Україна недостатньо ефективно реагує на загрози з боку путінської Росії, а в Європі триватиме криза, причому пов'язана не лише із впливом Москви.
Про ситуацію на Близькому Сході та в ЄС, майбутні підступні дії РФ і те, чому Україні варто звернути увагу на країни Африки в пошуку нових союзників, "Апострофу" розповіли експерти, підбиваючи міжнародні підсумки 2017 року та роблячи прогнози на 2018-й.
Ілія Куса, аналітик-міжнародник
Щодо ключових подій в 2017 році, коли ми говоримо про Близький Схід.
Перше: травень, коли сталася криза навколо Катару. Цю подію можна вважати епохальною серед плеяди інших міжнародно-правових і політичних подій, оскільки криза навколо цього маленького емірату внесла істотні зміни в баланс сил у регіоні та в принципі на Близькому Сході. Конфлікт, який виник між Саудівською Аравією і Катаром, вплинув на кілька інших конфліктів, які вже існували на Близькому Сході, зокрема на війну в Сирії, конфлікт в Іраку, кризу навколо Палестини.
Друге: розгром терористів "Ісламської держави" в Іраку та Сирії. В Іраку останній анклав терористів ІД впав 9 грудня, коли урядові федеральні війська за підтримки шиїтських, сунітських і християнських добровольчих з'єднань і племінних сил, а також за підтримки американської та авіацій інших країн зачистили останні території, що знаходилися під контролем бойовиків уздовж кордону з Сирією. Це стало завершальним акордом війни з ІД, яка тривала з 2014 року. Тобто війна тривала 4 роки. 10 грудня було офіційно оголошено, що нарешті війна закінчена, й Ірак оголосив 10 грудня днем перемоги над тероризмом. Ця подія знаменує собою кінець так званого халіфату, й Ірак перейде зі стадії перманентної війни до стадії відновлення: як фізичного (відновлення інфраструктури), так і соціально-психологічного. Це буде дуже важкий етап, тому що відновлення завжди складніше, ніж сама війна.
Ці та інші проблеми унеможливлюють повернення Іраку до довоєнного життя. І в 2018 році для Іраку постане два основних питання. Перше - за чиї гроші буде відновлюватися інфраструктура, оскільки зараз в бюджеті країни грошей на це немає. І друге - як зробити так, щоб ці рани гоїлися поступово і ніхто, якщо фігурально висловлюватися, "не сипав на них сіль", щоб не було нових конфліктів і нової війни між курдами і арабами, між єзідами та курдами, між християнами-ассирійцями і протурецькими туркменами.
Після розгрому найбільшого антиурядового угруповання - "Ісламської держави - в 2018 році постане питання післявоєнного устрою Сирії. В першу чергу, питання торкнеться формування нової конституції Сирії. Вона повинна містити нові положення, що влаштували би всі сторони, які опинилися в таборі переможців. Це дуже важливо, оскільки Саудівська Аравія, Катар, Кувейт, Емірати, які були на боці антиурядових сил, опиняться на стороні лузерів. Катар вже, по суті, "злився", Саудівська Аравія також програла, Туреччина намагається стрибнути в останній вагон поїзда переможців, здійснюючи спроби вплинути на регіональну ситуацію.
Зараз, по суті, все в Сирії вирішується в трикутнику Росія - Іран - Туреччина. Для цього була скликана конференція в Астані (Казахстан) з міжнародних переговорів щодо Сирії. У лютому 2018 року в російському Сочі буде проведено так званий "Конгрес народів Сирії". Саме на ньому планується сформувати перший обрис нової сирійської конституції. 2018 рік буде для Сирії роком переговорів, а також роком нової конституції і національного примирення.
Олександр Хара, директор департаменту міжнародних багатосторонніх відносин Фонду "Майдан закордонних справ", дипломат
Ескалація Росією ситуації в Сирії спричинила приплив біженців до Європи. Це в свою чергу призвело до зростання популярності ультраправих партій, ксенофобії та інших форм, що не дуже властиво європейцям. На тлі цього Росія проводила свою приховану підривну діяльність, яка поставила європейський проект під сумнів. Сьогодні ми бачимо якусь паузу, оскільки в Німеччині пройшли вибори, але так і не сформовано уряд (розмова відбулася до появи інформації щодо прориву в переговорах про формування нового німецького уряду, - "Апостроф"). Ця ситуація дуже послаблює Європейський Союз. Навіть не з економічної точки зору, а з позиції, куди буде далі рухатися цей союз, адже Німеччина - фактично і є ЄС. Ця невизначеність негативно впливає на самих європейців, навіть з точки зору Brexit.
