Україна та Польща опинилися на порозі найсерйознішої кризи у двосторонніх відносинах, яка була спровокована забороною Варшави на ввезення нашої аграрної продукції. Сторони вже встигли обмінятися досить жорсткими заявами, і сьогодні є реальний ризик подальшої ескалації конфлікту. "Апостроф" розбирався, наскільки справді серйозними є проблеми у відносинах двох країн, як на ситуацію впливає виборча кампанія в Польщі, чи чекають на українських біженців складності в сусідній країні, і чи існує загроза для співпраці України та Польщі у військовій сфері.
Україна звернулася до Світової організації торгівлі (СОТ) з позовами до Угорщини, Словаччини та Польщі, які продовжують блокувати імпорт української аграрної продукції, незважаючи на рішення Європейської комісії про зняття такої заборони. Про це повідомила перша віцепрем'єрка – міністерка економіки Юлія Свириденко.
Йдеться про вимогу провести консультації з цими країнами в рамках СОТ.
Читайте: Образлива риторика: як Польща посварилася з Україною
"Ми сподіваємося, що ці держави знімуть свої обмеження, і нам не доведеться довго з'ясовувати відносини в судах. Нам потрібна солідарність з ними і захист інтересів фермерів, - заявила Свириденко. - Розпочаті нами кроки і тиск Єврокомісії та інших держав-членів допоможуть відновити нормальну торгівлю між Україною і сусідніми державами, а також показати солідарність між нами".
Нагадаємо коротко суть конфлікту. Навесні цього року кілька країн ЄС в односторонньому порядку заборонили імпорт української аграрної продукції, мотивуючи це тим, що вона завдає шкоди місцевим фермерам через посилення конкуренції та зниження закупівельних цін. Тоді Єврокомісія знайшла вихід із ситуації, тимчасово обмеживши імпорт пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшника з України до Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії та Болгарії.
Заборона на імпорт української агропродукції була скасована на рівні Єврокомісії 15 вересня, проте Польща, Угорщина та Словаччина відмовилися виконувати це рішення. При цьому, якщо Словаччина просто продовжила дію заборони на зазначені вище культури, то Польща розширила список заборонених до ввезення на її територію товарів, включивши до нього корми та борошно, а Угорщина додала до нього 25 позицій, зокрема м'ясо.
Випробування дружбою
Відносини між Україною та Угорщиною вже давно, м'яко кажучи, неблискучі. Ще до російського вторгнення офіційний Будапешт неодноразово звинувачував Київ в утиску прав етнічних угорців. Після початку великої війни Угорщина виявилася чи не єдиною країною Євросоюзу, яка не надає нам жодної військової допомоги. Критика на адресу України продовжується і зараз, а представники керівництва Угорщини, насамперед прем'єр-міністр Віктор Орбан та міністр закордонних справ Петер Сіярто, періодично озвучують відверто прокремлівські меседжі щодо російської агресії.
Словаччина хоч і надає Україні посильну допомогу, у тому числі військову, проте настрої в цій країні важко назвати однозначно проукраїнськими. Більше того, на парламентських виборах 30 вересня високі шанси на перемогу має партія "Курс - Соціальна демократія" колишнього прем'єр-міністра країни Роберта Фіцо, який уже заявив, що якщо він знову очолить уряд, Словаччина перестане допомагати Україні озброєннями.
Водночас, жодних сумнівів щодо багатосторонньої підтримки нашої країни з боку Польщі ніколи не було. Після російського вторгнення Польща стала одним із найпослідовніших наших союзників. Особливі відносини склалися між президентами двох держав – Володимиром Зеленським та Анджеєм Дудою, які обидва лідери характеризували як дружні.
Але сьогодні українсько-польська дружба проходить непросте випробування на міцність.
Крім позову до СОТ Україна також збирається заборонити ввезення на свою територію овочів та фруктів із Польщі.
У свою чергу, Варшава, як заявив польський прем'єр Матеуш Моравецький, запровадить заборону на імпорт ще більшої кількості українських сільськогосподарських товарів, якщо Київ піде на подальшу ескалацію у цьому конфлікті.
