Російські режисери отримали відзнаки на 82-му Венеційському міжнародному кінофестивалі, попри те, що їхня країна веде війну проти України.
Офіційний сайт фестивалю оприлюднив список переможців.
Читайте також: МЗС та Мінкульт України: російський прапор на кінофестивалі у Венеції – підтримка терору РФ.
В мережі українці висловлюють обурення з приводу того, що сайт Держкіно України в підсумках Венеційського кінофестивалю назвав всіх переможців, окрім двох російських режисерок.
Офіційний сайт фестивалю оприлюднив список переможців, де, зокрема, дебютний фільм Насті Коркія "Short Summer" ("Коротке літо") отримав нагороду "Lion of the Future" ("Лев майбутнього") за найкращий дебют, а стрічка Владлени Санду "Memory" ("Памʼять") здобула приз глядацьких симпатій ("Audience Award"). В списку переможців вони вказані представницями інших країн.
Кадр з фільму російської режисерки "Пам'ять"
"Кіно про дитинство російськоі дівчинки, затьмарене війною. У місті Грозному та в Криму. Тобто, не про моральні страждання українських дітей, а дітей російських (про фільм "Пам'ять"). Другий приз дали за фільм «Коротке літо», про те, як російська дитина десь в «руской дєрєвнє» усвідомлює, що війна торкнулася її родини. Вручили Насті, російському «юному дарованію» за кращий дебютний фільм", - коментує журналістка та арт-блогерка Людмила Семенюк.
Тим часом більшість українських офіційних структур та кінодіячів промовчали. Тема перемог росіян у Венеції та підняття їхнього прапора практично не коментується, ніби виглядає природною частиною фестивального процесу, де статус країни-агресора просто ігнорується. Толерування росіян світовими інституціями в культурному просторі продовжується.
Єдиною гучною заявою з українського боку стсовно участі росіян у фестивалі та підняття прапору країни агресора вперше опісля 2022 стала промова самого Кирила Земляного у Венеції.
Офіційний постер фільму "Недоступні" Кирила Земляного
Раніше ми розповідали, що український режисер Кирило Земляний представив короткометражний фільм "Недоступні" ("Unavailable"), створений у копродукції з Францією, Бельгією, Нідерландами та Болгарією. Стрічка розповідає про хлопця-волонтера, який намагається додзвонитися до матері, що перебуває в окупації на Запоріжжі. Проте на відміну від російських учасників, український фільм не мав потужної промоції.
"Коли росіяни заходять у місто, то найперше вони вивішують російський прапор. Венеційський кінофестиваль вирішив вперше з 2022 року підняти російський стяг. І я щиро сподіваюся, що це не означатиме початок вашої окупації. Бо як сказав Путіну один із учасників цьогорічної програми Олександр Сокуров: спочатку в країну заходять мої фільми, а вже тільки потім — ви", - наголосив Кирило.
Земляний - молодий режисер і нещодавній випускник Київського національного університету театру та кіно. Його робота "Недоступні" була також показана у Києві в кінотеатрі "Жовтень" у межах міжнародного фестивалю короткометражних фільмів, але про це практично не згадували навіть профільні українські інституції.
Водночас на відкритті фестивалю над кінопалацом на острові Лідо справді замайорів російський прапор - вперше після початку повномасштабного вторгнення. Міністерство закордонних справ і Міністерство культури та інформаційної політики України засудили цей крок і назвали його лицемірством та підтримкою країни-агресора. У спільній заяві відомств йдеться: "Поки Росія має свободу вибору, яким чином продовжувати вбивати цивільних в Україні, надання їй міжнародної культурної сцени — це не свобода мистецтва, а байдужість і підтримка ще більшого терору".
Водночас, Срібного лева на Венеційському фестивалі вручили фільму про маленьку палестинську дівчинку., яка опинилася одна серед мертвих дорослих в машині, яку обстріляли ізраїльські військові в секторі Газа.
"Дитина викликає швидку, і все кіно — це її діалог з лікарями. В залі плакали. А наступного дня вся Венеція вийшла, розмахуючи палестинськими прапорами з вимогами припинення війни між Ізраїлем та Палестиною. Яка триває кілька десятиліть. Від неї не втомились? А втомились від нашої? Може, просто комусь вигідно сіяти цей міф, що світ втомився від України. Як і міф про те, що раз не відступаємо, то значить перемагаємо", - акцентує пані Семенюк у контексті порівнянні досвіду сприйняття поточних воєн.
