Новий Цивільний кодекс України міститиме норму, яка на законодавчому рівні дозволить працівникам не реагувати на телефонні дзвінки та повідомлення роботодавців у неробочий час.
"Апостроф" розбирався, наскільки таке законодавство є актуальним для України, особливо під час війни.
В Україні збираються запровадити законодавчу норму, згідно з якою роботодавці не матимуть права турбувати своїх працівників з робочих питань у неробочий час.
Про це повідомив спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук.
За його словами, відповідна норма міститься у новій редакції проєкту Цивільного кодексу України, яка вже пройшла перше читання у парламенті. У Кодексі вона формулюватиметься як право на "інформаційний спокій".
"Це означає, що в той час, коли в людини є вихідний, неробочий, його не мають права потурбувати з питань робочої комунікації, — сказав Стефанчук. — Я думаю, що це дуже важлива річ, яка відрізняє цивілізовані правопорядки від інших".
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
За прикладом ЄС
Сьогодні, коли переважна більшість людей практично злилася з гаджетами в єдине ціле, здійснювати "комунікацію", в тому числі, робочу, не представляє особливих труднощів, чим нерідко користуються роботодавці, спілкуючись зі своїми підлеглими телефоном, а ще частіше – у різних месенджерах, у їхній неробочий час – у години до та після роботи, у вихідні дні і навіть, коли вони перебувають у відпустці.
Крім того, з розвитком інформаційних технологій, а також внаслідок пандемії COVID-19 (а у випадку з Україною – ще й повномасштабної війни) все більшого поширення набуває віддалена робота, через що межі між робочим та неробочим часом поступово стираються.
Ймовірно, на сьогодні немає жодного українця, який не стикався б з подібними ситуаціями.
Звичайно, це не є суто українською специфікою, і такі проблеми існують також в інших країнах світу. Однак, наприклад, у Європі їх вирішують насамперед на законодавчому рівні – приблизно так, як це запропоновано зробити у новому Цивільному кодексі України.
Таким чином, якщо цю норму остаточно ухвалять, українці зможуть ігнорувати дзвінки та повідомлення своїх роботодавців та безпосередніх начальників, якщо вони надходитимуть у неробочий час, і це не вважатиметься недбалим ставленням до роботи чи проявом неповаги.
Теорія та практика
Але це – теоретично. А як може бути насправді у сучасних реаліях України? Чи змиряться роботодавці з тим, що вони втратять можливість зв'язуватися зі своїми підлеглими (практично) у будь-який час дня та ночі? Або ж вони продовжать дотримуватися укоріненої практики, а у разі протестів з боку працівників вказуватимуть їм на двері?
Експертка у сфері ринку праці Тетяна Пашкіна вважає, що нова модель взаємин роботодавець-працівник цілком може прижитися в Україні.
"Але завжди можуть бути винятки, і "упоротих" роботодавців ніхто не відміняв", – сказала вона у розмові з "Апострофом".
Пашкіна навела як приклад випадок, який зараз активно обговорюється в інтернеті – один роботодавець заявив своїм співробітникам, що оскільки офіс компанії знаходиться на правому березі Дніпра в Києві, то ті, хто живе на лівому березі, повинні переїхати на правий берег, щоб вчасно діставатися до роботи – зараз через пошкодження мостів через Дніпро ворожими ударами переміщення між двома берегами утруднене.
"Ви хоч три КЗпП та чотири кодекси напишіть – він їх навіть читати не буде, – пояснила експертка. – Але, можливо, це допоможе у випадку зі слабкою подобою такого товариша мати якусь підставу сказати, що тепер є законодавчий акт, згідно з яким ви не можете мене змусити щось робити о 12-й ночі".
Війна диктує свої правила
Сьогодні правила взаємодії для людей, зокрема, всередині робочого колективу, багато в чому визначає війна.
"У нас можлива ситуація, коли людина прийшла на роботу о 12.00, тому що йшла пішки через міст, попрацювала скорочений робочий день, щоб якось дістатися додому, і роботодавець, якщо він зателефонує о 19.00, він, що, буде відданий анафемі маран-афа (відлучення від церкви до другого пришестя Христа – "Апостроф")?", – каже Тетяна Пашкіна.
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
Засновник інвестиційної групи "Універ" Тарас Козак ще категоричніший у формулюваннях щодо права на "інформаційний спокій".
"Це соціалізм, який можна впроваджувати в розвинених країнах, де все добре, де немає війни, немає ризику постійних прильотів. У нас такого немає, у нас щоночі обстріли, і те, що дзвонить роботодавець (у неробочий час) – це найменше зло, яке може сьогодні статися", – сказав він у коментарі "Апострофу".
За його словами, принаймні поки триває війна, таке законодавство в Україні точно не на часі:
"Верховній Раді нема чим зайнятися? Нехай ухвалюють скоріше закони, які вимагають від нас ЄС та МВФ (йдеться насамперед про боротьбу з корупцією та проведення реформ)".
Крім того, слід розуміти, що в режимі постійних повітряних тривог та регулярних обстрілів, в якому живе більша частина України, робочий чат може виконувати також функцію оповіщення, тож ігнорування повідомлень у ньому контрпродуктивне і навіть небезпечне.
Гра за новими правилами
У мирний час – і з наближенням до членства в ЄС – право на "інформаційний спокій" все більше ставатиме для України нормою.
"Загалом, це – стимулююча річ, яка трохи змінює пріоритети у питанні цінностей у бік більш партнерських відносин, у тому плані, що людина – це не лише працівник, а й просто людина", – пояснює Тетяна Пашкіна.
Інша річ, що є професії, наприклад, журналісти, рятувальники, медики (звичайно, це далеко не повний список), у яких нормований робочий день або, в принципі, не передбачений або може змінюватися під впливом обставин.
"Але, можливо, що навіть ті самі медики, якщо це не "швидка допомога", теж мають право на нормований робочий день", – додала експерт.
Завдяки нашим біженцям, які переважно поселилися в країнах Європейського Союзу, з'ясувалося, що сервіс там багато в чому поступається українському – ніякої цілодобової доставки, закриті магазини у неділю, посередня б'юті-індустрія та багато чого іншого.
"Можливо, нам варто до цього йти, – каже Тетяна Пашкіна. – Це не падіння сервісу – просто сервіс грає за іншими правилами, у сервісі зайняті люди, які теж хочуть відпочивати зі своїми рідними та близькими у вихідні".
Напевно, це правильно, і згодом українці звикнуть до цього. Головне – щоб не доходило до абсурду, як, наприклад, у лютому цього року, коли понад сотню пасажирів провели ніч на борту літака на злітній смузі аеропорту Мюнхена – лише тому, що у місцевого персоналу закінчилася зміна.
