В кінці жовтня перший київський машинобудівний завод "Більшовик" площею в 35 га скандально приватизували, а потім - так само неочікувано приватизація була призупинена Антимонопольним комітетом України. Поки громада оговтується від “недоприватизації”, “Апостроф” вирішив запитати у експертів, що це було, чи має завод шанси на гармонійну ревіталізацію, та чи не буде гірше після того, як приватизація все ж відбудеться. Тим паче, що переможці аукціону - ТОВ "Дженерал Комерс" - від своїх намірів не відмовляються.
Родом із позаминулого століття
Найстарший завод у Києві без перебільшення можна назвати легендарним. Роком його народження можна вважати 1881-й - саме тоді швейцарський підприємець Яков Гретер, який мешкав у Києві, придбав у право пожиттєвого користування близько 4,5 га, а роком пізніше разом із інженером Філіпом Мозером відкрив на цій ділянці нове підприємство - Київський чавуноливарний і механічний завод. На заводі виготовляли чавунну арматуру, рафінадні форми, фільтр-преси, болти, гайки, скріплювальні вироби та ліжка.
За радянської влади потужності заводу не зменшились. Його націоналізували, назвали "Більшовик" і продовжили розвивати. Саме тут почав свої досліди з електрозварювання Євген Патон. А зварювальна лабораторія стала базою для створення Інституту газозварювання НАН України, відомого в усьому світі.
Але після розпаду Радянського Союзу затяжна економічна криза й зниження попиту на продукцію довели завод до банкрутства. У другій половині 90-х років "Більшовик" як єдина структура розпадається, і створюється ВАТ "Науково-виробниче підприємство "Більшовик", акції якого належали державі.
У 2018 році назву заводу знову змінили - відтоді він став називатись АТ "Перший Київський машинобудівний завод" (АТ "ПКМЗ").
У 2021 році завод перетворився на недолугу промзону, порослу бур’яном. Складалось враження, що там нікого немає, але насправді частини приміщення орендували підприємці. За даними з відкритих джерел, станом на 2021 рік на заводі працює близько 200 людей.
Дешево і сердито
У 2021 році знову заговорили про велику приватизацію; у Фонді держмайна почали готувати ПКМЗ до продажу. 27 жовтня провели аукціон.
"Фонд державного майна України забезпечив якісну підготовку активу та проведення аукціону з дотриманням усіх вимог чинного законодавства. Для підготовки до приватизації "Більшовика" залучався консорціум компаній експертів на чолі з ТОВ "КПМГ Україна", члена великої четвірки", - зазначили "Апострофу" у прес-службі ФДМУ, відповідаючи на офіційний запит.
Стартову ціну визначили, як сказали у Фонді, “на рівні ринкової”: 1,389 млрд грн. А продали всього лишень за 1,429 млрд грн, що викликало купу нарікань, бо мовляв, не торгувались як слід. А продали завод фактично за ціною землі, на якій він стоїть.
"Сама методика оцінки вартості може бути різною, - говорить "Апострофу" економіст Олексій Кущ. - Це може бути вартість землі, на якій знаходиться завод, може бути вартість заводу як об’єкту виробництва, також може бути відновлювальна вартість - тобто скільки коштує такий завод з нуля. І в даному випадку справедливою ціну можна назвати лише в контексті вартості землі. Якщо ми будемо оцінювати завод як виробничу потужність, цілісно-майновий комплекс, а тим паче - відновлювальну вартість заводу, то зрозуміло, що це має бути ціна, яка в десятки разів більше, ніж та, за якою його продали".
Але навіть якщо брати до уваги лише вартість землі - ціна все одно вдвічі знижена, вважає Олексій Кущ.
У Фонді держмайна “Апострофу” сказали, що ціна визначалася, зокрема з урахуванням боргів заводу, які становили близько 650 млн грн (біля 500 млн грн боргів та 150 млн грн пені і штрафів). Борг має покрити новий власник протягом шести місяців. У Фонді заперечують будь-які закидання про ціну землі.
"Варто також зазначити про те, що інвестор отримав у власність пакет акцій підприємства, а не земельну ділянку. Земельні ділянки під об'єктами підприємства належать київській громаді. Це означає, що, на відміну від аукціонів малої приватизації, де стартові ціни об’єктів встановлюються на рівні балансової вартості активів, аукціони великої приватизації вже на початку торгів мають ціни на рівні ринкових", - заявили "Апострофу" у ФДМУ.
