Однією з важливих військово-політичних подій місяця, що минає, став візит президента Володимира Зеленського в Туреччину і його зустріч з лідером цієї країни Реджепом Тайїпом Ердоганом. У присутності двох президентів було підписано "Меморандум про наміри щодо реалізації оборонно-промислових проектів", що стосується будівництва безпілотних комплексів і військових кораблів. Про те, як розгортається військова співпраця між Україною і Туреччиною та чи довго вона триватиме - в матеріалі "Апострофа".
Турецький розворот
Після анексії Криму і початку війни на Донбасі Україна була змушена суттєво переглянути свої пріоритети у військово-технічному співробітництві. Був запущений механізм імпортозаміщення в продукції військового призначення, оскільки станом на 2014 рік, левова частка комплектуючих і агрегатів була російського виробництва. І це було зрозуміло, адже всі попередні роки влада наполегливо проводила політику якомога тіснішої інтеграції з "північним сусідом".
В умовах, що змінилися, українські підприємства взяли курс на співпрацю із західними компаніями. Але тут виявилося, що в ЄС превалюють політичні моменти і будь-які спроби просто купити летальну зброю або комплектуючі до неї наштовхувалися на опір. Нам не продали навіть двигуни для бронетранспортерів.
Тоді почався болісний пошук нових партнерів, які з одного боку були б зацікавлені у військово-технічному співробітництві, а з іншого - могли б запропонувати свою зброю і технології.
В результаті зараз наші підприємства оборонного комплексу співпрацюють у військово-технічній сфері з двома країнами - Польщею і Туреччиною. Причому з Анкарою нині у нас щось на кшалт "медового місяця". Маючи серйозні геополітичні амбіції такої собі регіональної наддержави, Анкара побачила в Україні шанс з одного боку заявити про себе як реальний гравець на зовнішньополітичній арені, а з іншого - за невеликі гроші серйозно посилити свої військові можливості.
Тому вже в 2016 році була прийнята п'ятирічна програма фінансової допомоги Києву в обсязі $15 млн. Втім, спочатку велика частина грошей була спрямована на підготовку бійців ЗСУ в турецьких навчальних центрах і тільки незначна - на закупівлю зброї турецького виробництва. Потім почалося й повноцінне військово-технічне співробітництво, піком якого можна вважати підписаний 16 жовтня в Анкарі в присутності президентів двох країн Володимира Зеленського та Реджепа Тайіпа Ердогана "Меморандум про наміри щодо реалізації оборонно-промислових проектів".
Його зміст звичайно не є публічним, проте з виступу того ж українського президента можна говорити про поглиблення співпраці в галузі будівництва безпілотної авіації, кораблів військового флоту і всіх видів турбінних двигунів.
Крім того, сторони підписали Рамкову військову угоду між Кабінетом міністрів та урядом Туреччини. Угода повинна розширити можливості реалізації чинного українсько-турецького співробітництва в сфері оборони.
Володимир Зеленський і Реджеп Ердоган
Танки наші швидкі
Першою областю, в якій співпраця вже принесла серйозні результати, стала участь українських підприємств у програмі модернізації бронетанкової техніки збройних сил Туреччини. Йдеться, перш за все, про основні бойові танки M-60A3 і M-60T.
Причому здебільшого турецьку сторону цікавили не стільки поставки, скільки трансферт технологій. Так, за дуже короткий час були підписані контракти на локалізацію виробництва в Туреччині комплексу активного захисту "Заслін" (під місцевим позначенням Pulat), а також часткової локалізації виробництва 120-міліметрових ствольних керованих ракет "Конус".
Вбивчі дрони
Восени 2018 року був підписаний контракт на $69 млн між державною компанією "Укрспецекспорт" і турецькою компанією Baykar Makina про покупку Україною одного безпілотного ударного комплексу BayraktarTB2 (шість ударних дронів, дві станції управління) і 200 ракет до нього.
Потім на тримісячних курсах в турецькому місті Кіша на навчально-виробничій базі виробника безпілотного авіаційного комплексу - компанії Baykar Makina були підготовлені інструктори, техніки, оператори, фахівці терміналу наземних даних і станції наземного контролю БАК.
Всі апарати були отримані до березня 2019 року, зведені в одну ескадрилью, яка базується на аеродромі в Хмельницькому, і зараз проходять польові випробування.
Bayraktar TB2 були задіяні для відпрацювання навчально-бойових завдань в ході великих стратегічних командно-штабних навчань "Об'єднані зусилля - 2020", які проходили з 22 по 25 вересня 2020 року в південних районах України.
Про значне збільшення кількості таких безпілотників і про плани ліцензійного виробництва на території України 5 жовтня 2020 року заявив в своєму інтерв'ю генеральний директор державної компанії "Укрспецекспорт" Вадим Ноздря. За його словами, Україна найближчим часом планує поставити на озброєння 48 одиниць Bayraktar TB2. Для реалізації цих планів планується великовузлове складання на території України, при цьому вартість кожного комплексу в такому випадку зменшиться на 35% (це з урахуванням імпортних комплектуючих, які сама ж Туреччина закуповує).
Міністерство оборони України зараз шукає місця для локалізації такого виробництва. Серед можливих варіантів - авіаційні заводи в Запоріжжі, Миколаєві та Одесі, однак остаточне рішення поки не прийнято.
Bayraktar TB2
Щоб розуміти, що цей контракт означає для Туреччини, відзначимо, що за весь час силові структури цієї країни отримали всього 107 "Байрактарів".
Однак варто зауважити, що така угода стала можливою тільки на основі компромісного рішення - турецька сторона отримає ліцензію на виробництво протитанкового ракетного комплексу "Скіф" (експортна назва "Стугна-П").
Крім того, Україна зі своїми двигунами АІ-450Т розробки держпідприємства "Івченко-Прогрес" також бере участь в доволі перспективній програмі будівництва іншого безпілотника - Akinci, який планується прийняти на озброєння турецької армії вже в 2021 році. Україна з 2021 по 2030 рік повинна поставити більше 500 двигунів вартістю понад $600 млн.
Військово-морський флот
Досить перспективним напрямком співпраці є військово-морський напрямок. Тут турецьку сторону цікавлять, перш за все, наші газотурбінні двигуни миколаївського виробництва, а нас - передусім досвід будівництва флоту в Чорному морі, адже не секрет, що турецький флот зараз є збалансованим та сучасним. З конкретики поки відомо про те, що в турецьких навчальних закладах пройде підготовку велика група наших моряків.
Що стосується технічного співробітництва, то вже з'явилися, наприклад, неофіційні дані про те, що турки можуть взяти участь у відновленні виробництва наших корветів (якщо таке рішення буде прийнято), а також в катерній програмі.
Перспективи
Поки незрозуміло, як довго буде тривати настільки тісне співробітництво. Адже, відверто кажучи, наша військова промисловість може запропонувати дуже мало справді новітніх технологій та практично всі вони, в тій чи іншій мірі, вже задіяні турецькою стороною.
Велике питання - чи буде Анкара вкладати гроші в подальші розробки або ж Україні уготована доля стати просто ще одним ринком збутом для швидкозростаючої турецької військової промисловості. Тут вже буде залежати від багатьох факторів, які передбачити досить складно.
