Іван Люлєнов – співак, український молдованин. Зірковий тренер "Ліги сміху" в інтерв’ю "Апострофу Lime" розповів про жарти під час війни, кар’єру співака, громадянство, реакцію родичів з Молдови на війну в Україні, а також відповів на запитання про Колю Сєргу та Володимира Зеленського.
Іван Люлєнов
Читайте також: "Відмазки не працюють": українці влипли в скандал через співпрацю з росіянами над кліпом для "Євробачення".
- Іване, Ви як гуморист з досвідом скажіть, чим український гумор відрізняється від російського?
- Я давно не дивлюся нічого російського. Але російський гумор завжди був грубим та токсичним, спрямованим на агресію та пресинг. А українські жарти побудовані на любові та добрі.
- Як вважаєте, українські коміки несуть відповідальність за свої жарти? Про що взагалі під час війни не варто жартувати?
- Пам’ятаю, у мене були історії, коли комік щось сказав, а ти подумав: "Ого, так можна було?". Прізвищ називати не хочу. Але зазвичай наші коміки відчувають межу. Багато про що можна жартувати, але все залежить від того, хто це робить і в якому оточенні. Наприклад, якщо жартує військовий серед військових – це один гумор, а якщо цивільний у цьому ж середовищі – це може викликати якусь непередбачувану реакцію. Все залежить від контексту, компанії та самого гумориста.
"Я завжди хотів бути співаком..."
- Зараз Ви зосередилися на кар’єрі співака. Розкажіть про ці зміни...
- Я завжди хотів бути співаком і шукав варіанти, як це реалізувати. Якби не "Ліга сміху", то я б точно був у "Х-факторі". Просто не встиг, бо шоу закрилося. "Ліга сміху" - це крута платформа, де можна і співати, і жартувати. Коли на мене звернули увагу, я вирішив показати те, заради чого розпочинав цей шлях.
Читайте також: Два українські музичні гурти отримали статус стратегічних підприємств.
- Мене зацікавила історія написання пісні "Єб*нутану тану тану". Вас надихнула якась життєва історія?
- Коли я писав пісню, то просто придумав "тану тану", а згодом все інше. Це називається комедія спостережень. Пісня про кохання у хорошому сенсі. Зазвичай дівчата реагують на цю пісню так: "О, це про мене!". До речі, зараз остання пісня "Техно" в топі, вона дуже активно почала набирати обертів. Багато позитивних відгуків.
- На Вашу думку, топ-3 найкращих гумористи серед жінок і чоловіків…
- Мені одразу спадає на думку Вова Шумко, Марк Куцевалов та Вася Байдак. А серед жінок - Настя Ткаченко та Лєра Мандзюк. Більше не пригадаю. Насправді дуже мало дівчат, які займаються комедією.
"Ліга сміху" - це крута платформа, де можна і співати, і жартувати"
- А як Ви вважаєте, Олена Кравець є хорошою артисткою комедійного жанру? Як Ви оцінюєте те, що наразі вона змінила свою діяльність та займається написанням новел?
- Зараз Олена більш лірична та драматична. І раніше, як на мене, вона не була комедійною, Олена завжди мала високого рівня акторську майстерність. Харизма та органіка – це про Олену. Позитивно ставлюся до її творчості, ми в гарних стосунках.
- Чи важким для Вас був процес українізації та загалом перехід на українську?
- Не важко мені це далося. Перехід стався органічно через оточення та контент. Я, правда, дуже хвилювався. Мені здавалося, що не вистачає словникового запасу. Але зважився і почав розмовляти, не звертаючи уваги на помилки та інші нюанси. Працюєш, удосконалюєшся, слухаєш тих, хто робить це професійно та красиво. У "Лізі сміху" переважно всі спілкувалися українською і до війни. Розуміння мови я мав задовго до повномасштабного вторгнення, а почав розмовляти після того, як нас почали активно обстрілювати.
Читайте також: Трамп із задоволенням прийняв в Овальному кабінеті гостя без костюма.
- А як Ви оцінюєте те, що чимало зірок, які раніше писали пісні російською, після початку великої війни переклали свої російськомовні пісні українською? Це правильний крок?
- Звичайно, з’явилося ще більше контенту українською. На тлі нової української музики ці твори, звісно, програють, але хороші переклади - це теж потрібно.
- На Вашу творчість це якось вплинуло?