Але наростаюча конфронтація вже виходить за межі аграрних питань.
"Було б добре, щоб Україна пам'ятала, що вона отримує від нас допомогу, і пам'ятала, що ми також є транзитною країною для України", - заявив 19 вересня у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку Анджей Дуда.
При цьому Дуда "не зміг" зустрітися із Зеленським на полях Генеральної асамблеї ООН "через зміну графіків". Сподіватимемося, що справді йдеться про технічні проблеми, а не демарш польської сторони, завуальований дипломатичними формулюваннями.
Крім того, у Варшаві вже заговорили про можливе зниження рівня підтримки України з боку Польщі, особливо якщо на це буде запит з боку польського суспільства.
"Це видно з опитувань, із рівня громадської підтримки подальшої допомоги Україні" , - заявив польський міністр у справах ЄС Шимон Шинковський вель Сенк.
У свою чергу, офіційний представник уряду Польщі Пьотр Мюллер зазначив, що в 2024 році українські біженці втратять більшу частину допомоги, яку вони зараз отримують у країні.
Передвиборче зерно
Хоча нинішня криза у відносинах України та Польщі намітилася не вчора, її важко було уявити ще півроку тому.
Однак наскільки зараз справді все погано?
"Я не можу сказати, що відносини зовсім погані, але це досить відчутне загострення, і те, як ми його пройдемо, матиме дуже важливе значення як для нашого власного розвитку, так і для подальшого рівня взаємної підтримки", - сказала у коментарі "Апострофу" експерт-міжнародник Надія Коваль.
Важливо наголосити, що аграрне питання є однаково принциповим, як для України, так і для Польщі.
Нашій країні необхідно забезпечити вивезення зерна та іншої агропродукції на світові ринки, і після того, як Росія вийшла з "зернової угоди", сухопутний маршрут, насамперед, через Польщу у напрямку балтійських портів, є актуальним як ніколи.
При цьому для Польщі вкрай чутливим є питання конкуренції з українською продукцією на власному ж продовольчому ринку. "Українські трейдери не просто вивозили транзитом зерно, а й, знаходячи лазівки, вибивали місцевих фермерів з ринку" , - сказав у розмові з виданням політичний експерт Віталій Кулик.
"Польські агрогосподарства – це насамперед маленькі фермери-рільники, у яких по 5-15 гектарів землі. І всі вони кажуть, що після початку війни та після того, як ЄС надав Україні привілей у вигляді відкриття європейського ринку для експорту агропродуктів, ціни на ці продукти в Польщі значно впали, - розповідає "Апострофу" польський політичний аналітик Лукаш Адамський. - У фермерів є кредити, вони менше заробляють. І вони вимагають від уряду дій. Таких фермерів у Польщі понад мільйон".
Це - серйозна сила, і з нею доводиться рахуватися. Особливо політикам, оскільки 15 жовтня у Польщі відбудуться парламентські вибори. І правляча партія "Право та Справедливість" дуже хоче залишитися при владі.
"У партії значна частина електорату – це сільські жителі, дрібні фермери, які, власне, втрачають на тому, що закуповується українське зерно. Вони ("Право та Справедливість") не можуть відмовитись від цього електорального прошарку, оскільки його голоси відійдуть до праворадикальних партій" , - каже Надія Коваль.
За її словами, електоральна складова на сьогодні, безумовно, превалює у риториці офіційної Варшави, але вона підживлюється реальними проблемами, які мають польські аграрії.
Експерт також додала, що проблема українського аграрного експорту має глибший потенціал у контексті майбутнього вступу України до Європейського Союзу (польський міністр сільського господарства Роберт Телус заявив, що Польща заблокує вступ України до ЄС, якщо питання аграрного експорту не буде врегульовано – "Апостроф") .
При цьому головний редактор Центральноєвропейської аналітичної та медіа-платформи Visegrad Insight Войцех Пшибильський переконаний, що нинішня криза викликана виключно передвиборною динамікою в Польщі, і вона закінчиться, якщо партія "Право та Справедливість" втратить владу.
