Фінляндія з самого початку повномасштабної російської агресії відіграє роль одного з ключових партнерів України. Гельсінкі разом з іншими представниками нордично-балтійського блоку держав робить все, щоб ми встояли віддаючи чи не всі запаси свого озброєння нам.
В інтерв’ю «Апострофу» посол України у Фінляндії Михайло Видойник розповів, які завдання перед ним поставив Володимир Зеленський, який фінський досвід конче потрібно буде перейняти Україні.
Окрім цього, він розкрив, як у Гельсінкі бачать гарантії безпеки для нашої держави. А також в який спосіб посольство під його керівництвом протистоїть руйнівному впливові російських спільнот у Фінляндії на українських біженців.
– Пане посол, нещодавно у Гельсінкі показали один з цілої мережі бункерів, яку фіни почали розбудовувати ще відразу після закінчення радянської агресії. А чи готове саме фінське суспільство до можливої нової відкритої агресії з боку Росії?
– Фінляндія – дуже цікава в цьому плані країна, це правда. Ця система бомбосховищ побудована, зважаючи на наслідки війни з Радянським Союзом. Фіни готуються вже давно до можливого повторного нападу росіян. Починаючи ще з 1944-45 років. Ми теж цікавимось цим досвідом. Зокрема в плані технології побудови бомбосховищ.
Стосовно можливості опору з боку фінів потенційному нападу РФ, то мені здається, що ця країна є однією з небагатьох справді готових воювати. Маю віру в те, що вони будуть готові.
– Ви вже не перший, кому я ставлю подібного штибу питання. Раніше говорив на цю тему із нашим послом у Чехії Василем Зваричем. А все тому, що ще наприкінці січня цього року в Німеччині стався мітинг студентів, яких вивели на вулиці проросійські партії під гаслами, що краще бути під російською територією, ніж воювати.
Хочеться з’ясувати, наскільки подібні настрої поширені у Європі. В цьому випадку – у Фінляндії. Тим більше, що ця держава межує з Росією та має велику кількість російських громадських організацій.
Не кажучи вже про те, що торік на місцевих виборах у Фінляндії здобули перемогу кандидати-росіяни…
– Цілком логічне питання. З погляду посольства та моєї особистої комунікації з багатьма тутешніми політиками і звичайними людьми на вулиці є впевненість в тому, що фіни будуть готові воювати. Те, що фіни мають біль, якого завдала Росія у минулому, десь глибоко всередині свого ДНК – це безперечно.
Багато з них розповідають історії своїх предків, які змушені були залишити рідні місця, котрі залишилися під радянсько-російською окупацією.
Фіни дуже свідомі того, хто в них є ворог. Вони розуміють, що жити під окупацією буде несолодко. Тоді як багато інших європейців думають, що зможуть спокійно жити далі, навіть будучи окупованими. Це дуже наївна думка.
– Ви розповідали, що ми запозичуємо фінський досвід. А який досвід фіни підглядають у нас? Той же Василь Зварич мені розповідав про відвідини Петером Павелом підземної школи під час його президентського візиту до Києва.
– Всі розумні країни однозначно підглядають, дивляться і вивчають наш досвід. Тому що це, на жаль, унікальний досвід. За нього ми платимо криваву ціну.
У нас є постійна комунікація. Маю сказати, що особливістю фінського суспільства є прагматизм. Вони намагаються доволі часто їздити в Україну на всіх рівнях. В тому числі й на місцевому, муніципальному рівні. Вивчають головні тактики ведення нами бойових дій, логіку завдання ударів у глибину Росії, як ми захищаємо свою цивільну інфраструктуру, як боремося з тими викликами, які є.
Бачте, сучасний світ є дуже вразливий з точки зору використання новітніх технологій. Не завжди треба перетинати кордон для завдання певного удару по країні. Кожен такий елемент, за моїми спостереженнями і відчуттями, фінська сторона занотовує собі. Ми створюємо різні коаліції для такого обміну досвідом. Наприклад, коаліції цивільних укриттів, кіберзахисту і гібридних загроз.
І в мене було вже декілька раундів зустрічей з мерами фінських міст. Розповідав їм про ситуацію. Які вразливості є у містах. Особливо зараз, у зимовий період.
– Перевернемо монету тепер іншим боком: який досвід Фінляндії нам варто було би скопіювати, як життєво необхідний?
