Учора вночі російський дрон уперше за всю війну влучив безпосередньо в житловий будинок на території країни НАТО. Російські дрони й раніше залітали до повітряного простору інших країн, їхні уламки знаходили в полях, лісосмугах і на чиїхось подвір’ях, але щоразу це описували як тривожний сигнал десь на краю великої війни.
А вчора близько другої ночі «Шахед» зайшов у повітряний простір Румунії з боку Рені, летів на висоті приблизно шістсот метрів, поступово знижувався, дорогою чомусь зробив кілька поворотів, причин яких військові так до кінця і не зрозуміли, а потім зник із радарів над містом, і вже за кілька хвилин на лінію 112 посипалися дзвінки про пожежу в багатоповерхівці у румунському Галаці.
Заряд здетонував під час удару, квартира вигоріла, мати з дитиною потрапили до лікарні з легкими опіками, з будинку евакуювали близько сімдесяти мешканців, і лише через майже неймовірний збіг обставин цього разу обійшлося без загиблих.
Але найнеприємніше, власне те, заради чого про цю історію варто взагалі писати – чому російський дрон зміг пролетіти так далеко.
Румунська авіація тієї ночі не спала і не стояла осторонь, і це треба проговорити чесно, бо спокуса просто сказати, що вони все проґавили, дуже велика, хоча реальність тут складніша і важливіша. Винищувачі підняли вчасно, пілоти мали дозвіл відкривати вогонь по цілі протягом усієї тривоги, тобто формально їм ніхто не зв’язував руки, однак дрон вони все одно не збили.
Головною причиною, через яку дрон пропустили, виявилася…юридична рамка, адже, за словами речника Міноборони Румунія, в країні заборонено стріляти так, щоб уламки, вражальні елементи або сама ракета залетіли в повітряний простір сусідньої держави, а на вузькій прикордонній смузі над Дунаєм це обмеження з паперової формальності перетворюється на цілком фізичну стіну.
Друга причина полягає в часі прольоту. За словами військових, на виявлення, розпізнавання і ураження цілі у них було близько чотирьох хвилин, а для маленького низьколітного дрона, який ще й петляє цього виявилось недостатньо.
Окремо прозвучало і те, що стріляти по дрону ракетою над житловим кварталом було просто неможливо, і якщо в це вдуматися, у такому поясненні є своя похмура логіка, бо збитий над містом «Шахед» разом із ракетою може означати не порятунок мешканців, а два предмети, які падають униз, замість одного.
Але найбільш серйозною причиною виявилось те, що зенітні комплекси, здатні прикривати такі напрямки, працюють лише на кілька кілометрів, тому їх треба ставити майже впритул до обʼєктів захисту, а земля там дуже часто приватна, і закон мирного часу вимагає згоди власників.
Там, де з власниками вдалося домовитися, прикриття стоїть, а там, де домовитися не вийшло, не стоїть нічого. Румунські військові визнають, що вся їхня система протиповітряної оборони проєктувалася ще до того, як війна дронів стала окремою реальністю, а армія не може дозволити собі створювати більше загроз, ніж здатна відвернути.
Якщо прибрати пафос і гучні заголовки, саме в цьому і є найтривожніший сигнал.
Країна НАТО, з літаками в повітрі, з дозволом стріляти і з повним розумінням того, що саме летить у її бік, усе одно нічого не зробила з одним дешевим «Шахедом», і не тому, що хтось злякався або проспав, а тому, що її правила, її техніка і сама її спокійна повсякденність не розраховані на те, що війна підійде настільки близько.
А Росія, якщо судити з цих дивних поворотів і з того, що уламки її дронів уже вкотре знаходять на румунській землі, методично й майже ліниво промацує, де саме східний фланг має найтонше місце – де між словами «можемо збити» і фактом «не збили» вміщуються лише чотири хвилини, чужа приватна земля і закон мирного часу, який ніхто досі не встиг переписати під війну, яка вже стоїть біля порога.
Джерело: facebook.com/Mustafanayyem