"Виборча поляризація в Польщі зараз стосується питання, хто краще служить національним інтересам. Уряд "Права та Справедливості" відповідає на це питання з націоналістично-ізоляційної точки зору і тим самим обмежує можливості вирішити проблеми, які потребують співпраці із Заходом", - сказав експерт виданню.
Діалог без емоцій
Як було зазначено вище, загрози польської сторони стосуються не лише економічних питань, а й інших галузей у відносинах двох країн.
Зокрема йдеться про українських біженців. У перші місяці після початку російського вторгнення у Польщі з'явилося кілька мільйонів наших громадян. Пізніше багато хто переїхав до інших країн Європи, але більше мільйона людей залишилося.
"Зараз Україна ризикує втратити значну частину симпатії поляків. Зрозуміло, погіршиться ситуація для українських переселенців у Польщі, - каже Лукаш Адамський. - Деякі поляки кажуть, що одна справа це гостинність, але чому українські біженці отримують ті ж соціальні пільги та виплати, як і самі поляки?"
Втім, українські експерти сумніваються, що польський уряд піде у цьому питанні на радикальні кроки.
"У пряму залежність від заяв представників польського уряду, особливо передвиборними, я б це (можливість зниження допомоги біженцям) не ставила", - сказала Надія Коваль.
Від себе додамо, що, навіть якщо українських біженців у Польщі позбавлять більшості привілеїв, багато з них або повернуться додому, або, що вірогідніше, переїдуть до інших країн ЄС, насамперед до Німеччини – до речі, така тенденція вже простежується.
Також навряд чи "зернова криза" призведе до зниження рівня військової співпраці двох країн.
"Незважаючи на дипломатичне загострення, те, що може бути зменшена військова допомога чи допомога у військовій логістиці, - я поки не бачу підстав для того, щоб вибудовувати такий песимістичний сценарій, - каже Надія Коваль. - Подивимося, в який бік рухатиметься ситуація далі".
Віталій Кулик також має сумніви, що Польща піде на згортання військової підтримки нашої країни.
"Як на мене, Варшава дуже чітко розуміє загрози скорочення військової допомоги Україні, оскільки саме Україна зараз тримає кордони сучасної Польщі. Тому вони розводять кейси, і польські дипломати відверто кажуть, що військова підтримка – це одна історія, а зерно – це інша історія", - розповідає експерт. - Але, знову-таки, коли досягається критична точка в інших кейсах, це не може не впливати на оборонний кейс. Тому не можна допускати конфліктних ситуацій, давати волю емоціям, тому що тоді можна наламати багато дров".
А тому Києву та Варшаві у ситуації, що склалася, необхідно відкинути непотрібні емоції та налагодити конструктивний діалог.
Проте зробити це буде непросто.
"У розпал парламентської кампанії в Польщі можемо запустити таку спіраль звинувачень та емоцій, що потім буде стільки розбитого скла, що важко буде все це збирати", - застерігає Лукаш Адамський.
Погоджується з небезпекою погіршення відносин між нашими країнами Пьотр Андрусечко, кореспондент Gazeta Wyborcza в Україні.
"Є таке враження, що те, що відбувається, пов’язане із виборами у Польщі. Бо зараз уже не існує політики без популізму. Партія "ПіС" постійно потрапляє у якісь скандали, і їй потрібно мобілізувати свій електорат, зокрема його селянське, аграрне ядро. Те, що відбулося після 24 лютого – це історична подія в польсько-українських відносинах. Польща була першою країною, яка кинулась допомагати Україні і українцям. Говорили про те, що ми є стратегічними партнерами. Про цю солідарність говорив навіть президент Байден. І весь час ми чули з боку польської і української влади, що у нас все супер. Президент Зеленський звертався до польського президента "Анджей". У наших країн з’явився історичний шанс. І тут раптово виявляється проблема зерна, яка вийшла на поверхню вперше у квітні цього року. Тоді президент Зеленський їздив до Польщі і там ми мали протести польських фермерів. І здавалось би, якщо ми маємо гарні відносини, то ми маємо цю проблему розв’язати дипломатичним шляхом. Були засідання Єврокомісії із представниками України і Польщі, і відбулося щось таке, що не можна було дійти до порозуміння", - зазначає Андрусечко в коментарі "Апострофу".