– З того, що ми вимушені будемо запровадити, як ключове – це обов’язковість військової служби для всіх чоловіків.
– Незалежно від фізичних спроможностей?
– Так, майже для всіх без винятків. Кожен чоловік у Фінляндії є зобов’язаний. Можливо, в окремих випадках не залучають людину, яка має певні фізичні особливості, обмежені можливості.
Та в цілому, незалежно, чи ти навчаєшся в університеті, чи маєш якусь цивільну професію, специфічні релігійні погляди, базове навчання мають пройти всі. Тривати воно може від пів року до року. Дивлячись, яка у людини професія. Думаю, що цей момент важливий для переймання. Ми й самі це усвідомимо після завершення війни. Будемо вимушені готуватися до наступної війни та зміцнювати обороноздатність.
Такий підхід дає можливість формувати одразу декілька речей. Перше – це досвід. Друге – певна структура резервістів, які у випадку нової війни будуть готові стати до лав збройних сил. А третє – це зміна принципів проведення навчань. Раніше фіни брали просто людину і навчали її, то зараз вони намагаються вже під час навчань формувати відділення, чи роту.
І у випадку, коли не дай Бог, почнеться війна, злагоджені між собою люди будуть в одному бойовому підрозділі. Так, як це було на навчаннях. До слова, в такий спосіб фінські партнери перейняли наш досвід от просто зараз.
Крім загальновійськових навчань фіни-резервісти проходять двотижневий курс з оновлення навичок.
– Щоб не забули?
– Так. І часто після цих навчань вони продовжують товаришувати між собою, бути по життю на зв’язку одне з одним.
– Декілька тижнів тому офіційний Гельсінкі застеріг Вашингтон від вживання формулювання «гарантії, подібні до статті 5 НАТО» під час обговорення цих багатостраждальних гарантій безпеки для України.
Мовляв, стаття 5 поширюється лише виключно на членів Альянсу, тож небезпечно говорити про неї в контексті інших держав поза блоком. А якими ці гарантії бачать у фінській столиці?
– Дивіться, я бачив ці повідомлення у ЗМІ. Першими це написало видання Politico. На основі, начебто, телеграми від американських дипломатів. Більше ніде не бачив жодних цьому підтверджень. Ні на якому з рівнів – чи то офіційному, чи ні. І наша комунікація з фінами, вона далека від того, що міститься у цьому зливі.
Знаєте, у нас в дипломатії є правило: поки сам не побачив і не почув – нічого стверджувати напевне не можеш. Звісно, спростувати це я не можу. Але я можу впевнено заявити, що Фінляндія – наш стратегічний партнер. З точки зору підтримки членства України не лише в ЄС, а й у НАТО.
По-друге, ми вже уклали угоду про гарантії безпеки між нашими державами. Зробили це ще у квітні 2024 року. Одним з пунктів є підтримка членства України в НАТО.
Ми виступаємо за довготривалий мир. Маємо для цього зробити максимум на рівні комунікації з партнерами. І тут фіни є активними промоутерами нашої позиції. Не в останню чергу й через їхній гіркий досвід.
Сам Александер Стубб неодноразово про це говорив. Що міжнародне право має лежати в основі будь яких домовленостей. Крізь призму верховенства міжнародного права вони бачать усі наші поточні й майбутні перемовини. Адже будь який договір щодо України матиме прямий вплив і на Фінляндію. І навіть фінський Президент радить нам уникати будь яких розмов на тему «фінляндизації» України.
– Перед повномасштабним вторгненням наші партнери обговорювали подібний сценарій…
– Нам це і фінська сторона і глава нашої держави повсякчас доносить: «Велика помилка, коли ми торгуємо територіями». Не слід думати, що агресор цим задовольниться й не піде далі.
Додам, що фіни також є активними учасниками Коаліції охочих. На цьому рівні ми обговорюємо формат наступних внесків кожної з країн-учасниць ініціативи для гарантування безпеки Україні у випадку досягнення миру. Тому не варто шукати якихось підводних каменів в українсько-фінських відносинах.
– Ми говорили з вами про закінчення війни. Виникає питання, якою бачить Фінляндія підсумкову угоду між Україною та Росією? Ми ж знаємо, що зараз довкола цього зосереджена найбільша міжнародна активність. Європейські партнери доєднувалися до переговорів у Женеві…
– Перше, що вони заявляють – тільки українці мають вирішувати будь-які територіальні питання. Друге – Фінляндія прийме, як належне, будь яке українське рішення. Жодним чином при цьому не буде тиснути на нас. Третя позиція – фіни визнають, що ключовими гарантами будуть великі європейські країни та США.