- Свої пісні я не перекладав одразу, для мене було важливим почати писати українською на тому рівні, на якому зможу це робити. Тому перші твори були дещо наївними та з простими римами. Серед своїх російськомовних пісень я переклав ті, які оцінили слухачі. А перша пісня, написана українською, називається "Сумую".
"Культура під час війни – це дуже важливо"
- З колегою по "Лізі сміху" Віктором Розовим спілкуєтесь?
- Так, спілкуємось. Віктор завжди на зйомках "Ліги сміху", останнього разу він був редактором, незабаром знову маємо побачитись. Він продовжує проходити лікування, але вже повернувся до нормального життя після важкого поранення. Я завжди знав його як людину, яка точно піде воювати і не буде стояти осторонь.
Читайте також: "Навіть з листочка читає з граматичними та логічними помилками": у захисті Усиком дисертації побачили ганьбу.
- А Ви думали про те, аби долучитися до лав ЗСУ?
- Останнім часом дуже багато коміків та артистів пішли. Наприклад, Ігор Ласточкін, Дмитро Сидоров, і думки про армію все частіше і в мене виникають. Нещодавно я був на полігоні, аби зрозуміти, що це таке – тримати зброю в руках. Мене запросив військовий постріляти.
- Іване, дехто вважає, що люди, дотичні до шоубізу, повинні мати бронь? Що скажете?
- Я вважаю, це неоднозначне питання. Культура під час війни – це дуже важливо. Якщо всі підуть воювати, то хто буде в тилу. Має бути баланс.
- А як Ваші родичі та друзі відреагували на велику війну в Україні, враховуючи те, що проросійські настрої в Молдові завжди були досить сильними?
- Коли була перша хвиля, дуже багато молдаван зустрічали українців, допомагали та приймали. Коли розпочалася друга хвиля, то включилася російська опозиція і були задіяні російські гроші, відповідно – дискредитація. У нас завжди було дуже багато російського контенту на молдавському телебаченні. Альтернативну точку зору почути було просто нереально. Зараз у нас проєвропейська влада і країна намагається зробити все, аби вектор розвитку був зорієнтований на Європу. Але дуже багато людей, погляди яких формувалися на радянському та російському контенті. Це стосується і деяких моїх родичів. Моє ж близьке оточення, особливо молодь, підтримує Україну. Я намагаюся розповідати правду про війну тим людям, які розуміють, що відбувається.
"Моя друга батьківщина – це Україна, живу тут давно"
Читайте також: Ведучий "Холостяка" попросив повернути в Україні смертну кару.
- Іване, а Україна стала для Вас другою батьківщиною?
- Звичайно. Моя друга батьківщина – це Україна, живу тут давно.
- Ви визначилися щодо громадянства?
- Мені сказали, аби отримати українське громадянство, потрібно відмовитися від молдавського, я ж хочу, щоб у мене було і молдавське, і українське. Сподіваюся, що приймуть такий закон. Поки що маю посвідку на тимчасове проживання, другий крок – це постійна посвідка. Її важко отримати. А вже останній етап – постійне громадянство.
- Ви виступали у прифронтовій зоні з концертами? Чи доводилося проводити концерти під обстрілами?
- Так, раніше виступав у Покровську, Харкові, Запоріжжі. Я звернувся до Колі Сєрги, який займається "Культурним десантом", із пропозицією виступити. Він пообіцяв задіяти мене, якщо це буде потрібно. Поки що я сам їздив з концертами. Дуже жорстко було виступати у Кривому Розі, коли орки випустили, здається, сто ракет по Україні. У мене тоді мав відбутися концерт о 18.00. І в цей момент телефонує мама з Молдови і каже, що у них вимкнули світло. А я знав, чому це сталося. Тоді був страшний обстріл, який і на Молдову повпливав.
Читайте також: Речник ГУР оцінив нову пісню свого улюбленого гурту про спалену Москву.
- Ви згадали про Колю Сєргу. А як Ви ставитеся до того, що він став позаштатним радником міністра закордонних справ?
- Це звучить трохи дивно. Але ми ж не знаємо, можливо, Сєрга навчався і має якусь експертність у цих питаннях. Загалом культура та політика мають перетинатися. Якщо людина готова і знає свою справу, то чому б ні. У політиці дуже багато критики і бруду, там мають бути особистості, які знають свою справу. Серед діячів культури такі люди є.
- А Зеленський як колишній шоумен на своєму місці як президент України?
- Думаю, що так. Країна воює, а він її очолює. Я його підтримую.
