RU  UA  EN

Субота, 20 липня
НБУ:USD
  • НБУ:USD
  • НБУ:EUR
25.75
Політика

Читайте нас у Telegram-каналі

Труднощі перекладу: у чому небезпека ідеології команди Зеленського

Що не так з лібертаріанством "Слуги народу"

Що не так з лібертаріанством "Слуги народу" Фото: president.gov.ua

Соратники президента Володимира Зеленського стверджують, що його партія "Слуга народу" сповідує ідеологію лібертаріанство. В Україні, ймовірно, мало хто знає, що це таке. При цьому є великі сумніви, що самі ідеологи "Слуги народу" повністю віддають собі звіт в тому, що собою являє лібертаріанство як філософія.

Політична Парія "Слуга народу" Володимира Зеленського сповідує ідеологію лібертаріанства. Про це заявив представник глави держави у Верховній Раді Руслан Стефанчук.

На перший погляд, нічого дивного в цьому немає – адже нинішній секретар Ради безпеки і оборони Олександр Данилюк, ще перебуваючи на посаді міністра фінансів, оголосив себе прихильником лібертаріанства.

Однак Данилюка навряд чи можна назвати ідеологом президентської партії, не кажучи вже про те, що поки крім загальних слів про вибір на користь "всього хорошого проти всього поганого" (одна з цитат Руслана Стефанчука), складно говорити про конкретну ідеологію президентської партії.

Партія "Свободи"

Для початку було б непогано розібратися в тому, що собою являє лібертаріанство.

Назва походить від латинського libertas - "свобода". На перше місце ідеологія лібертаріанства ставить саме свободу - всього і у всьому. В основі лібертаріанства лежить принцип самоналежності, тобто природне право кожної людини вільно розпоряджатися власним тілом і виробленими нею чи отриманими в ході добровільного обміну предметами власності. З принципу самоналежності виникає і принцип неагресії, тобто переконання у тому, що будь-яке насилля щодо іншої особи або її майна є нелегітимним.

Треба сказати, що лібертаріанство як філософія є неоднорідним. Одночасно існують праве і ліве лібертаріанство. Останнє також відоме як лібертарний соціалізм, що відрізняється від класичного соціалізму негативним ставленням до будь-яких форм тоталітаризму.

Частина лібертаріанців вважає неприпустимим втручання у приватне життя людини навіть з боку держави, у зв'язку з чим, наприклад, вони сприймають податки як крадіжку і грабіж. Інші лібертаріанці сприймають оподаткування як неминуче зло, як і державу в цілому, висловлюючись за мінімізацію її впливу на життя громадян. У економіці прихильники цієї ідеології є беззаперечними прихильниками вільного ринку без митних та інших бар'єрів. Вони також виступають проти законодавчого встановлення мінімального рівня оплати праці. Частина лібертаріанців виступає навіть проти обов'язкової середньої освіти. Що стосується соціальної політики, то турбота про бідних, в їх уявленні, повинна здійснюватися через благодійність. Лібертаріанці також виступають проти загальної військової повинності.

Філософія "суверенітету особистості", яку сповідують лібертаріанці, природним чином передбачає легалізацію наркотиків.

Є й інші положення, підтримувані різними фракціями всередині лібертаріанства, але для загальної картини достатньо і цього.

Лібертаріанство в дії

Як відомо, лібертаріанські погляди сповідував автор революційних реформ в Грузії Каха Бендукідзе, і багато з них він втілив у життя в своїй країні. Так, були ліквідовані антимонопольна служба та пожежна інспекція, скасовані обов'язкова сертифікація продукції та нотаріальне засвідчення документів. У країні провели тотальну приватизацію: "можна продати все, крім совісті", - таким було гасло Кахи Бендукідзе. Крім того, в Грузії здійснили "податкову амністію", самі податки зменшили, а їхню кількість скоротили більш ніж втричі. Також було прийнято надзвичайно ліберальне трудове законодавство: скасування "мінімалки", гарантована відпустка лише протягом двох тижнів, можливість негайного звільнення працівника, проте з вихідною допомогою в розмірі місячної зарплати. І, до речі, медицина в Грузія платна – але з можливістю покупки страховки і безкоштовними опціями для малозабезпечених.

Каха Бендукідзе недовгий час був радником Петра Порошенка. Але реформатор грузинської економіки раптово помер у 2014 році - він не зміг перенести свій грузинський досвід реформ на українську землю, але встиг добряче покритикувати керівництво нашої країни за нерішучість у проведенні реформ, заявляючи при цьому, що економіка України є "несумісною з життям".