Фіни будуть готові долучитися, виходячи зі своїх політичних та військових можливостей. Нарешті четверте, як ми вже казали раніше, – це міжнародне право всьому голова. Включаючи елемент відповідальності за злочини.
Багато інформаційних вкидів є останнім часом, що Путін хоче зняти санкції або не карати росіян за злочини, вчинені під час війни. Фіни виступають проти цього.
Ви знаєте, що між фінським керманичем і Трампом є хороша неформальна комунікація. Коли вони збираються удвох грати у гольф. Для нас це ще один канал, яким доноситься українська позиція.
– Ви займаєте посаду посла у Фінляндії з липня 2025 року, пане Михайле. Які завдання дав вам Президент, відправляючи до Гельсінкі?
– Дуже дякую Президенту Володимиру Зеленському за те, що призначив мене сюди. До цього я був послом в Данії. Тож враховуючи мої деякі знання регіону, моє призначення у Фінляндію виглядає дуже логічно.
Головні завдання для всіх послів однакові. Найперше – це військова допомога для ЗСУ. Без цього буде дуже важко вистояти. Зрештою наш захист лягатиме на наші власні плечі. Тому зброя – пріоритет №1. Друге – ППО.
Враховуючи останні атаки росіян на українську інфраструктуру, надання ППО носить характер уже навіть не стільки військової допомоги, скільки гуманітарної. Третє – наша фінансова підтримка. Воно важливо на будь яких напрямках. І останнє – допомога українцям у Фінляндії. Вважаємо, що важливо заохочувати наших людей повертатися до України.
– Ми згадали про те, що наш захист ляже, що логічно, на плечі наших власних збройних сил. Фінська сторона нещодавно заявила, що не розглядає можливість відправки миротворчого військового контингенту на нашу територію.
Натомість хоче надати якісь інші безпекові елементи. То яку роль для себе в цьому сенсі обрали в Гельсінкі? Вони будуть забезпечувати логістику для військ союзників, чи як це буде виглядати?
– Не хочу спекулювати довкола цих домовленостей, бо вони, як живий організм. На жаль, ми не знаємо, коли точно зможемо досягнути миру. Водночас цього ми прагнемо більше за всіх на світі. Але поки росіяни не готові на компроміс – говорити про майбутнє дуже важко.
Можу вас запевнити, що фіни є учасниками комунікації з нами на рівні військових. Думаю, не варто поки відкривати всі деталі, щоб уникнути спекуляцій. Скажу дипломатично: повірте, фіни будуть нашим важливим партнером.
– Супер. Тоді будемо сподіватися, що ця важливість конвертується в якийсь матеріальний виразник…
– Звичайно, що все хочеться здійснити, але мусимо не забувати про певні демократичні цикли в багатьох країнах. Тут теж будуть вибори у 2027 році. Багато чого може змінитися у підходах. Хоча зараз можу сказати, що всі фінські політичні сили підтримують Україну. Незалежно від партійних кольорів та ідеології. Гадаю, що і після виборів нічого серйозно не поміняється.
Шансів на розворот Фінляндії в російський бік нуль. Ба більше, останні дані Євростату показують, що більше 90% фінів підтримують подальшу військову та гуманітарну допомогу Україні. Це про щось та й свідчить.
Так, боротьба за вплив буде тривати. Росіяни використають свої важелі у середовищі російських мігрантів у Фінляндії. Цього виключати не треба, наївність тільки нашкодить нам.
– Якщо ми вже зачепили тему виборів, то питання ось таке: минулого року на муніципальних виборах перемогли 5 кандидатів українського походження. Чи співпрацює посольство з нашими земляками? І в який саме спосіб?
– Коли я щойно приїхав на нове місце роботи, ще до вручення вірчих грамот, ми організували зустріч із українською громадою у Фінляндії. Був трохи здивований, що це була перша зустріч з майже усіма українськими організаціями в цій країні.
