Елвіс Преслі – ікона популярної культури. Досі його наслідують тисячі музикантів по всьому світу, у Штатах процвітає ціла індустрія імітаторів Елвіса, пісні артиста досі видаються на найбільших лейблах і, цілком імовірно, десь у Мемфісі, штат Теннессі (де Преслі і сформувався як музикант під впливом ритм-енд-блюзу, кантрі та госпелу) є релігія з Елвісом у якості найвищого розуму. Відповідно, США просто не могли зняти поганий фільм про Короля. У чому глядачі й упевняться.
На капітанський місток картини запросили австралійця – База Лурмана. В арсеналі цього режисера не так багато фільмів, але практично всі вони знакові: "Ромео+Джульєта", "Великий Гетсбі", "Мулен Руж".
Творчий шлях Преслі (Остін Батлер) показаний у фільмі через призму взаємин із його менеджером – полковником Паркером (Том Хенкс).
Заповзятливий ярмарковий імпресаріо на схилі років на одному з провінційних концертів у глухому клубі помічає щось велике - молодого, сповненого життєвої енергії артиста, який із такою віддачею співає і рухається, що дівчата в залі починають битися в екстазі. Полковник відразу ж розуміє, що якщо зіграти на бажаннях натовпу і вміло продати цей талант, то можна озолотитися на все життя. Паркер відразу бере в обіг Елвіса і вже не відпускає артиста до кінця його недовгого, але яскравого життя.
Практично весь екранний час ми спостерігаємо боротьбу між бізнесом та творчістю, між грошима та духом бунтарства. Зусиллями Паркера Елвіс стає птахом, замкненим у золоту клітку, яка почувається у вільному польоті тільки на сцені в оточенні натовпу, який його обожнює. Ця боротьба в лінії взаємин Паркер-Преслі показана настільки переконливо, що 2,5 години хронометражу фільму проходять непомітно, у помітній емоційній напрузі.
Не останню чергу в екранному магнетизмі фільму грає акторський тандем маловідомого українському глядачеві Остіна Батлера та визнаної голлівудської величини Тома Хенкса. Якщо ви звикли бачити вічно доброго старовину Хенкса в позитивних амплуа, то в "Елвісі" про "хорошого" Хенкса доведеться забути. Загримований під нахабного, хитрого товстуна, Том Хенкс у стрічці думає лише про власну наживу. Ще б пак, адже Преслі - один із найбільш комерційно успішних артистів XX століття. У полковника Паркера у виконанні Хенкса лише одна позитивна риса – він відкрив світові Елвіса Преслі.
Окреме задоволення - музика до фільму: госпел, рок-н-рол, кантрі, ритм-енд-блюз, змішані у божевільному енергетичному коктейлі авторства Преслі. Баз Лурман створив таку собі кліпову атмосферу, що нагадує "Ромео + Джульєтту", з вилизаною картинкою в стилі "Великого Гетсбі". Так, глядача цим вже не здивувати, але все одно красиво.
До речі, "Елвіс" знаходиться в жанрових рамках мюзиклу, але це не той мюзикл, де актори ні з того ні з сього починають раптом співати та танцювати. Музична матерія картини органічно вплетена у сценарну дію.
Можливо, істині фанати Елвіса Преслі могли б лаяти фільм за зайву карикатурність головного героя, надто грубі мазки у відображенні характеру короля і недостатнє розкриття "темних" сторінок життя Преслі: зловживання медпрепаратами, ожиріння, депресія, нездатність впоратися з ношею всесвітньої слави, сім'єю… Дійсно, Елвіс у прочитанні База Лурмана здебільшого позитивний персонаж. Втім, пошук вад – доля біографів короля рок-н-ролу та документалок. А кінематографічне осмислення творчої спадщини Преслі – данина таланту та впливу на світову культуру Елвіса.
Як підсумок: "Елвіс" - чудове кіно, з якого українському глядачеві можна розпочати знайомство з музикою та життям короля. 8 світових хітів із 10!
Найцікавіші історії та новини дня тепер у Telegram! Підписуйтесь на канал theLime і дізнавайтеся про них швидше.
