Останнім часом український медіа-простір потерпає від нової форми тиску - за допомогою судових рішень вітчизняних провайдерів змушують в буквальному сенсі відключати ЗМІ. 18 лютого Печерський райсуд Києва зобов'язав інтернет-провайдерів заблокувати сайти 12 новинних видань за позовом колишнього директора держкомпанії "Спецтехноекспорт" Павла Барбула, підозрюваного в корупції. У їх числі опинилися "Апостроф", "Главком", "Голос", "Антикор", From-ua та інші ЗМІ. Згадані видання в різний час розмістили публікації, що стосуються зловживань, ймовірно допущених Барбулем, під час його роботи керівником держпідприємства "Спецтехноекспорт" у 2014-2018 роках. Після тривалої боротьби за свободу слова все той же Печерський райсуд 28 квітня ухвалив рішення зняти арешт з доменного імені "Апострофа" , а позицію сайту підтримали у Верховній Раді. Депутати збираються підготувати законодавчі зміни, які унеможливлять подібні арешти, але поки битву проти цензури аж ніяк не можна назвати виграною. Про небезпеку даного прецеденту - масовані атаки на ЗМІ через суди - "Апострофу" розповів Олександр Глущенко, член правління Інтернет-асоціації України.
Хотілося б відзначити, що проблема з судовим блокуванням сайтів більш широка, ніж ми її зараз бачимо в Україні. Той набір інструментарію, який держава знайшла для себе в законодавчому полі і використовує - технічно, технологічно і стратегічно незграбний. Те, що ми бачимо зараз, коли заарештовують якісь майнові права: по-перше, які-такі майнові права виникають у користувача, умовно кажучи "Укртелекому", або "Нетфлікса", або CNN - незрозуміло. По-друге, цей інструмент зараз дуже зручно використовувати для маніпуляцій, для вибивання якихось сайтів і ресурсів через юридичну колізію в правовій системі України. Ми бачимо, що судді особливо не збираються розбиратися. Є прецедент і список провайдерів, який кочує з рішення в рішення, і всі, хто розбирається в телеком-ринку, розуміють, що якось дуже вже витіювато розташований в рішенні суду список провайдерів, чия абонентська база відрізняється між собою в десятки, а то і в сотні раз.
Існуюча ситуація надає можливість для маніпуляцій, можливість вибивати конкурентів, а ще завжди є людський фактор. Зрештою, можна зламати ресурс, розмістити заднім числом якусь новину на ньому, можна і підкупити редактора, щоб він розмістив новину. Якщо у вас на сайті 1000 новин в день і працює 50 осіб, які їх розміщують (автора і редактори), ви ніколи цього не відстежите, і немає такої людини, яка пам'ятає всю сотню розміщених новин. Тобто, можна все що завгодно зробити, щоб подати в суд і вибити з колії український ресурс.
Є конкретний кейс: 426 сайтів в лютому цього року намагалися забанити через Голосіївський райсуд, трохи пізніше 12 інформаційних ресурсів намагаються заблокувати через Печерський (мова йде про сумнозвісний позов Барбула, - "Апостроф"). Це практика, яка призведе до збільшення таких випадків по наростаючій. Законодавцям і телеком-галузі потрібно збиратися між собою і вирішувати долю законодавчого поля і ринку, як бути далі. Тому що є дуже погана практика і на неї ще ніяк не реагували - як уже згадувалося вище, депутати вже готують необхідні зміни до законів, і це дуже добре.
"Під роздачу" може потрапити і сайт будь-якого органу влади: судді теж люди, можуть не побачити серед 426 сайтів в списку, наприклад, сайт rada.gov.ua - чому ні? Ніхто ж не перевіряє ці сайти власноруч. Або хтось в домені помилиться на одну букву, і буде заблокований невинний ресурс - як далі бути з таким? Тобто, люди не порушували закон, хтось помилився, і є рішення суду, яким їх намагаються покарати.
Тому що склалася практика дуже неправильна і треба її міняти, розробляти, знову-таки, нормальне законодавче поле, чим вже перейнялися в Раді. Тому що якщо у вас є претензії до ресурсу (наприклад, є сайт, у якого є домен, на ньому відбувається щось заборонене), то, по-перше, є хостер, а по-друге є реєстратор домену, а провайдери тут до чого? Вони взагалі тут четверта сторона, яка постраждала, яка за свій рахунок повинна у себе на майданчику технічно банити доступ до ресурсів.
Крім того, провайдери не повинні банити українські сайти, якщо є інші можливості працювати з ними. Якщо на сайті розміщена новина, і вона зачіпає чиюсь честь і гідність - будь-ласка, якщо є спростування, то сайт за рішенням суду може зняти цю новину, написати спростування. Але це не привід все просто банити! Тобто, якщо в супермаркеті знайшли пачку простроченого молока - це ж не привід його закривати і залишати людей без робочих місць, правда? Якщо, наприклад, так вийшло, що правоохоронці знайшли нечесного суддю в якомусь суді, це ж не привід закривати весь суд і паралізувати його роботу.
Якщо щось порушує сайт, який зареєстрований в Україні - вирішуйте питання з хостером і реєстратором домену. Якщо це сайт, на якому, умовно кажучи, розміщена дитяча порнографія, або рекламують наркотики - просто анулюйте домен, і не потрібно змушувати всю базу телеком-операторів НКРЗІ банити доступ до цих ресурсів.
Проблема ще й глибша, ніж її бачить українська Феміда: маємо міну уповільненої дії. Завтра росіяни зламають купу наших сайтів, розмістять на них якісь новини, знайдуть "фунта", який подасть в суд, і ми за її рішенням залишимося без основних новинних ресурсів - чому ні, якщо у нас така система? Якщо нам потрібно щось гучне, щоб звернули увагу - у нас є вже кілька гучних кейсів, чи то з 400 сайтами, чи то з 12 - давайте звертати увагу!
Інтернет-асоціація України багатьом відправляла листи з приводу згаданих інцидентів, в тому числі ми чекаємо роз'яснення від Верховного суду, якою має бути судова практика у згаданих випадках. Тому що, якщо не реагувати на них - завтра виявиться, що мало не всі новинні ресурси забанені. Якщо ми йдемо в Європу, то повинні керуватися існуючими - відповідно до європейської журналістики - зрозумілими правилами гри і такими ж процедурами.