Наша сила у нашій комунікації з громадянами, котрі живуть за кордоном. Така комунікація є. Віддаю перевагу тому, щоб і далі її вибудовувати. Зараз вже є Асоціація українців у Фінляндії, з якою ми спілкуємося. А також із тими 5-ма колегами, яких ви назвали. Пригадую, ще будучи у Данії, закликав тамтешніх українців брати активнішу участь у політичному житті держави перебування.
Що ж стосовно Фінляндії, то тут українців досить багато. За даними статистики, яка у мене є, десь близько 86 тисяч дозволів на тимчасове перебування видано місцевим українцям. Безумовно, ми не знаємо, як складуться долі цих людей.
Завданням посольства, як я вже казав, є сприяти поверненню наших на батьківщину. Та життя їхнє може скластися по-різному. Одначе комунікацію треба підтримувати. Без цього нам буде набагато важче, як державі, отримувати ті обсяги допомоги, котрі нам сьогодні доступні.
– Член правління Товариства українців у Фінляндії Арсеній Свинаренко каже, що оскільки на фінській території існує велика кількість російських громадських організацій, то вони беруть під свою опіку українців та, відповідно, впливають на них. Як посольство бореться з цим російським впливом на наших співвітчизників?
– Є такий фактор. І він мені болить. Маю сказати, що сюди приїхала значна частина українців саме зі сходу, де російська мова була у них мовою щоденного вжитку. Зокрема й із окупованих нині територій. По прибуттю сюди їм відразу намагаються надати допомогу. При цьому не сильно фокусуючись на мовному аспекті. Не всі з прибулих українців знають англійську. У зв’язку з цим було чимало випадків, коли з нашими співгромадянами спілкувалися російською в центрах, власне, надання допомоги.
Зі свого боку, ми як посольство, наполягаємо, щоб не було комунікації поміж українцями та росіянами. Щоби фіни не кликали росіян на посади відповідальних за надання допомоги українцям. Такою є наша принципова позиція. Без прив’язки до політичних поглядів росіян. Це – наші вороги. Ми доводимо до відома фінських муніципалітетів аби ті не залучали до роботи з українцями людей, котрі пов’язані хоч якось із Росією.
Російськомовний простір у Фінляндії є викликом для нас. Позаяк, крім всього іншого, є ще певний прошарок фінів, що залишилися на російській землі після Зимової війни. І потім їхнім дітям дозволили повернутися до Фінляндії вже наприкінці минулого століття. У декотрих із цих росіян є певний зв’язок із російськими спецслужбами. Існує великий ризик вербування наших громадян такими росіянами через телеграм-канали.
А ще ж деякі наші громадяни тікали від війни через російську територію. Перед перетином кордону вони проходили російські фільтраційні табори.
Треба сказати, що попри всі наші застереження деякі наші громадяни йдуть на зустрічі в російськомовні гуртки. Не розумію, чому вони так роблять. Мені це болить.
– Ви намагаєтесь ще якось перехопити потім їх? Даєте якісь додаткові пояснення, що так робити не годиться?
– Ми залучаємо для роботи з такими громадянами мережу наших громадських організацій у Фінляндії. Проте є випадки, що стара формація українських мігрантів, часів до 2014 року, до 2022 підтримували зв’язки з росіянами та їхніми спільнотами й організаціями. Таких людей також намагаємось не допускати до комунікації. У відповідь чуємо від них, що чинимо неправильно. Мовляв, вони ж хочуть допомогти Україні. Але ми доносимо людям, що під час війни не може ваша дитина ходити у російський гурток.
– Тоді мушу вас запитати про російське посольство у Фінляндії. Як російські дипломати звідти себе поводять?
– Всі вони однозначні агенти Кремля. Тут я їх ніде не бачу, бо фінське суспільство їх не сприймає. Водночас амбасади деяких інших країн запрошують до себе російських дипломатів на прийоми. Цим їхня публічна активність, на даний момент, і обмежується. Але ж не треба вдавати, що вони у посольстві сидять і геть нічого не роблять.
– Повернемося до міждержавної співпраці. Недавно до нашої столиці навідувався Александер Стубб. В рамках візиту вони із Президентом Зеленським обговорили низку питань двосторонньої співпраці. З-поміж них зокрема ППО та спільне виробництво зброї. У нас вже є контракти з фінами, чи це все поки лишається на рівні обговорень?