Квиток на війну
Про те, що переможець аукціону був відомий заздалегідь, теж натякали. "Це був конкурс для своїх", - говорить "Апострофу" експерт із питань містобудування Георгій Могильний.
Звісно, у Фонді говорили про прозорі умови конкурсу та доступність до інформації. Фонд справді підготував доволі детальний опис об’єкту, а Кабмін затвердив чіткі умови приватизації.
"Взяти участь в аукціоні з приватизації АТ "Перший київський машинобудівний завод" могли всі бажаючі. Всі мали однаковий доступ до всієї інформації та рівні умови - Фонд держмайна забезпечив повне розкриття даних щодо активу, включаючи ризики та можливості для його розвитку. На аукціон документи подали три компанії, жодного учасника не було дискваліфіковано", - відповів "Апострофу" прес-секретар Фонду держмайна.
Але відомо, що кілька крупних підприємців, які мали намір брати участь у торгах, в останню мить відмовились. Серед них називають “Кадорр групп” Аднана Ківана, "Інтергал-буд" Володимира Зубика, а також Вавриша та Фіалу (Dragon Capital спершу теж планувала позмагатися).
"Ця приватизація - суцільна зрада. Пішли на дуже хитромудру схему, у якій були задіяні судові крючки з боку майбутнього інвестора – бо в структурі Василя Хмельницького створили судовий бедлам, який відлякнув від аукціону багатьох учасників", - говорить “Апострофу” Юрій Ніколов, журналіст-розслідувач і редактор видання "Наші гроші".
"Перед аукціоном щонайменше три компанії виявили бажання брати участь. Але на тендер не пішли. З’явились публікації, у яких представники інвесторів говорили, що ми би ладні піти, але не пішли, тому ціна вдвічі нижча, ніж ми могли запропонувати. У мене є досвід спілкування з представниками одного з інвесторів. Вони хотіли, але буквально за кілька днів до початку аукціону представники майбутнього переможця нібито об’їжджали потенційних учасників конкурсу, говорили, мовляв, навіть не рипайтесь, вам тут нічого не світить. І всі розуміли, що якщо купуєш об’єкт, так обтяжений юридично, і проти тебе виходить команда такого досвідченого … як Василь Хмельницький, то ти купуєш квиток на війну, а не об’єкт для інвестицій", - розповідає Юрій Ніколов.
Завод чи земля для забудови?
Переможець торгів не приховував, що його цікавить саме земля під забудову. Але виникає питання, що він там збирається будувати? Та головне - чи є в нього на це дозвіл?
"Зазначаємо, що ДПТ реструктуризації промрайону Відрадного, до меж якого входить територія заводу "Більшовик", нашою організацією не розроблявся і не розробляється", - повідомили "Апострофу" у КО "Київгенплан".
А так не робиться, вважає експерт із містобудування Георгій Могильний. Бо спочатку мала бути вирішена проблема з детальним планом території, її функціональним призначенням. І вже тоді - виставляти об'єкт на приватизацію.
"Про житловий комплекс вони, звичайно, сказали – що його можна там побудувати і що заради цього продають "Більшовик". Але земля там комунальна, і виникає питання, а що ви продаєте. Якщо земля комунальна, то прибуток має отримувати місто, а не державний бюджет". - сказав Георгій Могильний.
Експерт зазначив, що це схема, яку використовують приватні компанії: приватизують завод, продають юридично нерухомість або право власності на юридичну особу, а де факто отримують гроші за землю. Тобто продають за ринкову ціну землі.
"Зрозуміло, що тут законодавством нема нічого забороненого. Але держава отримала прибуток. А що заважає місту сказати: "А ми не хочемо ці землі давати в оренду, ми бажаємо їх продати і взяти гроші". Для чужих це можна зробити. А покупець для міської влади в певному сенсі свій. Ніхто так робити не буде", - зазначив Могильний.
Також експерт додав, що не Фонд має вирішувати, можна там будувати житло чи ні. Це - право виключно територіальної громади. Не кажучи про те, як буде виглядати житлова забудова саме там - на перенасиченій рухом ділянці.
"Хто буде будувати в першу чергу соціальну інфраструктуру? Якщо приватний забудовник будує житло, він також будує пару дитячих садочків і приватну школу. Але ж всіх він не забезпечує. І не всі покупці будуть здатні оплатити приватні школи. Примусити власника землі побудувати щось соціальне зараз не можна - заборонено законом", - говорить експерт.
