Пропозиція президента РФ Володимира Путіна щодо передачі Україні військової техніки, захопленої в анексованому Криму, несе нові приховані загрози. Разом з тим, Росія накопичує сили на півострові для протидії НАТО. Про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів генерал-лейтенант, заступник начальника Генштабу ЗСУ в 2006-2010 роках ІГОР РОМАНЕНКО.
- Путін на зустрічі з журналістами зробив заяву, що в Криму залишилося багато української військової техніки. Він звернувся до українців: мовляв, можете забирати техніку, але вона перебуває в жалюгідному стані. Що намагався донести Путін цією заявою? В які ігри знову грає Кремль?
- Путін є Путін, і свої кроки він робить не на користь України, а в своїх інтересах. Це однозначно. Щоб зрозуміти, що відбувається, я почну з відомої єльцинської фрази: "Коли прокидаєшся, то треба вранці думати, що я зробив для України". Так ось, тепер коли Путін прокидається, він думає про те, що поганого зробити для України. І це відбувається кожен день.
Щодо цієї дії з озброєнням: для того, аби розуміти, що далі відбувається, треба згадати доповідь міністра оборони РФ Сергія Шойгу своєму головнокомандувачу Путіну після кримських подій у 2014 році, коли було сказано, що вони вже все передали в повному обсязі. А тепер виявляється, що не все.
А стан (захопленої в Криму під час анексії техніки, - "Апостроф") ми пам'ятаємо. Все-таки частину якоїсь техніки вони передавали, тому виводилося з ладу все, що можна було вивести. Як далі це можна було використовувати? У кращому випадку, на якісь запчастини чи на металобрухт. Але ви ж розумієте, що, передача техніки таким чином - це крок, щоб принизити Україну. Мовляв, у якому стані в них військово-морські сили, їхнє озброєння.
Хоча я знаю, що із захоплених кораблів - і командувач ВМС (після заяви Путіна, - "Апостроф") це підтверджував - тільки один не був боєздатним, а все інше, нехай і старе радянське, але було в бойовій готовності. І з точки зору стану справ на поточний момент кораблі нам були би потрібні, так чи інакше. Ми би могли модернізувати техніку, і вона являла би собою важливий момент для підвищення боєготовності.
Хоча тепер, якщо припустити, що ми можемо прийняти техніку, вони можуть закласти в кораблі приховані підривні пристрої, як це робили німці й італійці після Другої світової війни. Потім підривалися кораблі - як у Радянському Союзі, так і в інших місцях. Тобто вони заварювали підривні пристрої в корпуси, а в потрібний момент підривали з усіма наслідками, великими жертвами, в тому числі і у нас в Криму.
Тому з військової точки зору треба було би прийняти цю техніку - але що приймати? Якщо в такому стані, то треба туди направляти професійну групу, всебічно вивчити ситуацію, доповідати нашому військово-політичному керівництву, в якому стані знаходиться техніка - щоб приймати її чи ні. Це військовий аспект.
Є і юридичний аспект, який полягає в тому, що Україна подала позов до міжнародних судів з приводу відшкодування втрат, які ми понесли в результаті анексії. Там включені озброєння і техніка, про які йде мова. Якщо ми зараз це заберемо, то треба буде міняти ті матеріали, які є в судах. А це привід для затягування ситуації або навіть зриву. Це по-путінськи.
Читайте також: Кремль задумав нову хитрість для України: є одразу два питання
А яке ж рішення приймати нашому військово-політичному керівництву? Тут треба, щоб фахівці всебічно за всіма напрямками вивчили ситуацію, доповіли її керівництву та на підставі цього вже слід приймати рішення. Емоційно та поспішно цього робити не можна. Ось ми на емоціях - прийняли перед Новим роком заручників звільнених. Це путінський крок. Значить, там брав участь відомий його кум (Віктор Медведчук, - "Апостроф"), який підняв на цьому свій авторитет. Розумієте, що він використовував?
А що ми бачимо в результаті? Так, ми боремося за всіх наших людей, але ви подивіться, що він зробив, помінявши українців тільки на українців, підтвердивши варіант, що "ихтамнет" (їх, росіян, там немає). Це перше.
Друге. Бачачи, що десятками їхні прихильники відмовляються переходити на той бік (повертатися на окупований Донбас, - "Апостроф"), то цих 74 звільнених заручників шукали в останній момент, намагаючись дотиснути кого завгодно. Дотиснули жінку, ось вона там (на окупованому Донбасі, - "Апостроф") залишилася, щоб хоч одного, але якось дотиснути. Тепер там підозри щодо дезертирства аж 14-ти людей. А там може бути і більше - їх спеціально підбирали.