– Є різні напрямки взаємодії по лінії Міноборони і нашого ОПК. Фіни дійсно мають доволі непогано розвинену оборонну промисловість. В силу того, що вони ще донедавна були позаблоковими. І досі, в мене таке відчуття, що перебуваючи в межах блоку НАТО, фіни ще не набули відчуття колективної євроатлантичної безпеки.
– Такий собі внутрішній нейтралітет?
– Ні-ні. Просто немає у них досі ще відчуття того плеча. Особливо зважаючи на всі ці розмови довкола Гренландії. На тлі цього напруження відчуття необхідності вжиття самостійних рішень лише загострюється. Бо, а раптом союзники, чи не всі союзники, нам не прийдуть на допомогу? Тому знову треба максимально фокусуватися на власній обороноздатності. Неначе ми зовсім самі. Як було до цього десятки років.
Повертаючись до ВПК: так, у нас є дуже багато зараз цікавих ідей про співпрацю. І ми розвиваємо цей напрямок. Слідкуйте за новинами. Скоро анонсуємо багато цікавого. В цьому контексті важливо, що є політичне рішення в Україні про експорт оборонної продукції за кордон. Це відкриває додаткові можливості для створення спільних підприємств і трансферу технологій. Загалом у нас є більше десятка різних проєктів. Просто потрібно було створити правову основу для відкриття підприємств. Найближчим часом ця основа буде завершена і ми зможемо дещо оголосити.
У Фінляндії ще й є своя деяка специфіка через межування з Росією. В разі чого ця країна буде однією з перших жертв нападу РФ. Кожен фін знає протяжність фінсько-російського кордону, яка становить 1340 км. Якщо ви подивитеся на попередні комунікації, Фінляндія ніколи не називає, що саме передає Україні.
5 лютого фінське керівництво схвалило попередній пакет оборонної допомоги станом на сьогодні – це вже 3,2 мільярди євро від початку російського вторгнення. Цей пакет містить дуже багато тих речей, які нам треба.
– Ця допомога вже у нас, чи ще на шляху?
– Деяка вже в нас, а інша – у процесі передачі. І тут, власне, я хотів відзначити, що на жаль, у багатьох країнах Європи за ці роки війни доволі сильно виснажилися склади озброєння. Увага концентрується на виробництві нових видів озброєнь. Бо вже нема запасів достатніх для того, щоб продовжувати віддавати нам.
Тому у нас зараз в цьому контексті є два треки. Ми ще досі намагаємося щось вибрати із фінських складів. Те, що нам потрібно. І окремий, новий напрямок – замовлення нової продукції їхнього ВПК або спільне виробництво. Поки що Фінляндія не готова йти за напрямком данської моделі, яка просто фінансувала закупівлю озброєнь в українських виробників. Але вони відкриті до співпраці.
Фіни – дуже технологічно розвинута нація. Хочемо залучати їх до розвитку новітніх технологій в науці.
– Ви кажете, що не хочете конкретно говорити про ті угоди в оборонній співпраці. Але у серпні торік в інтерв’ю фінському виданню YLE сказали, що іде інтенсивна оборонна співпраця і є метою є створення цих спільних оборонних підприємств. Можете назвати суму фінських інвестицій у ці підприємства? І скільки таких промислових об’єктів планується створити?
– Дивіться, суму я не хочу називати, бо це є комерційна таємниця. Можу сказати, що ключові напрямки взаємодії – це програма PURL. Просимо дуже фінів про новий внесок на додачу до вже оголошених 100 мільйонів євро. Така комунікація відбувається.
Друге. Фінляндія заявила про намір використати 1 мільярд євро з програми Safe, яку пропонує Євросоюз, для підтримки обороноздатності. Частину цього мільярда фінський уряд готовий використати на користь нашої держави. Фінська сторона відкрита до цього. В тому числі задля створення таких спільних підприємств. З урядових програм хочу виділити програму підтримки на 3 роки: 2025, 2026 і 2027. Сума програми становить 660 мільйонів євро. Крім цього, є ще програми в рамках Business Finland. Допомога у відкритті компаній на території Фінляндії.
У грудні також прем’єр Петтері Орпо ініціював проведення саміту лідерів країн східного флангу ЄС і НАТО. Україну запросили теж. Всі ці лідери усвідомлюють, що частина російських військ може бути передислокована з нашої території під фінський кордон. Справа в тому, що Росія вже зараз починає розбудовувати військову інфраструктуру біля фінського кордону.