Офіційно у ФДМУ про будівництва житлового комплексу "нічого не знають".
"Земельна ділянка не була предметом продажу, а подальші дії щодо використання земельної ділянки новий власник має узгоджувати з місцевою владою, - сказали у Фонді. - Одна з вимог приватизації - збереження виробництва, яке має потенціал, на майданчику у м. Київ або у м. Жашків, або на інших виробничих потужностях на території України".
"Якби хотіли зробити нормально, а в умовах приватизації прописати, що власник має побудувати нормальну інфраструктуру - можна було би домовитись з містом. Місто би ухвалило ДПТ, заклало всю інфраструктуру, передало би землю в державну власність, де знаходиться 5-й цех, а держава передала б на аукціон право власності на землю, попередньо передавши її до власності акціонерного товариства, яке її б приватизувало. Покупець би отримав право власності на землю, потім він цю землю міг, наприклад, закласти в банк, взяти гроші на розвиток проекту - як це роблять у цивілізованих країнах. Але вони фактично взяли гроші по ціні землі, але цю землю ніхто зараз не може ні передати нікуди, ні закласти в банк. Гроші сплачені, а що продано – незрозуміло", - говорить Могильний.
А Юрій Ніколов вважає, що в цій ситуації основна відповідальність лежить на Фонді держмайна. На думку журналіста, Фонд виявився не здатним нормально продати цей коштовний об’єкт як землю під забудову, а замість цього робить вигляд, що завод приватизується зі збереженням діяльності.
"Виявилось, ФДМУ не здатен очистити судову систему і продати об’єкт під ключ, як це робиться в розвинених країнах, коли об’єкти продаються вже з готовою дозвільною документацією під забудову. Держава при цьому нічого не інвестує в свою ж дозвільну документацію, але підвищує привабливість об’єкта", - говорить Юрій Ніколов.
"Мені цей продаж не подобається взагалі концептуально. Зрозуміло, що в нинішній системі київської влади цей продаж виглядає логічно, оскільки у київської влади повністю відсутня міська промислова політика. Вони сприймають Київ як набір земельних ділянок, на яких можна побудувати комерційну нерухомість. Це підхід забудовників, а не влади, яка має мислити більш системно", - міркує економіст Олексій Кущ.
Завод - ідеально для "Більшовика"
"Апостроф" звернувся до експертів із питанням, як вони бачать ревіталізацію напівзакинутого заводу. Звісно, щоб це було корисно насамперед усьому місту, а не винятково окремим його представникам.
"З огляду розвитку київського промислового кластера, завод був унікальним для створення на ньому нових виробництв, - говорить Олексій Кущ. - Такий завод можна було перетворити на ефективний промисловий індустріальний парк. У цьому випадку можна було б продати за гривню цей проект за умови, що інвестор створить там 10-15 нових промислових підприємств. Для міста це було би вигідно: нові робочі місця, додана вартість у київській регіональній економіці та розвиток промислового кластеру. І податки, які би сплачувались у міський бюджет із зарплат”.
Ілюстративне зображення
Олексій Кущ розповідає про два типи промислових парків: грінфілд - виробництво будується в чистому полі, та браунфілд - будівництво на базі старих і застарілих виробництв. І в форматі браунфілд "Більшовик" міг бути унікальним, адже там є промисловий майданчик, цехи, потужні комунікації - це і системи електропостачання, і газо- та водопостачання, а також під’їзні шляхи.
"З огляду розумного господаря можна було би зробити саме так. А з огляду тимчасового правителя - продали за копійки. Для міста ці гроші не вирішать жодних проблем. Якщо би оптимізувати кошториси на будівництві мостів, то на цій оптимізації можна би було знайти більше грошей, аніж місто отримає з цієї приватизації, - говорить Олексій Кущ. - Ані метро, ані міст, ані розв’язку на ці гроші не збудуєш. А місто позбудеться ще одного майданчика, який міг би потенційно стати розвитком промислового кластера. Ми можемо знищити все виробництво і побудувати ТРЦ, але де в такому випадку будемо брати додану вартість? Житло чи комерційна нерухомість створять разовий ефект, і для міста великої користі в цьому не буде".
З економістом погоджується й Георгій Могильний. За його словами, ділянка вже має все необхідне для нормального технопарку чи промислового виробництва, навіть підведені залізничні шляхи. Але чи захоче нинішній інвестор цим займатись?