Ми дуже просили своїх спецназівців. А вони нам їх віддали? Та ні, звичайно. Це ж стосується й інших військовослужбовців, а фактично героїв, котрих не віддали... Тепер хвиля емоційна пройшла і треба підходити до справи прагматично. В тому числі, щоб розуміти, що робити з наступним обміном. А Путін же не пішов за Мінськими домовленостями, щоб обміняти всіх на всіх. Він зробив так, як вважав за потрібне. Тобто, прокидаючись вранці, Путін думає, як зробити погано Україні. Ось так все й робиться.
- Що стосується техніки, дійсно командувач ВМС Ігор Воронченко заявив, що всі кораблі, захоплені Росією, перебувають у хорошому стані. Лише один або два були не на ходу. Тим самим він спростував слова Путіна про непотріб.
- Практично всі кораблі з великих перебувають в боєздатності. Хоч старі та радянські, але в бойовій готовності.
- А що стосується авіації, про яку також говорив Путін?
- Частина авіації полетіла, частина була боєздатною, але будьте впевнені, що все, що буде передано, буде в стані небоєздатності. Це танки, бронетранспортери, БМП, які передавали. Вони там робили все, що завгодно, використовуючи різні методи для того, щоб машини були в небоєздатному стані. Наприклад, засипали пісок у двигуни.
Російські солдати встановили танки українського підрозділу на залізничній станції в селі Гвардійське під Сімферополем, 31 березня 2014 року
- Варто побоюватися і того, що можуть, як ви сказали, закладати вибухівку в техніку?
- Я просто згадую для себе досвід після Другої світової війни, коли кораблі ВМС Італії та Німеччини за репарацією були передані в тому числі й Радянському Союзу. І потім був відомий підрив "Новоросійська" (в 1955 році в Севастополі, - "Апостроф"). І це якраз той випадок. І в інших портах підривалися німецькі кораблі, внаслідок чого гинули люди.
Тобто і зараз таке можливо. Начебто кораблі віддають, а потім виходить таке.
- Відповідно, Україні потрібно здійснити ретельну перевірку техніки.
- Однозначно. І треба до цього дуже серйозно поставитися. Я ж казав вам, як він любить. А раз він любить, то й інші так само роблять.
- Також Путін заявив, що готовий пустити в Крим українських військових, щоб вони разом з росіянами брали участь в утилізації українських боєприпасів, оскільки їх вже не можна транспортувати. А до чого така "шляхетність"?
- Я вам розповім, як росіяни займаються утилізацією. Ми за 24 роки виділяли великі кошти на утилізацію. Зокрема, вони нам разом з будапештськими союзниками (країнами, що підписали Будапештський меморандум, - "Апостроф") утилізували стратегічні ракети, оперативні ракети, й тут залишилися тільки "Точка У" або "Точка" - старі комплекси.
Зараз ми ведемо війну, а вони нам досі кажуть - те, що ми зробимо, повинно мати дальність не більше 280 км. Вони контролюють кількість наших Збройних сил. Ми воюємо, а вони кажуть, що ви не більше 250 тисяч розширюйте. А як нам бути? Якщо в нас немає сучасного озброєння, значить, нам доводиться вирішувати питання зі старою зброєю, а це значить, що треба більше військовослужбовців для обслуговування, щоб у цієї зброї був потенціал. Це закони війни - в сучасної зброї менша кількість військовослужбовців на обслуговуванні, а якщо старе озброєння, значить більша кількість. Але ні - вам не можна. І так далі. Так що тут все як завжди з боку РФ.
Повертаючись до утилізації. Дивіться, ми витрачаємо колосальні гроші на утилізацію. При тому, що в нас хронічно підривалися склади зі старими боєприпасами та відбувалися інші неподобства. А в них утилізація проводиться через застосування цієї застарілої зброї під час війни. Це ж не тільки на Донбасі, а й у сирійській війні та у всіх війнах, які вони безперервно ведуть з часів Радянського Союзу. Тобто вони більшу частину непотрібного утилізують, застосовуючи на театрі військових дій в Україні, Сирії тощо. Це методи їх утилізації, щоб ви розуміли і уявляли, яким чином це робиться.