– Так, там зараз розбудова інфраструктури для розміщення ядерного озброєння триває.
– Ми розуміємо, що щось таке там відбувається. Але саме військової активності там не бачимо. Та безумовно, ці бази й надалі будуть розбудовуватися. В цьому полягає стратегія росіян. Протидіяти зловорожим намірам допоможе запозичення зокрема і українських технологій. На зразок дронів, протидронових рішень, РНК та дуже багато інших різних речей.
– Питання, щоб трохи відволіктися. Вже згаданий сьогодні пан Свинаренко у своєму інтерв’ю говорив, що українцям дуже тяжко дається фінська мова. Як ви з нею справляєтесь, пане Михайле?
– Я в цьому випадку, як і більшість українців. Мова дуже важка. Зізнаюся, що не надто багато часу маю на вивчення. Дуже вже багато робочих зустрічей проводимо.
А по-друге, важко, бо фіни добре знають англійську мову. І тільки-но ти опиняєшся десь у їхньому середовищі, як вони тут же перемикаються на англійську. Не стимулюють тебе вчити їхню рідну.
Не маю чим похвалитися, на жаль. Ми потроху починаємо вчити мову разом з дочкою. Моя семирічна дочка живе з нами і ходить до школи, де є фінська мова. Тому я поки на рівні семирічної дитини в знанні мови. Та й те, вона навіть краще знає.
– Але в майбутньому хочете піти на курси вивчення фінської?
– Хотілось би, звичайно, вивчити. Перебуваючи в країні, це важливий елемент у роботі будь якого дипломата, а особливо – посла. Якщо ти знаєш мову країни перебування – це безумовно тільки плюс.
– До роботи у Фінляндії ви були послом у Данії. Чи відрізняються між собою підходи цих країн до допомоги Україні?
– І Данія, і Фінляндія належать до групи так званих нордичних країн. Я би хотів сказати, що як у Данії, так і у Фінляндії рівень розуміння нашої країни у війні є близький з тим, як це розуміємо ми самі.
У кожної з цих двох країн є своя специфіка. Данія не межує з Росією. А Фінляндія має спільний кордон. Якщо порівняти, то розуміння суспільством тих ризиків і загроз тут, у Фінляндії, в силу пережитих історичних подій дещо краще. Та водночас обидві країни є серед лідерів за обсягом наданої нам допомоги. І цей факт їх ріднить.
Вони обидві формують нашу ударну політичну силу разом з балтійськими країнами. Стратегічно важливі держави для нас із точки зору донесення нашої позиції. Сказав би, що працювати в обох державах дуже комфортно.
– Чи задоволені ви кадровим потенціалом посольства у Фінляндії? Вам вистачає людей на новому місці?
– Однозначно можу сказати, що хотів би мати більше людей, але тут я можу теж віддати належне. Задоволений кадровим потенціалом посольства. Всі ці люди – професіонали своєї справи. Ніхто з них не чекає команди зверху. А замість цього самі вболівають за нашу спільну справу. Більшість дипломатів, що тут працювали, я не затверджував.
Проблеми, треба визнати, є у нас на консульському напрямку. Дуже велика кількість українців тут проживає. І кожному з них треба замінити паспорт, податковий код, на дітей треба ідентифікаційні карти поробити.
Комусь внутрішній паспорт. Новонародженим треба видати довідки про громадянство. А в нас поки що з цим вимушений працювати лише 1 консул. І це створює проблеми. Люди нарікають через велику чергу на прийом. Розклад розписаний аж до травня. Просимо міністерство підсилити нас кадрово.
Попри це нам гріх скаржитися, адже нас тут усіх є 9. Тоді, як у деяких інших посольствах значно менше.
– В яких умовах живуть в Фінляндії ті українці, що отримали право на тимчасове перебування як біженці?
– Наведу приклад своїх батьків. В перші дні війни ми забрали моїх батьків та батьків дружини до нас в Данію з Києва. Спершу сказали їм забирати документи, онуків та їхати на захід України хоча би. Брат моєї дружини Христини служить і не міг поїхати з ними, а внуків слід було забрати.
Відповідно ми на власному досвіді пізнали всі ті етапи, які проходять наші українці. Ми оформлювали своїм рідним усі ті тимчасові посвідки і так далі. Повірте, це дуже складний процес. Надто для мам із дітьми.
