Зерновий конфлікт між Польщею та Україною має серйозну економічну передумову. Він посилився й політичними моментами. Чим цей конфлікт загрожує для українсько-польських відносин та чи є можливість виправити ситуацію, "Апострофу" розказав заступник директора Центру діалогу імені Юліуша Мєрошевського, польський політичний аналітик, доктор історії Лукаш Адамскі.
У Польщі немає таких великих агрохолдингів, як в Україні. Польське аграрне господарство – це перш за все маленькі фермери- "рільники", які мають по 5-15 га. І всі вони кажуть, що після початку війни та після того, як ЄС надав Україні привілей у вигляді відкриття європейського ринку для імпорту українських агропродуктів, ціни на ці продукти в Польщі значно впали. Фермери мають кредити, вони менше заробляють. І вони вимагають від уряду дій. Таких фермерів у Польщі ми маємо більше мільйона. Це є серйозна політична сила.
Я розумію, що інтереси України - інші. І я розумію, що експорт агропродукції є серйозною часткою доходів для України та допомагає у веденні війни проти агресора.
Польща ніколи не забороняла транзиту української агропродукції. І зараз виникла проблема, яку можна було б розв’язати, якби були добрі канали комунікації між обома державами та було бажання порозумітися.
Читайте: Зерно спотикання: чому Україні не варто сваритися з сусідами
Я зараз представлю бачення з польського боку. Звісно, будь-який уряд у часи війни має менше поле для маневру, ніж у мирний період. Але риторика української влади сприймалася в Польщі як образлива, як вияв браку доброї волі з боку українського уряду. І така риторика наростала з весни цього року. Були заяви прем’єра Шмигаля, що Польща блокує транзит, що не було правдою. І заяви, що через дії Польщі країни Африки відчувають брак їжі. І заяви від міністра економічного розвитку, що Польща веде нібито якусь війну проти України, проводить розвідку боєм.
Але вчора ніхто, якщо чесно, не очікував того, що сталося у Нью-Йорку. Я сам думав, що президенти зустрінуться і дадуть такий спільний меседж, що незалежно від того, що ми можемо мати торговельні спори, лишаться у добрих стосунках. Торговельні спори є нормою. Польща має величезний торговельний спір із Чехією. Але Чехія є і, певно, буде найбільшим союзником Польщі. Натомість ми почули звинувачення, що Польща танцює під дудку Росії, є "актором російського театру".
Можете собі уявити, яку це реакцію викликало у Польщі. І зараз Україна ризикує втратою величезної частки симпатії поляків. Не у сенсі підтримки війни проти Росії, бо усі розуміють, що це спільна справа. Але можуть бути проблеми у сенсі інтеграції Польщі й України, більш тісної їх співпраці, у процесі євроінтеграції України. Польща надає допомогу біженцям з України, є серйозним логістичним хабом. І це все зараз під загрозою.
Звісно, погіршиться ситуація для українських переселенців у Польщі. Якщо поговорити із поляками, то багато хто з ним мають родичів на селі, і вони чують невдоволення через ситуацію із агропродукцією. Політичні конкуренти критикують зараз "Право і справедливість" за те, що ті не зуміли порозумітися із Зеленським, а праві сили – за те що через свою наївність "ПіС" не змогли забезпечити реалізації Польщі своїх інтересів.
Крім того, вже дуже давно деякі поляки кажуть, що одна справа це гостинність, але чому українські біженці отримують ті ж самі соціальні пільги та виплати, як і самі поляки? Тим паче, що частина тих людей живе десь біля Львова чи Луцька, а до Польщі їздять за пільгами.
Тому я не буду здивований, якщо навіть протягом найближчих годин пролунають заяви, що Польща повинна переглянути свою політику підтримки, умов їх перебування.
Я абсолютно не можу зрозуміти, чого хотів досягти президент Зеленський чи ті люди, які йому порадили назвати Польщу "актором в російському театрі" на очах у всього світу? Яка від цього політична користь, вигода? Одна справа – це позов проти Польщі у Світову організацію торгівлі, контрзаходи, як-то заборона польських фруктів.
Я маю кілька інтерпретацій, чому так сталося. Це і вплив емоцій і психічного виснаження у президента Зеленського і його оточенні. А якщо це було зроблено свідомо, якщо це прояв нової політичної тактики, то питання в тому, які гравці намовили президента Зеленського до такої стратегії. Чи це політичні сили, чи агробізнес, хтось, хто заробляє на тому, що українське збіжжя заливає польський ринок. Чи може це зовнішні актори, Німеччина, яка не зацікавлена у щільній співпраці Польщі та України, бо Польща блокує бачення Берліна щодо розвитку ЄС. Дехто в Польщі каже, що винна російська агентура в оточенні президента Зеленського. У це я не вірю, але такий аргумент теж з’являється. Але в будь-якому разі, хтось в Україні вирішив прийняти таку стратегію, яку я вважаю абсолютно деструктивною.
Я багато говорю про помилки української влади, але це не означає, що ситуація чорно-біла. Бо і в Польщі в останні місяці я бачу брак каналів політичної комунікації з Україною. І парламентська кампанія завжди є досить багато гасел, які в нормальних умовах би не прозвучали. Просто тому, що політичні партії борються за голоси електорату. І цей електорат "рільників", так же само, як люди, для яких історичні питання грають роль, реагують на ці меседжі.
Зокрема, заборона України на ексгумацію жертв антипольських акцій УПА. В Польщі говорять про те, що уряд не може досягти від України абсолютно базових польських постулатів. Бо перепоховання кісток людей, які були невинно вбиті й зараз валяються десь у полях, — це повинен бути наш обов’язок.
І в момент виборів будь-яка влада є більш вразливою, і можуть прозвучати гасла, які будуть негативно сприйматися в Україні. І в розпал парламентської кампанії в Польщі може бути запущено спіраль подальших звинувачень і емоцій, що потім буде стільки побитого скла, що важко буде все це збирати.
Дипломати повинні були б дати сигнал, які мають бути корекцією тих звинувачень про "гру в російському театрі". Але проблема в тому, що ці звинувачення висловив президент України. І він не має вже кому делегувати завдання щодо деескалації конфлікту. Радше, він сам повинен сам все виправити – зустрітися із президентом Дудою, послати інший меседж, якось дипломатично вирулити, відкотити. І чим швидше це буде зроблено, тим краще, бо тут не кожен день, а кожна година погіршує атмосферу. Бо якщо ситуація ескалується до того, що Польща – це фактичний союзник Росії, то це загрозлива ситуація.
Читайте: Польща припинить допомагати біженцям з України в 2024 році: що відомо
