Уряд України готує приватизацію державних фінустанов – "Укргазбанку" та "Сенс Банку". Профільні міністри, представники Національного банку та Офісу президента не вбачають у майбутньому продажу цих держактивів загрози стабільності банківської системи країни. Водночас є сумніви щодо доцільності продажу таких великих об'єктів під час війни. "Апостроф" зважив усі "за" та "проти".
Рада з фінансової стабільності дала добро на приватизацію державних "Сенс Банку" та "Укргазбанку".
"Відповідно до закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків", перший етап підготовки пакетів акцій банку до продажу розпочинається з прийняття урядом рішення про таку підготовку на основі висновку Ради з фінансової стабільності щодо впливу такого продажу на фінансовий стан та стабільність банківської системи", – йдеться в повідомленні на сайті Національного банку України (НБУ).
До Ради з фінансової стабільності входять, зокрема, міністри фінансів і економіки Сергій Марченко і Олексій Соболєв, голова НБУ Андрій Пишний, директорка-розпорядниця Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ольга Білай, заступниця голови офісу президента Ірина Мудра. На своєму засіданні 14 серпня члени Ради дійшли висновку, що "продаж пакетів акцій АТ "Сенс Банк" та АБ "Укргазбанк" не призведе до негативного впливу на фінансовий стан і стабільність банківської системи".
Таким чином, перший крок до приватизації двох великих державних банків України зроблено.
Державна відмовляється
У повідомленні Нацбанку наголошується, що продаж "Сенс Банку" та "Укргазбанку" зумовлений необхідністю зменшити частку держави в банківському секторі, що, зокрема, передбачено Меморандумом про економічну та фінансову політику від 19 червня 2025 року.
Справді, частка держави у вітчизняній банківській системі зараз дуже велика – вона становить майже 56%. Таку ситуацію важко назвати нормальною, але вона склалася з цілком об'єктивних причин.
"Укргазбанк" перейшов під контроль держави у 2009 році, оскільки він сильно постраждав від наслідків світової фінансової кризи.
Помітно збільшила держчастку у банківському секторі націоналізація у 2016 році найбільшого в країні "ПриватБанку" – його рятували від фінансових проблем, які могли потягнути на дно всю країну.
У 2023 році був націоналізований "Сенс Банк", до грудня 2022 року відомий як "Альфа Банк". До переходу у держвласність фінустанова належала підсанкційним російським олігархам Михайлу Фрідману, Петру Авену та Андрію Косогову.
Були й інші дрібніші банки, які з тих чи інших причин також перейшли під контроль держави. В результаті, як було сказано вище, державна частка у банківському секторі України станом на сьогодні перевищує 50%.
Зрозуміло, що це забагато, а тому мета скоротити частку держави у банківській системі країни до 25% ставилася ще до великої війни.
План приватизації "Укргазбанку" існує досить давно, при цьому влада розглядала навіть продаж частини акцій "Ощадбанку" та "Укрексімбанку".
Російське вторгнення, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, внесло корективи до цих планів, проте повністю від них уряд не відмовився. І зараз до продажу готуються той самий "Укргазбанк", а також нещодавно націоналізований "Сенс Банк".
В очікуванні кращих часів
Але коли та за які суми можуть – і мають – бути продані ці фінустанови?
Як відправну точку візьмемо "нульові", які стали знаковим періодом для українського банківського сектору. Тоді йшлося не про приватизацію, а про перехід вітчизняних системних банків з-під контролю місцевих олігархів у власність міжнародних фінансових груп.
Так, наприклад, у 2007 році бізнесмен Сергій Тігіпко продав "ТАС-Комерцбанк" та "ТАС-Комбанк" шведській групі Swedbank за $735 млн.
У 2008 році Леонід Черновецький, який на той час був мером Києва, віддав свій "Правекс Банк" італійській Intesa Sanpaolo за $750 млн.
За рекордну суму у більш ніж $2 млрд у 2007 році італійській групі UniCredit було продано 95% акцій "Укрсоцбанку", які належали компанії "Інтерпайп" Віктора Пінчука.
Але тоді панували мир та процвітання, і навіть наближення світової фінансової кризи не відчувалося.
У зв'язку з чим постає цілком закономірне питання: чи має сенс продавати банки під час війни (тим більше, у складній економічній ситуації, яка збережеться і після завершення бойових дій)?
"Останні 10-20 років завжди щось заважає, завжди критики говорять про недоцільність (великої приватизації) і про те, що будуть найкращі часи, - сказав "Апострофу" координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман. – Проте кращі часи все ніяк не настають".
За його словами, у минулі роки, навіть незважаючи на війну, приватизація в Україні проводилася, причому досить успішно, і від продажу різних об'єктів було виручено мільярди гривень.
"Попит є, інвестори готові вкладати, особливо, якщо не йдеться про прифронтові регіони, тому доцільність є, - каже експерт. - Кращих часів ми не дочекаємося. Об'єкти замість того, аби дорожчати, будуть, навпаки, дешевшати".
Мільярди до бюджету
Справді, багато державних компаній, приватизація яких постійно відкладається, сьогодні швидше не актив, а тягар на шиї платників податків.