"Мені здається, дуже погано, що справа дійшла до цього арбітражу у СОТ. Але, звісно, це кращий варіант, ніж загострювати ситуацію подальшими погрозами. Бо зараз ми перебуваємо у ситуації доміно. Але яким би не було рішення цього арбітражу, одна зі сторін буде все рівно незадоволена, і до кінця цей конфлікт не буде вирішеним. Тож треба сідати за стіл перемов і домовлятися. Ми розуміємо, що є лише одна країна, якій це все вигідно. І в Польщі розуміють, що від цього конфлікту ми втрачаємо. Але якщо ми зайдемо у польський Х, котрий раніше був Twitter, то за останні місяці там значно виросли негативні коментарі на адресу України. Важко зрозуміти, чи то боти, чи реальні люди, але цю ситуацію однозначно використає Росія. Головне, аби далі не було подальшого накручування і емоційних заяв політиків із обох боків", - наголосив кореспондент Gazeta Wyborcza в Україні.
Щодо негативного аспекту виборів "Апострофу" говорить і Міхал Потоцький, політоглядач Dziennik Gazeta Prawna.
"Усе, що зараз робить Польща, треба розуміти у контексті виборчої кампанії. "ПіС" намагається показати своїм основним сільським виборцям, що вони будуть їх захищати перед економічною загрозою з України. Але українська влада увійшла в логіку ескалації. Якщо минулого року говорили про польсько-український договір, то у грудні минулого року, здавалося, про нього уже всі забули. Звісно, не можна порівнювати продуктове ембарго і те, що робить Росія. Так же само не можна, як сказав Дуда, порівнювати Україну, яка веде оборонну війну, із людиною, яка тоне", - зазначає журналіст.
"У квітні Єврокомісія запровадила ембарго на 5 місяців, щоб налагодити ситуацію. Ми собі купили час. Але нічого за цей час не зробили. Ми не розробили спільно механізму, який дозволив би контролювати транзит. Польща не домовилася про умови імпорту – те, що зробила Румунія. І 15 вересня ми прокинулися неготовими. І почалося – "ми вам ембарго і ми вам ембарго". А зараз виходить, що у відносно невеликому конфлікті ми не можемо домовитися про компроміс. Уже звучать такі слова, які не повинні бути. Зараз подали у арбітраж СОТ, але там наче як дають 30 днів на консультації і спробу знайти порозуміння. Я сподіваюся, що так буде. Але зважаючи, що вибори у нас 15 жовтня, то я сумніваюся. Бо у Польщі зараз уже логіка "нічого не важливо, окрім голосів виборців", - говорить Міхал Потоцький.
За його словами, соцопитування показують, що ні "ПіС", ні опозиційний проєвропейський блок не матиме більшості у парламенті, а таку собі "золоту акцію" матимуть крайні праві із "Конференції".
"І вони будуть вирішувати, кого підтримати, чи не голосувати за будь-який уряд, а також чекати позачергових виборів у 2024-му. Другий можливий сценарій – це коли проєвропейська опозиція отримує більшість і формує уряд. І третій – найменш можливий сценарій – "ПіС" отримує монобільшість, і нічого не зміниться. Чи проєвропейська опозиція краще? Ну, скажімо, Дуда під час візиту до Львова свого часу заявив, що Польща буде постачати Україні європейські танки. І з цього почалися поставки важкого озброєння, доєдналася Німеччина. Проєвропейські сили могли б грати на темі європейської єдності. Я не думаю, що за проєвропейських партій змінилась би оцінка війни чи допомоги Україні, чи зернової кризи. Хіба що риторика стала б, можливо, трохи м’якшою", - зазначає політоглядач Dziennik Gazeta Prawna.
Надія Коваль, у свою чергу, сподівається, що нинішні проблеми вдасться вирішити після завершення виборчої кампанії у Польщі. " Головне, до цього часу не наговорити і не наробити зайвого, щоб не зіпсувати відносини, які для нас справді дуже важливі", - резюмувала вона.
Читайте: Зерно спотикання: чому Україні не варто сваритися з сусідами
