У вівторок, 3 лютого, за новим календарем Православної церкви України вшановують праведного Симеона Богоприїмця та Анну Пророчицю — святих, чиї імена нерозривно пов’язані з одним із найглибших і найсвітліших християнських свят — Стрітенням Господнім.
Саме вони стали живими свідками зустрічі Старого і Нового Завітів, людини й Бога, очікування і сповнення обітниці. Цей день у церковній традиції продовжує духовний зміст Стрітення і закликає замислитися над тим, як ми чекаємо на Бога у власному житті.
"Апостроф" розповідає про життя праведних Симеона і Анни, їхню роль у події Стрітення та народні традиції, пов’язані з цим днем.
Життя і духовний подвиг праведного Симеона Богоприїмця
Праведний Симеон жив у Єрусалимі за кілька століть до Різдва Христового. За церковними переказами, він був одним із 70 перекладачів Святого Письма, які працювали над перекладом Старого Завіту грецькою мовою. Коли Симеон дійшов до слів пророка Ісаї: "Ось Діва в утробі зачне і народить Сина", він засумнівався і хотів замінити слово "Діва" на "жінка". У цей момент йому явився ангел і пообіцяв, що Симеон не помре, доки на власні очі не побачить Месію, народженого від Діви.
Так праведник прожив понад триста років, у терпеливому очікуванні виконання Божої обітниці. І лише на 40-й день після Різдва Христового, коли Пресвята Богородиця і Йосиф Обручник принесли Немовля Ісуса до Єрусалимського храму, Симеон узяв Його на руки.
Тоді пролунали слова, які Церква щодня повторює на вечірньому богослужінні: "Нині відпускаєш раба Твого, Владико…". Ця мить стала справжнім Стрітенням — зустріччю людини з Богом, заради якої варто прожити ціле життя.
.jpg)
Анна Пророчиця — жінка посту, молитви і надії
Разом із Симеоном у храмі перебувала Анна Пророчиця, вдова з коліна Асирового. Вона рано втратила чоловіка і все подальше життя присвятила служінню Богові — посту, молитві та храму. Євангеліє свідчить, що Анна не відходила від храму, служачи Богові день і ніч. Побачивши Немовля Христа, вона одразу впізнала в Ньому Спасителя і почала звіщати про це всім, хто чекав визволення Ізраїлю.
Анна уособлює тиху, але непохитну віру, яка не потребує гучних слів — лише вірності та терпіння.
Стрітення Господнє і роль Симеона та Анни
Свято Стрітення Господнього — це не лише євангельська подія, а глибокий духовний символ. Симеон і Анна стали тими, хто зустрів Христа не випадково, а після довгих років очікування, молитви і внутрішної готовності.
Церква нагадує: Бога неможливо "зустріти нашвидкуруч", бо до Стрітення серця йдуть роками — через терпіння, віру і смирення.
Тому день пам’яті праведних Симеона і Анни є ніби тихим післясловом до Стрітення, коли людина осмислює: чи готове її серце до цієї зустрічі.
Народні традиції та звичаї 3 лютого
У народі цей день називали "Симеон і Анна — сторожа Стрітення". Вважалося, що після нього зима поступово починає втрачати силу, а світло дня відчутно прибуває. В цей день наші предки намагалися уникати метушні та не сваритися, вони дякували Богові за прожите і молилися за довге життя і спокійну старість. Особливу увагу приділяли старшим людям, адже саме вони, як Симеон, несуть у собі мудрість і досвід.
Народні прикмети
- Ясна погода — до світлого й мирного року
- Сніг або іній — до очищення і оновлення
- Мороз цього дня — до пізньої, але щедрої весни
Що не можна робити 3 лютого
Церква забороняє в цей день нарікати на своє життя, зневажати старших, втрачати надію і впадати у зневіру, а також поспішати з важливими рішеннями без молитви.
Що треба зробити
Доброю справою цього дня стане молитва до праведного Симеона і Анни про терпіння, мудрість і вміння чекати Божої волі. Корисно провести день у спокої, згадати прожиті роки з вдячністю і підготувати серце до справжньої зустрічі з Христом — такої, якою вона стала для праведних у день Стрітення.
Раніше "Апостроф" розповів про велике церковне свято Стрітення Господнього, яке відзначали 2 лютого, та про традиції і прикмети, пов'язані з цим днем.
