Брюссельський кореспондент Радіо Свобода Рікард Йозвяк повідомив, що безвізовий режим між Україною та Європейським союзом може набути чинності 12 червня. А тріалог щодо візової лібералізації з Україною має початися 28 лютого. Однак тема про дати надання безвізу у суспільстві вже починає викликати роздратування. Петро Порошенко у своїх завіряннях про швидке надання ЄС нам безвізового режиму перетворив один тиждень очікування на довгі місяці. Тепер мало хто вірить у ці обіцянки, тим більше, коли Грузія, яка так само як і Україна, виконала всі вимоги для отримання безвізового режиму, вже його отримала, а ми досі — ні. Про те, чи цей серіал обіцянок матиме логічне завершення і що насправді наразі заважає Україні отримати безвіз, розповідає аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Ірина Івашко.
Зараз можна розглядати два варіанти — оптимістичний і песимістичний сценарії розвитку подій у безвізовому діалозі. У будь-якому випадку, ми безвіз отримаємо не раніше, як пройдуть вибори у Франції. Потім лише можна очікувати на прогрес. Це не офіційна ситуація, але існують наразі такі політичні обставини, які впливають на надання нам безвізу. Франція, була тією країно, яка опікувалася активно питанням безвізу для України, коли воно проходило через комітет Європарламенту. Франція намагалася тоді це питання гальмувати, ще також була з цим пов’язана і Бельгія. У зв’язку із цим вони вислови низку пояснень: в України високий рівень корупції, не проводяться реформи. Було багато інсайдерских повідомлень про те, що українське питання безвізу – це небажаний подразник, який дуже не хочуть піднімати у Франції перед виборами. Адже всі знають, як вміють маніпулювати питанням безвізу – буцімто на наступний день буде хвиля нових мігрантів. Тому є чітке розуміння того, що поки вибори не пройдуть у травні, нам не варто очікувати якихось зрушень у цьому питанні.
Але є й інший момент, який процедурно вже оголошувався офіційно, і до нього ми прив’язані – остаточне затвердження і введення в дію механізму призупинення безвізового режиму між ЕС та іншими країнами. Це так званий suspension mechanism, який і був причиною того, що і ми, і Грузія не отримали безвіз, коли ми вже виконали всі критерії, це питання мало в нас було б бути закритим ще осінню. Європа стикнулася з нереальною кількістю біженців і це вплинуло на те, що європейці бюрократи почали думати про те, як убезпечити ЕС від можливих негативних наслідків, якщо вони нададуть лібералізацію ще іншим країнам. Дуже довго вони не могли погодити цей механізм. Але в грудні вже нарешті дійшли згоди з цього питання. Ми маємо чекати, поки Європарламент проголосує за цей новий механізм призупинення, потім рада ЄС його має також підтримати і, як тільки він буде прийнятий, це буде той момент, від якого можна буде починати відлік і очікувати, що українське питання – безвіз – має зрушитися з місця.
Тут треба підкреслити, що після прийняття цього механізму режим безвізового режиму вже не буде таким, як раніше. Тепер з’являться підстави для розгляду зміни кількості мігрантів за останній час: якщо він виріс, то ЕС має право прийняти рішення про призупинення безвізового режиму на 9 місяців. Якщо надалі ситуація не змінюється, ЄС має право призупинити режим на 18 місяців. Тобто є три причини, які можуть спонукати ЄС призупинити безвізовий режим – різке збільшення кількості нелегальних мігрантів, відсутність співпраці по поверненню і реадмісії, також якщо збільшиться кількість мігрантів з країни, і вони становитимуть загрозу безпеці в ЄС. Також формальною причиною може бути недотримання плану цього механізму, як наприклад, відсутність антикорупційних реформ. ЄС матиме право моніторингу і якщо побачить, що Україна не дотримується правил плану, то може вирішити призупинити режим.
Треба визнати, що кількість ризиків і кількість населення – це те що відрізняло Грузію від України, а тому ця країна нас випередила у отриманні безвізу. Однак і Грузія прив’язана до механізму призупинення безвізу.
Оптимістичний сценарій отримання безвізу – це середина літа. Нам ще залишилось пройти голосування в Європейському парламенті, потім рішення має затвердити ще Рада ЄС. Але насправді, ми бачили, як процедурно цей процес може відкладатися. Якщо говорити песимістично, то отримання безвізу може затягнутися до кінця року. Скажімо, так може статися, якщо все піде не на нашу користь вже після виборів у Німеччині. Проте вважаю, що Україна таки отримає безвізовий режим до кінця 2017 року.
Насправді Україна, що вже визнано, виконала всі вимоги для отримання безвізового режиму. Питання безвізу перетворилося на об’єкт для глузування і недовіри. Бо чим довше затягують, тим з більшим негативом і недовірою українці ставляться до ЄС. Вже зараз це питання сприймається без віри в те, що ми той безвіз колись отримаємо. А це зводить нанівець всі інтеграційні прагнення Майдану й настрої опісля нього.
Після Майдану в Україні була дуже велика політична воля в ЄС надати нам безвіз. Але через відсутність політичної волі в середині України на проведення швидких реформ, які вимагалися, ми вже далі стикнулися з багатьма додатковими обставинами, що вже від нас не залежали – міграційна криза, вибори у ЄС. Ми дійсно проґавили те вікно можливостей, яке в нас було. Якби ми все зробили вчасно, а не тягнули 2-3 роки, ми б не втратили той вдалий момент. Це все питання до нашої влади.