Знайти лікаря, знайти житло. Хтось тікав узагалі без нічого. Всі ці речі далеко не такі прості. Те, що хтось там в Україні читає і думає, що от їм там платять по 300 чи по 500 євро, живуть собі, не знаючи біди… Це все неправда. Звичайно є й такі, які знайшли собі за ці 4 роки нову роботу та сім’ю. Чим довше, тим більше бажаючих буде залишитися в цій країні.
Нас чекає велика проблема з людьми, які втекли з нині тимчасово окупованих територій. Оскільки ми не маємо сьогодні туди доступу, нам буде дуже важко підтвердити знищення житла. Та й навіть, якщо воно вціліло – люди не зможуть туди повернутися, доки ареал їх проживання під окупацією. Особливо, якщо говорити про людей старшого віку.
Тому ми маємо запропонувати їм програму допомоги у вирішенні питання житла. В цьому контексті розмови вже ведуться з країнами ЄС. Говоримо про те, щоб країни-члени нам допомогли. Могли б дати нашим біженцям якийсь стартовий капітал для оренди помешкання. Чи дати гроші в кредит на житлові потреби тим, хто може його оплатити.
– Той же Федір Шандор говорив мені, що коли українці прибувають до Угорщини, то їх ставлять перед вибором: залишитися та інтегруватися остаточно з часом або поїхати. Фінляндія не розглядає українців, як соціальний капітал?
– Гадаю, що кожна країна ЄС, якщо взяти за великим рахунком, розглядає українців, як соціальний капітал. Переконаний, що всі країни, котрі прийняли українців у себе, врешті отримали від цього більше користі, ніж шкоди. Особливо, коли дивитися на Польщу. Українці – ідеальні емігранти. Швидко вчать мову, адаптуються, намагаються щось робити. Далеко не всі сидять виключно на соціальних виплатах.
– Ми вже з вами говорили, що фіни готуються на випадок потенційного нового нападу РФ. І у минулому році ви дали інтерв’ю тому таки YLE, у якому сказали, що існує реальний ризик такого сценарію. Наскільки шанс атаки на Фінляндію зріс нині? Можливо, з вами фінські колеги якось діляться інформацією щодо цього в кулуарах? Чи поки Україна відбивається – Фінляндія може почуватися відносно безпечно?
– Відносно безпечно почуватися ніхто зараз не може у світі. Зараз є нові методи впливу і можливості завдання ударів. В тому числі через кіберагресію. Всі вже усвідомлюють, що старий світопорядок зруйновано. Світ ніколи більше не буде таким, як раніше.
Тож вся фінська політика сконцентрована над тим, щоб дати відсіч російській агресії. Ніхто тут не виключає відкриття другого фронту. Наївно казати, що Росія не здатна нічого зробити, доки її армія в Україні. Ще й як здатна без прив’язки до України. Ніхто не знає точно, що нас чекає, але готуватися треба.
– Поясню, чому я поставив це питання. Голова Мюнхенської конференції Вольфганг Ішингер сказав, що Європа в безпеці, поки Україна відбивається від російської навали. Іншими словами, що мовляв, жодних причин для хвилювання немає…
– Ганебно так казати, на мою думку. За кожним таким словом стоять життя наших хлопців та дівчат на фронті. Частка правди в тому, що наша армія дає шанс нашим європейським партнерам збільшити свою обороноздатність і приготуватися до можливої війни з Росією. Про це ми щоразу говоримо відкрито.
Фіни свідомі того, що ризики існують. Одночасно з цим, паніки ніхто створювати не хоче. Адже це відобразиться на всіх секторах суспільно-економічного життя. Фіни й без того мають велику проблему з високим рівнем безробіття. Одним з найбільших серед країн Євросоюзу.
Особливо сильно проблеми відчуваються у маленьких містечках неподалік від російського кордону. Лунають голоси за відкриття кордону. Не треба забувати і про сімейний фактор у контексті родин, котрі раніше жили на дві країни.
Для таких людей у мене порада: замість страйкувати під фінським парламентом ідіть проводьте відповідні акції під російським посольством. В усьому, що відбувається, винна Росія, а не фінський уряд. Та поки що охочих русскіх я під їх посольством на мітингах не бачу.
– Добре любити Росію за її межами (посміхаюсь). А російське посольство вважається російською територією…
– А бачте? Вони в будь якому разі мовчать і не ходять туди. Значить є якісь причини на це.