Ліберальна модель і блаблабла

Повертаючись до основних принципів лібертаріанства, задамося питанням: чи готова Україна втілювати їх у життя? Чи може, наприклад, країна, яка воює, відмовитися від військового призову? Чи доцільно скасовувати мінімальний рівень оплати праці на законодавчому рівні в умовах, коли навіть середньої зарплати далеко не завжди вистачає на нормальне життя, при цьому половина економіки перебуває в "тіні" або в "сірій" зоні, внаслідок чого податки сплачуються або з частини меншої частини реальних доходів, або не платяться зовсім? І чи реально знизити податки без загрози для бюджету? Чи готова країна до узаконеної платної медицини, при тому, що українці - будемо чесні перед собою - давно вже оплачують більшу частину "безкоштовних" медичних послуг?

Сказати, що у передвиборній програмі Володимира Зеленського немає нічого того, що належить до лібертаріанства - було б неправильно. Ще під час передвиборної кампанії Зеленський виступав за скасування призову і формування армії виключно на контрактній основі, за проведення податкової "амністії", обережно висловлювався за відкриття ринку землі. Багато хто, безумовно, запам'ятав його пропозицію про легалізацію легких наркотиків і проституції. Ну чим не лібертаріанство?!

Сюди ж можна додати "лібертаріанство" від Руслана Стефанчука: "Ліберальна модель економіки... Створити нормальну державу, де є політична воля і нормальні відносини людини і держави, де людина є найвищою цінністю, Конституція дає можливість звернутися в суд і різні блаблабла..."

Помилочка вийшла

Погляди новоспеченого президента, які будуть поділяти члени поки ще "віртуальної" партії "Слуга народу", більше нагадують класичний лібералізм (з явним тяжінням вліво). А тому закрадається сумнів, що соратники Зеленського (а, можливо, і він сам) правильно розуміють суть лібертаріанства. Можливо ідеологи "Слуги народу" помилково порахували, що лібертаріанство є лібералізм (чия назва також відноситься до поняття "свободи"), перш за все, в його сучасній формі неолібералізму, що став панівною економічною моделлю в кінці XX століття.

До речі, лібертаріанці цілком справедливо вважають, що багато їхніх ідей "вкрали" неоліберали і неоконсерватори.

Яскравими представниками неолібералізму вважаються Маргарет Тетчер у Великій Британії, Рональд Рейган в США і Аугусто Піночет в Чилі.

До неоліберальних можна умовно віднести непопулярні реформи 2014-2015 років, які в буквальному сенсі "з'їли" рейтинг тодішнього прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка (і його партії "Народний фронт", якщо дивитися на перспективу парламентських виборів). В умовах кризи тих років подібні реформи, ймовірно, були виправданими. До того ж, планувалося, що вони, як і в Грузії, досить швидко принесуть свої плоди.

Але нічого подібного в Україні не сталося - реформи виявилися половинчастими, а багато чого взагалі завернули. Але корупцію викорінити не вдалося і, більш того, ймовірно, її навіть стало більше. А без перемоги над корупцією будь-які реформи приречені на провал, і в Грузії вони, найімовірніше, також провалилися б, якби там не вдалося побороти цю "ракову пухлину".

У тренді

Очевидно, що, якими б не були гасла, судити про президента і його команду будуть за конкретними справами.

Партія "Слуга народу" з великою ймовірністю отримає більшість у новому складі парламенту. Але навряд чи це буде абсолютна більшість, а тому їй доведеться шукати в новій Раді союзників. Вибір у них не надто великий – схоже на те, що головним серед союзників стане "Батьківщина" Юлії Тимошенко. А вона в симпатіях до лібертаріанства і навіть лібералізму раніше помічена не була, незважаючи на захоплення Маргарет Тетчер.

До того ж, потрібно визнати, що лібертаріанці, як політична сила, не перебувають при владі в жодній країні світу.

Тому цілком можливо, що "Слуга народу" зовсім скоро міцно влаштується на позиціях соціального популізму, який характерний для більшості правлячих партій. І не лише в Україні - тепер це світова тенденція. Але не будемо забувати: перемога самого Володимира Зеленського також цілком вкладається у глобальну політичну логіку останніх років. Так що - залишаємося у тренді.

Новости партнеров

Загрузка...

Читайте також

Скасувати санкції проти Росії в Польщі хочуть лише маргінали

Польща підтримує Україну в боротьбі проти Росії, і чекає результатів дострокових парламентських виборів

"Хотєлки Заходу" і українська реальність: хто очолить новий уряд

В Україні і на Заході називаються різні кандидатури на посаду прем'єр-міністра

Війна, тарифи і боротьба з олігархами: чим займеться Рада восени

Партії - лідери виборчих перегонів, розповіли, якими законопроектами вони займуться в новому скликанні Верховної Ради

Новости партнеров

Загрузка...