21 серпня в головному залі Центрального залізничного вокзалу Києва відбулося відкриття нової монументальної роботи Лесі Хоменко – рух ескалатора й людей на ньому.
Повідомляє "Українська правда".
Читайте також: $100 тисяч інвестицій: Микола Каблука покаже світлову скульптуру на Burning Man.
Леся Хоменко на фоні полотна
Українська мисткиня Леся Хоменко - авторка інсталяцій, перформансів, відеоарт-робіт, співзасновниця групи Р.Е.П. (Революційний експериментальний простір) та кураторського об’єднання Худрада. Вона тричі потрапляла до шорт-листа PinchukArtPrize (2009, 2011, 2013) і була номінанткою Премії Казимира Малевича (2012, 2016).
Полотно мисткиня створила з нагоди відкриття персональної виставки "Уявна відстань" в PinchukArtCentre вже 28 серпня 2025 року.
"Персональна виставка Лесі Хоменко показує трансформацію суспільства через зміну візуального образу. Художниця, осмислюючи саму мистецьку форму, схоплює історичні та політичні зміни" - анонсують PinchukArtCentre.
Афіша виставки Лесі Хоменко "Уявна відстань" у PinchukArtCentre
З середини липня цього року Леся Хоменко працювала на другому поверсі Центрального залізничного вокзалу в Києві — у "Червоній залі", яка вперше стала студією-майстернею. Тут вона створила наразі найбільше своє живописне полотно — розміром 21x12 метрів
Полотно як живий ескалатор
На картині Лесі Хоменко відтворено потік людей на ескалаторі Київського вокзалу - представники різних професій сучасного суспільства, цивільних, дітей, волонтерів. Для зручності відтворення образів навіть проводилась реальна фотозйомка.
"Це і реальна подія, і метафорична одночасно, цей ескалатор — він про рух і історичний момент, який неможливо вловити, бо це в русі, але водночас це про трансформацію кожної окремої людини, яка міняє свої соціальні ролі, професію під час війни. Тут є залізничники, цивільні, діти, військова фотографка, бариста, головний реаніматолог ЗСУ, працівники ДСНС, ветеран із собачкою та художниця з рулоном. Це також нагадування про переміщення наших культурних цінностей, їх евакуація — це, як на мене, такий впізнаваний візуальний знак ще з часів Другої світової війни, коли роботи ховали від нацистів. Зараз ми у подібній ситуації, коли наші твори ховають у фонди або постійно переміщують", — коментує Хоменко для Суспільне.
Тимчасова майстерня Лесі Хоменко в Центральному вокзалі Києва
Складність полягала в тому, щоб втілити цей рух у величезному масштабі — довелося знімати хепенінг із живими учасниками, фіксувати їх у потрібних позах і навіть «ламати» реальність, розвертаючи людей проти напрямку ескалатора. Через масштабність твору Хоменко майже щодня проходила близько 6 кілометрів — лише у межах своєї майстерні.
Ескізи до роботи Лесі Хоменко "Рух" у тимчасовій майстерні на Центральному вокзалі
Для додаткової зручності посеред полотна стояла шестиметрова зведена власними зусиллями конструкція, на якій закріплено GoPro, що транслювало зображення одразу на планшет у руках у художниці. Все це необхідно, аби розуміти, як робота виглядатиме у підсумку, оскільки, стоячи на самому полотні, побачити це неможливо.
Такі рішення все одно не давали повної картинки і Леся розповідає, як попросила допомоги у друзів, які принесли їй дрон. Вони злетіли аж до самої стелі Червоної зали, проте навіть це не дало повної точки огляду роботи, хоч таки стало помічним для авторки.
Леся Хоменко в тимчасовій майстерні в "Червоній залі"
На полотні ми не можемо побачити чіткі обриси людей, адже в публічному місці, де щодня проходять тисячі незнайомців, фігуративність виявилася б занадто прямолінійною, тому вони зображені в абстрактній формі.
"Якщо ми впритул будемо дивитися на картину, ми нічого не зможемо розгледіти на такій відстані. Треба відійти, щоб щось побачити", — каже мисткиня.
"Для виставки в PinchukArtCentre Леся Хоменко створить у майстерні на залізниці ще одну нову роботу — 30-метрове живописне полотно у формі траншеї. Полотно буде представлене в артцентрі як імерсивна інсталяція" - зазначили на сторінці Укрзалізниці.
