Курська операція ЗСУ у 2024 році змусила Росію перекинути близько 70 тисяч військових на Курський напрямок і припинити наступ на більшості ділянок фронту. За словами Олександра Сирського, операція дала українським військам час для перегрупування, відновлення боєздатності та підготовки до наступальних дій у 2025 році.
Про це колишній головнокомандувач ЗСУ розповів в інтерв'ю BBC, передає "Апостроф".
Чому Україна розпочала Курську операцію
Сирський пояснив, що влітку 2024 року російські війська розпочали наступ на 13 оперативних напрямках. На окремих ділянках вони мали перевагу в силах і засобах у 4,5–6 разів. Українські військові в цей час вели важкі оборонні бої.
За словами Сирського, командування вивчило ситуацію на фронті й обрало Сумський напрямок для наступу. Російська оборона там ослабла після того, як війська РФ перекинули частину сил на Харківський напрямок.
Рішення про проведення Курської операції ухвалив Сирський. Його затвердив президент України.
Яких результатів досягла Курська операція ЗСУ
За словами Сирського, протягом місяця українські війська взяли під контроль 1273 квадратних кілометри території Росії. У відповідь російське командування перекинуло на Курський напрямок близько 70 тисяч військових. Серед них були повітряно-десантні війська, морська піхота та найбільш підготовлені мотострілецькі підрозділи.
Сирський зазначив, що після початку операції російські війська були змушені припинити наступ на всіх оперативно-стратегічних напрямках, крім Покровського.
Це дало українській армії можливість підготувати резерви, відновити боєздатність підрозділів, які зазнали втрат у важких боях, і дати військовим перепочинок.
"Курська операція була тим порятунком, який зірвав плани ворога і дав нам можливість для перегрупування і підготовки до проведення наступальних дій вже в 2025 році", – сказав Сирський в інтерв'ю BBC.
Чому Курську операцію не спрямували на оборону Покровська
Журналіст BBC запитав Сирського, чи не варто було використати сили й ресурси, залучені до Курської операції, для оборони східного фронту, зокрема Покровська.
Сирський відповів, що українське наступальне угруповання на Курському напрямку складалося з трьох неповних бригад десантно-штурмових військ і двох штурмових батальйонів. Інші підрозділи діяли в другому ешелоні та мали закріплюватися на зайнятих позиціях.
За його словами, дві бригади готувалися до операції протягом місяця. Третя, 95-та бригада, перед цим брала участь у важких боях на Торецькому напрямку й мала мало часу для відновлення. Тому повним складом наступала лише одна бригада, а дві інші спочатку залучали по два батальйони.
Сирський наголосив, що на Покровському напрямку, який командування розглядало разом із Добропільським, російське угруповання налічувало майже 100 тисяч військових. На його думку, перекидання туди цих бригад не мало б суттєвого впливу через їхній стан.
Водночас на Курському напрямку російська оборона була слабшою. Підрозділи прикриття кордону переважно складалися зі строковиків і були розтягнуті вздовж фронту.
Сирський також заявив, що російські підрозділи, які поспіхом перекидали на цей напрямок, одразу вступали в бій і зазнавали значних втрат. За наведеними ним російськими даними, в окремі дні співвідношення втрат під час боїв на Курщині становило один до п'яти на користь українських військ:
"За російськими ж даними, в деякі дні в ході боїв на Курському напрямку втрати противника, який поспішно переходив до оборони, були один до п'яти. Тобто противник мав в п'ять разів більші втрати в обороні, ніж наші війська, які наступали. Сподіваюсь, я відповів на ваше питання".
Крім того, Колишній головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський заявив, що мав розбіжності з ексміністром оборони Михайлом Федоровим через фінансування потреб армії та закупівлю озброєння. За словами Сирського, міністр віддавав перевагу окремим типам дронів, не враховуючи заявки Генерального штабу. Це, як стверджує військовий, призвело до дисбалансу між закупівлями та реальними потребами війська.