Щоправда, до банків це не має прямого відношення, оскільки більшість із них цілком стійкі і навіть прибуткові (що якраз збільшує їхню інвестиційну привабливість).
Але є й інші причини, чому державні активи мають бути приватизовані якнайшвидше.
За словами засновника інвестиційної групи "Універ" Тараса Козака, головні проблеми держкомпаній – це неефективність управління та корупція, і під час війни вони нікуди не поділися.
Тому відкладати на потім приватизацію об'єктів держвласності, які навіть зараз можуть принести чималі кошти, безглуздо.
"Потрібно розуміти, що це – гроші до бюджету. Продавши державний банк, ми отримаємо мільярди гривень доходів бюджету, і ці гроші будуть корисні на фронті, - пояснює Козак у коментарі виданню. – Тому війна не є засторогою для ухвалення подібного рішення. Тим більше, що ми не знаємо, коли ця війна закінчиться".
Інша річ, що проводити торги потрібно на ринкових умовах, прозоро, без "договірників".
За словами Тараса Козака, ймовірно, є сенс залучити як посередника іноземний банк, щоб комісія за його послуги була прив'язана до кінцевої ціни продажу активу.
З урахуванням прибутку та капіталу
Що ж, повертаємося до питання ціни – за яку суму реально продати "Укргазбанк" і "Сенс Банк"?
"Традиційно, банки продаються як коефіцієнт до власного капіталу, – розповідає Тарас Козак. - Коли йде війна, цей коефіцієнт менше одиниці. Якщо, наприклад, власний капітал - мільярд, то ціна, напевно, буде меншою за мільярд. Але іноді й більше, тому що зараз наші банки рентабельні, вони отримують велику віддачу на капітал".
Олег Гетман пропонує інший спосіб визначення вартості банків.
"Нормальною ціною, якщо не робити поки що поглиблених оцінок, є п'яти-, семи- або десятирічний прибуток банку - інвестор повинен розуміти, за який час він відіб'є свої вкладення, – каже експерт. – Якщо взяти "ПриватБанк", у якого прибуток становить 40 млрд грн на рік, то він має коштувати приблизно 250 млрд грн. Якщо це невеликий банк, з річним прибутком у 5 млрд грн, як, наприклад, "Укргазбанк", то отримуємо 30-35 млрд грн".
Розглянемо обидві формули на прикладі "Сенс Банку". У 2024 році він отримав прибуток у розмірі 3,8 млрд грн. Помножимо цей показник на сім – отримаємо 26,6 млрд грн.
Станом на середину 2025 року статутний капітал "Сенс Банку" становив 28,7 млрд грн. Якщо використати знижуючий "воєнний" коефіцієнт 0,9, отримаємо суму 25,8 млрд грн.
Таким чином, теоретично "Сенс Банк" можна продати за 25-27 млрд грн. Це – $610-660 млн.
З "Укргазбанком" ситуація трохи складніша. У 2024 році його прибуток склав близько 5 млрд грн, однак у 2023 році він був на рівні 1,9 млрд грн, а в 2022 році взагалі був збиток на 3,9 млрд грн. Якщо відштовхуватись від показника 2023 року (1,9 х 7) отримаємо 13,3 млрд грн.
Власний капітал "Укргазбанку" станом на середину 2025 року становив 13,5 млрд грн. Таким чином, теоретичною ціною цієї фінустанови можна вважати 12-14 млрд грн ($290-340 млн).
Підкреслимо – теоретичною, бо реальну ціну визначить лише ринок.
Все на продаж
Згідно з планами уряду, "Укргазбанк" та "Сенс Банк" мають бути приватизовані у 2026 році.
Проте навіть їхній продаж навряд чи знизить частку держави у банківському секторі до цільових 25%.
А тому потрібно буде продавати й інші банки, зокрема такого монстра як "ПриватБанк" (тим більше, що розрахунки показують дуже непогану його потенційну ціну).
При цьому у випадку з "ПриватБанком" спочатку необхідно переконатися, що вирішено всі юридичні питання з його колишніми власниками – Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим, які оскаржували націоналізацію банку як в українських, так і закордонних судах.
"Коли по банку не буде питань, його також потрібно буде виставляти на торги якнайшвидше", – каже Олег Гетман.
Поки що складно сказати, чи варто "ПриватБанк" продавати цілком, чи потрібно буде попередньо розділити його на кілька частин. Щоб відповісти на це питання, потрібно провести ретельну перевірку.
Але й на цьому не варто зупинятися.
"У держави мають залишитися один-два банки, які займатимуть не більше 10% ринку, - пояснює Олег Гетман. – Цей банк (або два) буде спрямований на реалізацію держпрограм, підтримку експортерів".
"Це може бути зв'язка між державним експортно-імпортним агентством та "Укрексімбанком", який фінансує експорт не завжди на ринкових умовах, що можна зрозуміти, особливо під час війни, – додає Тарас Козак. – Також це може бути банк інклюзивності – у зв'язці з "Укрпоштою" – у якого будуть певні соціальні завдання".
