У ніч з 6 на 7 липня в Україні традиційно святкують Івана Купала. Етнологи відзначають, що це свято має давню традицію, а його головний зміст полягає в шануванні природи і іекологічної свідомості. У свою чергу християни 7 липня святкують Різдво святого Івана Хрестителя, що в річці Йордан хрестив Ісуса Христа. Вважається, що саме від його імені і походить назва свята "Івана Купала": у свідомості народу інтегрувалися давні язичницькі і більш пізні християнські традиції. Церква не забороняє святкувати Івана Купала, але закликає, щоб гуляння були стриманими, оскільки свято припадає на пісні дні.
Головний зміст свята Івана Купала - шанування природи, і про це свідчать всі українські купальські традиції, розповіла "Апострофу" етнолог Ярослава Музиченко.
"Леся Українка описувала, що молодь ходила по селу і збирала різноманітне органічне сміття (ясна річ, пластика тоді не було). Потім з цього сміття викладали багаття і спалювали його. Це купальське вогнище було своєрідним очищенням навколишнього простору", - зазначає етнолог.
Головними атрибутами свята є вогонь, вода і зілля-трави. Увечері розпалюється вогнище, через яке стрибають пари, і вважається, що якщо їх руки не розімкнуться, то вони будуть щасливі разом. Молодь купається у воді, і це теж вважається ритуалом очищення. Крім того, дівчата роблять вінки, потім ці вінки зі свічкою опускають на воду. Згідно з українським народним звичаєм, вважається, що дівчині варто чекати судженого з тієї сторони, куди попливе вінок, а якщо він потоне, то прогнози на заміжжя невтішні. Якщо ж вінок приб'ється до берега, то дівчина ще рік буде сидіти в дівках. Ще один обов'язковий звичай на Купала - зустріч сонця, що сходить після нічного святкування.
У багатьох українських регіонах молодь вбирає Купайлицю. "Хлопці вирубують гілку вишні або верби і ставлять її на галявині, а дівчата її прикрашають квітами, стрічками, свічками і навіть вишнями. Потім дівчата водять хороводи навколо цієї Купайлиці. Після завершення свята Купайлицю топлять у річці, спалюють або дівчата розбирають її на шматочки і закопують на городі, щоб краще родило", - розповідає Музиченко.
У багатьох українських регіонах наряджають Купайлицю, гілку вишні або верби, яку дівчата прикрашають квітами і стрічками, і водять навколо неї хороводи
Існує також безліч купальських пісень, в яких оспівується любов, є й такі пісні, в яких хлопці висміюють дівчат, а ті - хлопців. Вважається, що в цю ніч зілля-трави найбільш цілющі, а у роси - особлива зцілювальна сила. Згідно з легендою, у цю ніч розквітає квітка папороті, і той, хто її знайде в лісі опівночі і зріже, буде знати все на світі - мову тварин, птахів, квітів.
"За папороттю ніколи не ходили дівчата, лише хлопці. Але знайти квітку їм заважає нечистий. Якщо хтось знайде квітку папороті, нечистий буде гнатися за ним і лякати. Щоб убезпечити себе, потрібно взяти освячений ніж і намалювати ним навколо себе коло, межі якого нечистий не зможе переступити. І тільки тоді можна зрізати квітку папороті", - розповідає Музиченко.
Як зазначає священик Української Греко-Католицької Церкви отець Василь Рудейко, свято Різдва Іоанна Хрестителя 7 липня давно пов'язувалося з народними святами з використанням вогню і води (в народі Купала - від "купіль", "хрещення").
Увечері розпалюється багаття, через яке стрибають пари, і вважається, що якщо їхні руки не розімкнуться - то вони будуть щасливі разом
"Ми звикли бачити у купальських забавах якісь залишки дохристиянських вірувань, не помічаючи, що цими природними символами повняться також і літургійні тексти цього свята. Іван, який, хрестячи людей водою, вказував на Христа як на того, хто, прийшовши, буде хрестити своїх послідовників вогнем Святого Духа, в молитвах цього свята називається Предтечею і світильником Світла - Христа. З цієї точки зору, народні звичаї - кидання вінків у воду (як символ отримання вінка через хрещення) і стрибки через вогонь (символ випробування Духом Святим) є, в певному сенсі, цілком зрозумілими. Церква не має жодних проблем, як і у випадку Андріївських святкувань. Гірше, коли з цими символами зв'язуються магічні або окультні вірування. У цьому випадку Церква застерігає і засуджує такі "забави", - пояснює священик. Він також зазначає, що потрібно пам'ятати, що свято Івана Купала припадає на дні апостольського посту, тому у святкуванні належить бути досить стриманими.
За словами Ярослави Музиченко, в часи Радянської влади народні традиції святкування Купала були відсунуті на другий план, замість них були вигадані нові. У Києві писалися сценарії і поширювалися по регіонах, щоб свято відзначалося скрізь однаково. Обов'язковим елементом радянської версії святкування Івана Купала був персонаж Нептун, а також русалки і мавки. Останніх наряджали в довгі сорочки і вінки. Нептун заходив у воду і всіх обливав, а потім стрибав через вогонь. У перші роки незалежності України Івана Купала все ще продовжували святкувати з русалками і німфами. Але з кожним роком такого радянського святкування все менше. Проте досі, на жаль, Івана Купала досить часто із свята природи перетворюється в пиятику і банальні шашлики.
На жаль, Івана Купала досить часто зі свята природи перетворюється в п'янку і банальні шашлики
"Це найголовніше свято природи, завдяки якому розширюється екологічна свідомість дітей та молоді. Тому важливо з дитинства говорити, що це не шашлики з алкоголем, це не ходіння з розпущеним волоссям і без спідниць у вигляді русалок, а шанування природи. На жаль, в Україні після святкування Івана Купала дуже часто в селах і по містах територія покрита пляшками, недоїдками й обгортками", - розповідає Ярослава Музиченко. За її словами, виходить, що якщо раніше це було свято очищення, то тепер нерідко - навпаки. Тому молоді люди, які за традицією відправляються шукати квітку папороті, часто знаходять лише сміття. Етнолог вважає, що українцям пора все-таки повертатися до споконвічних традицій, і тоді деяким з них може і пощастить знайти чарівну квітку.