Зараз складно проходять переговори між Лондоном і Брюсселем. Ніби як перейшли до другої фази переговорів. Перша частина стосувалася того, скільки Британія повинна заплатити за вихід з ЄС. Невизначене бачення того, яким у майбутньому стане Європейський Союз, залежить від того, як його сформулюють, в першу чергу, Берлін і Париж. Це впливає на Україну в тому числі. Фактично ми інтегруємося в ту структуру, якої вже немає.
Від Росії очікувати чогось доброго не варто - як найближчим часом, так і через п'ять років. Ця країна буде залишатися ворогом, поки там будуть той же уряд, та ж ідеологія, яка є сьогодні. На жаль, Україна неадекватно реагує на цю загрозу. Ми вже забули про стіну, яку будували, хоча стіна повинна бути іншою - зменшення впливу РФ, а точніше її економічної присутності. Оскільки корупція є основним зовнішньополітичним інструментом Москви через дозвіл з боку Путіна заробляти нашим олігархам на Росії або російських ресурсах. Він створює лобістську структуру, в якої є ресурси - в першу чергу, це парламентські партії у Верховній Раді, які задають курс Україні.
Євген Ярошенко, експерт
У 2018 року зберігатимуться певні чинники турбулентності. Перш за все - це вибори в Італії в першій половині року. Там три з чотирьох партій, що вважаються фаворитами, виступають з досить сильною євроскептичною позицією - якщо не за вихід Італії з Європейського союзу, то принаймні за вихід з єврозони. І в Італії, що є третьою економікою Європейського союзу, шок від перемоги євроскептиків буде набагато небезпечніший, ніж Brexit.
Також триватимуть переговори про Brexit. І найнебезпечніше питання полягатиме в тому, яким буде кордон між Ірландією і Північною Ірландією. Тому що від цього залежить, чи збережеться стабільність у цій частині британських островів. Якщо буде закритий кордон, тоді під питанням опиниться угода Страсної п'ятниці, яка припинила протистояння в Британії наприкінці 90-х років.
Всередині Європейського союзу також будуть протиріччя в тому, яку політику проводити відносно Росії. Чи варто продовжувати політику санкцій або варто спробувати йти на компроміси та спробувати якось нормалізувати відносини?
Ще одне питання, яке може турбувати Європейський союз, - це перспективи розширення. В першу чергу це стосується Західних Балкан. Оскільки час буде підтискати, а ці країни провели певні реформи. Вони чекають, коли, нарешті, отримають зелене світло. Формально більшість країн Західних Балкан вважаються кандидатами на вступ до ЄС. Однак через втому Європейського союзу від розширення найближчим часом, за найскромнішими підрахунками, до 2025 року, в цих країн немає шансів приєднатися. Це стосується навіть Албанії та Чорногорії, які вважаються першими на порядку денному, коли мова йде про розширення.
Олександр Мішин, співзасновник Центру досліджень Африки
Африка важлива для України, оскільки там знаходиться 55 держав. Одна з них - Сахарська Арабська Демократична Республіка - має обмежене міжнародне визнання, тому правильніше говорити про 54. Це майже третина голосів в Організації Об'єднаних Націй. Коли Україна намагається відстоювати свої національні інтереси на міжнародних майданчиках, зокрема в ООН, то нашій країні необхідні голоси для просування тих резолюцій, що будуть захищати наші інтереси.
Як це не парадоксально, але африканські країни можуть дати велику кількість голосів для того, щоб рішення, які необхідні Україні на міжнародному рівні, були схвалені. Наприклад, можна назвати нещодавню резолюцію, яка була пов'язана з питанням окупації Криму, і африканські країни в дуже незначній кількості підтримали цей документ. Це свідчить, що в української дипломатії є недопрацювання. І навпаки: росіяни дуже активно працюють з африканськими країнами.
Читайте також: Путін кожного дня думає про небезпечні для України речі, є нова загроза - генерал
В Африці є кілька великих точок терористичної загрози. Перш за все, до них належить Сомалі. Сомалі - це держава на сході Африки, яка є фейл-стейт, тобто державою, яка не відбулася. Хоча в січні 2017 було відновлення діяльності американського посольства в Могадішо, що є певною ознакою поліпшення ситуації в цій країні. У Сомалі діє терористична організація "Харакат аш-Шабаб", яка ставить за мету проголошення на території країни ісламського халіфату й усунення уряду. "Харакат аш-Шабаб" поки контролює незначну територію, але терористичні атаки, які її представники здійснюють проти уряду і сил безпеки, є постійними.
Ще одним регіоном, де істотно зріс рівень терористичної загрози, став Єгипет, добре знайомий українцям. У Єгипті ситуація багатовимірна, оскільки в країні діє широкий спектр терористичних організацій. Деякі з них пов'язані з рухом "Брати-мусульмани". Також на його території діють осередки міжнародних терористичних організацій, таких як "Аль-Каїда" та "Ісламська держава". Переважно їх діяльність сконцентрована на території Синайського півострова.