"Хмельницький будує свої незрозумілі "біоніки" на мотоциклетному заводі. І добре, якщо це хоча б третина інноваційних складових. Здебільшого це просто прикриття і будується житло", - говорить експерт.
У владі міста перепрофілювання "Більшовика" бачать по-іншому.
"Вважаємо, що найкращим варіантом ревіталізації заводу "Більшовик" було б утворення на цій території комплексної екосистеми міського простору - комерційні (офісні) будівлі, органічно поєднані з житловою забудовою, закладами громадського обслуговування (заклади освіти та охорони здоров’я, кафе та ресторани, торгово-розважальні заклади, спортивні споруди тощо), з організацією озеленених територій та широким використанням загальнодоступного публічного простору з дотриманням принципів безбар'єрного середовища", - повідомив “Апострофу” заступник начальника КО “Київгенплан” Костянтин Цитович.
Водночас у комунальному підприємстві сказали, що з ініціативами перспективного використання території інвестор до них не звертався.
Юридична післямова
Фактично через два тижні після приватизації у відставку подав директор Фонду держмайна Дмитро Сенниченко. Сказав, що його відставка жодним чином не пов’язана з приватизацією - просто треба рухатись далі. Заява подана на Верховну раду, і тепер за неї мають проголосувати депутати.
Водночас Антимонопольний комітет призупинив приватизацію - через невідповідність вимогам, зокрема, недотримання економічної конкуренції, - і почав розслідування.
Але "Дженерал Комерс" це не бентежить: вони підтвердили, що купують завод, а щодо розслідування АМКУ - почекають. До речі, гроші за завод уже оплатили.
Згідно Закону "Про приватизацію державного і комунального майна", компанія впродовж 30 днів з дня підписання договору купівлі-продажу має сплатити вартість об’єкта, інакше буде нараховуватись неустойка.
"Що стосується конкретно "Більшовика", то остання дата оплати за укладеним договором купівлі-продажу АТ "ПКМЗ" - була 8 грудня", - сказали "Апострофу" у прес-службі Фонду держмайна.
Разом з тим, як говорить "Апострофу" юристка та державна уповноважена Антимонопольного комітету України у 2015—2019 рр. Агія Загребельська, рішення АМКУ про повернення заяви не може бути підставою для перерахування коштів, якщо інше не передбачено договором купівлі-продажу об’єкта приватизації.
"За нашими даними подібних застережень в договорі не було. Отже, незалежно від того, що АМКУ повернув заяву, компанія була зобов’язана здійснити оплату. В противному випадку, вона б наразила себе на штрафні санкції, зокрема з ризиком втрати права на цей об’єкт", - сказала "Апострофу" Агія Загребельська.
Але той факт, що інвестор вже сплатив гроші державі - це 1 429 017 000 гривень, плюс понад 500 млн грн боргів державного підприємства - жодним чином не вплине на рішення Антимонопольного комітету, додала "Апострофу" Агія Загребельська.
Більше того, законодавством про захист економічної конкуренції передбачено, що переможець аукціону може звернутися до АМКУ із заявою як до початку конкурсної процедури так і після, але не пізніше тридцяти днів з дати оголошення переможця. А переможець аукціону з придбання акцій АТ "ПКМЗ" - ТОВ "Дженерал Комерс" вже вдруге звернувся до АМКУ.
"Водночас, не дивлячись на те, що договору купівлі-продажу акцій АТ "ПКМЗ" ми не бачили, звичайною практикою таких договорів є те, що однією з відкладальних умов договору є отримання дозволу АМКУ на концентрацію. Тільки після виконання цієї та інших умов переможцем аукціону, договір набуває законної сили", - зазначила Агія Загребельська.
Тобто дозвіл конкурентного відомства на концентрацію – це один із ланцюжків, який згідно договору має виконати переможець аукціону, щоб отримати право власності на об’єкт приватизації.
Комітет оцінює транзакцію за однаковими критеріями, незалежно від того, перераховані гроші чи ні. Зокрема відомство має розібратися, хто є реальним покупцем об’єкту (кінцевий бенефіціарний власник), яке джерело походження коштів на придбання та чи є ризик негативних наслідків для конкуренції за наслідком заявленої концентрації.
При цьому, у випадку, якщо слідом за перерахуванням коштів до покупця перейде право власності, тоді це вплине на рішення АМКУ. Адже тоді це вважатиметься концентрацією без дозволу, за яку передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі до 5% річного доходу групи покупця.