А наступне, що вони роблять відносно озброєнь - це проводять у війні випробування всього нового, що розробляють. Тобто вирішують дві великі функції - утилізують старе, скидаючи на противника й обстрілюючи його, а нове випробовують на війні. І це теж робиться у нас же (на Донбасі).
Знаємо ми, як вони утилізують. Проводили цю утилізацію на наших громадянах і військовослужбовцях, а тепер пропонують нам робити це разом... Така ось картина з утилізацією.
- В окупований Крим стягнуті ЗРК С-400 нібито для захисту від військової загрози з боку України. Чого боїться Путін?
- Крим за визначенням Путіна є непереможною фортецею та непотоплюваним авіаносцем. Це було ще сказано ним в 2014 році, і з тих пір йому хочеться, щоб це було підтверджено озброєнням. І ми бачимо, що в Крим йдуть поставки за всіма трьома напрямками - сухопутні війська, повітряно-космічні сили і військово-морський флот. Поставляються нові підводні човни, літаки, вертольоти, комплекси "Берег", зенітно-ракетні комплекси. І, як приклад ЗРК, є комплекс С-400. Це вже їхній другий дивізіон у Криму. Перший десь у Феодосії, і зараз вони встановили другий. Це сучасне озброєння для знищення, середньої та дальньої дії в широкому діапазоні висот.
У С-400 є проблема щодо ураження маловисотних цілей, і це вже нащупали ізраїльтяни, коли завдавали удару по ракетах росіян на складах у Сирії. Також це проявилося і під час масового нальоту дронів, що відбувся в Сирії (на російську авіабазу Хмеймім, - "Апостроф"). Для цього в росіян є інші комплекси, але вони й тут багато в чому втратили. Хоча спрацювала частково їх система радіоелектронної боротьби. Тобто частину цих дронів вони посадили, а частину позбивали. А якщо Путін мав ілюзію, що він виводить із Сирії війська і на цьому все закінчиться, то це далеко не так.
Російський зенітно-ракетний комплекс С-400
І тепер він до цього притягує Україну. Північну Корею з двигуном вже притягував (коли Україну звинувачували у начебто поставках двигунів КНДР, - "Апостроф"). А зараз де все ті, хто піднімав це питання? Якщо ви пам'ятаєте про "Кольчуги" (скандал часів президентства Леоніда Кучми, - "Апостроф"), так і щодо двигунів цих ракет. Замовкли, оскільки там очевидні російські вуха в цьому північнокорейського проекту. А тепер на дронах (які атакують росіян в Сирії, - "Апостроф") шукають вибухову речовину з України. Ну і що? Це не так в принципі. Але навіть якщо би було й так, то Україна має право всім, кому завгодно, роздати зброю, якої у нас з надлишком, і ми допоможемо братам по зброї для того, щоб будь-де завдати шкоди Росії - це право України діяти як завгодно по відношенню до агресора. І все. А то вони знову на весь світ піднімають питання.
Моя позиція полягає в тому, що якщо в України з'являтимуться будь-які можливості, щоб завдати шкоди ворогові, то це треба використовувати. Тому що перед цим повинні стояти життя наших 10 тисяч людей, ситуація на Сході України, в Криму. І тому кожен день роботи у Верховній Раді повинен починатися з того, щоб у залі пленарних засідань висвічувалося, скільки загинуло людей у війні на Донбасі з того часу, коли вони збиралися перед цим, щоб було зрозуміло - що, хто і чому.
- А ця військова міць, яка накопичується в Криму. Для чого вона там потрібна?
- Це реалізація стратегії Путіна, яка спрямована не стільки проти України, скільки для південних кордонів НАТО. Він же багато порушив.
Чому зараз начальник генштабу збройних сил Росії зустрічається з американським командувачем в Європі? Та тому, що росіяни там багато порушили. А американці подивилися на цю справу і зараз терміново просувають свою програму щодо ядерної боєголовки меншої потужності. Росіяни ж навіть на танки роблять ядерний снаряд, а в Калінінградську область доставили "Іскандери" з ядерними боєголовками. А тепер і тут, в Криму. Тобто вони порушили все, що можна, і дивляться, що будуть робити американці.
У Кремлі ж добре знають історію СРСР - ціни на нафту впали плюс гонка озброєнь, і Союз розвалився. Вони ж хочуть далі царювати, і Путін, в першу чергу. Тому, знаючи цей історичний шлях, вони не хочуть потрапити в таку халепу.
