанію, наполягаючи, що це обмежена операція з метою захисту прав російських громадян в Естонії.
Посол Москви у Вашингтоні відвідує Білий дім, щоб заявити, що його країна бере участь у гуманітарній місії, але також сигналізує, що всі варіанти – тобто ядерна зброя – залишаються на столі, якщо НАТО спробує втрутитися.
Коли члени альянсу збираються в штаб-квартирі НАТО на екстрену нараду, щоб розглянути прохання Естонії про допомогу, президент США, ім'я якого не називається, але який, безсумнівно, є Трампом, повторює свої звичні скарги про те, що Європа не платить достатньо за оборону континенту, і заявляє, що США не підтримають військові дії проти Росії в будь-якій формі. Він «не готовий ризикувати Третьою світовою війною заради Нарви».
Без одностайної підтримки генеральний секретар НАТО може лише попросити Естонію відкликати своє прохання про застосування статті 5. Виходячи із засідання, він визнає перед журналістами, що це «чорний день для альянсу».
Що робить сценарій Масали таким переконливим – і тривожним – це те, що він є настільки правдоподібним. Уявна роль США, яка завершується відмовою американського президента відправити війська для контрнаступу НАТО, повністю відповідає підходу Трампа до війни на цей час. (Справедливості заради, Байден також неодноразово висловлював занепокоєння щодо небезпеки ескалації конфлікту до «Третьої світової війни»).
Масала бачить дві окремі небезпеки, що зараз стоять перед нами. Перша полягає в тому, що Путін, разом з іншими автократами, такими як Сі Цзіньпін у Китаї, отримав важливий урок про силу ядерних сигналів.
«Якби я був Путіним, я б сказав, що можу виграти будь-яке протистояння із Заходом, просто погрожуючи ядерною зброєю», – каже мені Масала. «Це, в основному, те, що він робив з третього дня війни у 2022 році [коли він наказав російським ядерним силам перейти на «особливий режим бойової готовності»], і він досяг того, чого хотів. Суспільство впало в істерику. Політики були надзвичайно обережними».
Друга небезпека полягає в тому, що Путін зараз вважає, що у нього є стратегічна можливість підірвати НАТО, поки Трамп перебуває при владі.
«Якби я був Путіним, я б пив тиждень безперервно», – каже Масала про недавню поведінку Трампа, яка включала неодноразові погрози захопити Гренландію, розколоти НАТО зсередини та погрози найближчим союзникам Америки різними формами економічного тиску.
«Президент США робить те, чого [Путін] намагався досягти протягом останніх 10 років. Він вбиває клин у НАТО, погрожуючи іншому союзнику НАТО застосуванням сили. Це змінює основи НАТО – ви посилаєте потенційному ворогу сигнал, що стаття 5 втрачає свою силу».
Еммануель Макрон закликає до «стратегічної автономії» Європи, щоб зменшити залежність континенту від США, з моменту свого приходу до влади у 2017 році.
У лютому минулого року, незабаром після запальної промови Джей Ді Венса на Мюнхенській конференції з безпеки, де він заявив, що найбільша загроза для Європи походить «зсередини», і після погроз Трампа ввести 25-відсоткові мита на товари з ЄС, новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц закликав Європу «досягти незалежності від США».
Мерц, затятий атлантист, заявив, що очевидно, що «американці, принаймні американці в цій адміністрації, не дуже переймаються долею Європи», і попередив, що для континенту «залишилося п'ять хвилин до півночі».
Виступаючи на цьогорічній Мюнхенській конференції з безпеки, німецький канцлер підкреслив це повідомлення, попередивши, що внутрішній порядок, заснований на правилах, «більше не існує», і повідомив, що він розпочав переговори з Макроном про створення європейського ядерного стримувального потенціалу.
Однак, попри палкі промови, континент має серйозні прогалини в потенціалі, які необхідно подолати, якщо він серйозно має намір взяти на себе більшу відповідальність за європейську оборону від США.
«Ми надзвичайно слабкі в плані протиповітряної оборони, – каже Масала. – Ми не маємо можливостей для завдання глибоких ударів, хоча і працюємо над їх розвитком… А ще є інші речі, такі як можливості ISR (розвідка, спостереження, рекогносцировка), стратегічні можливості повітряного транспортування та дозаправлення, які ми маємо, але в недостатній кількості, щоб захиститися від російської агресії».
Він характеризує нинішній підхід Німеччини до цих питань як «шизофренічний». Уряд на чолі з Мерцем чітко розуміє, що «ми перебуваємо у своєрідній передвоєнній ситуації, і вони повністю усвідомлюють, що якщо Україна буде змушена капітулювати, це погіршить європейську безпеку».
Опитування громадської думки показують, що понад 60% німців вважають Росію найбільшою загрозою для європейської та німецької безпеки. Але це не перетворилося на достатні дії.
«Ми робимо досить багато для переозброєння нашого Бундесверу (збройних сил Німеччини), яка була занедбана протягом останніх 30 років, але якщо подивитися на постачання систем озброєння в Україну, то вони скорочуються як з Німеччини, так і на європейському рівні».
Хоча німецькі громадяни чітко визнають Росію військовою загрозою, «вони не готові стати настільки стійкими, щоб заплатити ціну, яка може бути пов'язана з військовим протистоянням з Росією».
Однак за останні тижні навіть у найвідданіших проамериканських кіл у Німеччині з’явилося усвідомлення того, що на США в їхньому нинішньому вигляді покладатися не можна.
«Я трохи оптимістичний, бо бачу, що справи зараз рухаються в правильному напрямку», – каже Масала. «До Давосу було багато розмов, але зараз ми бачимо більше дій, європейські країни думають про те, як об'єднати свої ресурси, як стати сильнішими разом».
Він підкреслив, що метою європейців не повинно бути намагання повторити можливості США, «а просто стати кращими та сильнішими за росіян, чого, на мою думку, ми можемо досягти за кілька років».
Масала каже, що найгіршим сценарієм було б оголошення адміністрацією Трампа про негайний вихід із системи безпеки континенту, що означало б, що ні на статтю 5, ні на ядерну парасольку США покладатися не можна.
«Але якщо ми зможемо утримати США в Європі, тим чи іншим чином, особливо з ядерною гарантією, нам знадобиться від трьох до п'яти років, щоб досягти стану, в якому ми зможемо стримати росіян від будь-якої майбутньої агресії».
Кремль навряд чи буде чекати, поки Європа згуртується. На запитання, чи вважає Росія себе вже у стані війни з НАТО, Масала відповідає: «Так, безумовно».
За його словами, Росія зараз веде дві війни: «одну кінетичну проти України та одну некінетичну проти більшості європейських держав-членів НАТО, яку ми зазвичай називаємо гібридною війною».
Однак останніми місяцями ця гібридна кампанія посилилася як за географічним охопленням, так і за масштабами.
«Ви можете бачити вторгнення дронів до Польщі, винищувачів в естонському повітряному просторі, хакерські атаки на кабелі в Балтійському морі, тож росіяни стають дедалі більш безрозсудними», – попереджає він. «Вони вже ведуть війну проти Заходу».
Переклад надав Дмитро Івахненко
