Жителям Донецька не до жартів: хто підірвав Захарченка і що буде далі з Донбасом

У п'ятницю, 31 серпня, близько 17:30 у самому центрі окупованого Донецька пролунав вибух. У результаті вибуху загинув ватажок донецьких бойовиків Олександр Захарченко, а фейковий "міністр доходів ДНР" Олександр Тимофєєв ("Ташкент") отримав серйозні поранення. Що змінить ліквідація донецького терориста №1 та чи означає це, що Росія вирішила забратися з Донбасу, розбирався "Апостроф".

Вибуховий пристрій, який обірвав життя Захарченка, за іронією здетонував у кафе "Сепар" на бульварі Пушкіна в самому центрі Донецька. Від цього місця всього кілька сотень метрів до будівлі облдержадміністрації, де влаштувався Захарченко і фейковий "парламент" бойовиків. За словами так званого "заступника командуючого оперативним командуванням ДНР" Едуарда Басурина, коли Захарченко і "Ташкент" прийшли в кафе, бомба вже була там встановлена.

Втім, бойовики не занадто довго тримали траур за шефом. За кілька годин після смерті Захарченка посаду в. о. голови ДНР зайняв Дмитро Трапезніков – фейковий "заступник голови радміну ДНР", заступник Дениса Пушиліна. До війни на Донбасі Трапезніков був одним з топів ФК "Шахтар".

Після новини про загибель Захарченка український сегмент соцмереж вибухнув жартами, мовляв, лідер бойовиків відправився на офіційну зустріч із Йосипом Кобзоном, терористами Гіві та Моторолою. Не до жартів лише жителям Донецька, особливо тим, хто живе недалеко від місця події.

"Реально зараз всі сидять по домівках, - розповідає "Апострофу" донеччанка Олена, вікна будинку якої виходять на кафе "Сепар". – Наприкінці тижня зазвичай бульвар Пушкіна – дуже жваве місце, бо воно одне з найкрасивіших. Зараз тут немає нікого, крім натовпу поліцейських і людей у військовій формі. Від гріха подалі краще посидіти вдома".

Радість користувачів соцмереж від загибелі людини, на чиїх руках кров десятків українських військових, не поспішають розділяти і експерти, опитані "Апострофом".

По-перше, сам Захарченко був просто функцією Москви, а не самостійним гравцем, тому його загибель навряд чи здатна щось кардинально змінити на користь України. Досить згадати недавню рокіровку в ЛНР – Плотницький-Пасічник. Ніяких бонусів Україні та мирним жителям в окупації від зміни прізвищ у Луганську не дісталося. Більш того, новоспечений глава ДНР Дмитро Трапезніков вже встиг заявити, що соціально-економічний курс анклаву залишається таким саме.

"Не зміниться нічого. Політичної значущості в цієї фігури немає абсолютно ніякої. Він завжди виконував те, що йому говорили", - запевняє "Апостроф" військовий експерт Олег Жданов.

"До визволення Донбасу на цих територіях ніколи не буде людей, які б не контролювалися Москвою. Тому стратегічно політика Москви не зміниться, - додає "Апострофу" екс-голова Служби зовнішньої розвідки України Микола Маломуж. – Можуть бути тактичні зміни, пов'язані з більш конкретними домовленостями в "нормандському форматі", наприклад, щодо обміну полоненими, більш стабільного формату перемир'я, обговорення теми миротворців. Але в будь-якому разі цей процес буде під контролем і в інтересах Росії та за її формулою. Перспектив щодо принципової зміни політики РФ я не бачу".

"Ватажки цих "республік" – це люди, які діють за вказівкою Кремля. І хто там буде у "владі" – Пупкін, Сидоров, Пасічник або Захарченко – не грає великої ролі в глобальному сенсі", - підкреслив координатор групи "Інформаційний спротив", нардеп Дмитро Тимчук, коментуючи ситуацію "Апострофу".

Щоправда, для вигляду бойовики можуть зважитися на "священну вендету", загостривши ситуацію на фронті.

"Але я думаю, що загострення на лінії розмежування не можуть бути вищими за тактичний рівень, - запевняє "Апостроф" екс-заступник начальника Генштабу ЗСУ генерал-лейтенант Ігор Романенко. – Правда, можуть бути зроблені дії аналогічні тим, коли знищували Гіві і Моторолу. Тоді вбили офіцера у Києві та Маріуполі офіцера СБУ".

Але якщо спецслужби Кремля вирішили ліквідувати Захарченка, значить, певне переформатування ситуації в регіоні Москва все ж готує? Наприклад, зачистку Донбасу перед своїм відходом?

"Швидше за все, буде заміна на менш одіозну фігуру. Це може свідчити про те, що РФ готується до компромісів з повернення Донбасу, буде зміна формату російської політики, що реалізується в ДНР, ЛНР. Не означає, що повернення буде миттєвим, але принаймні йде підготовча робота. Щоправда, не варто бути надмірно оптимістичними, тому поки неясно, що буде основною частиною цього компромісу", - пояснює "Апострофу" аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич.

Втім, Олег Жданов зазначає, що в ліквідації ватажка донецьких бойовиків не варто шукати політичних смислів.

"Просто Захарченко загрався. В 2016 році, коли приїжджала ревізія з Генштабу ЗС РФ, його трусили щодо палива дуже сильно, але тоді він відкупився і зумів зберегти свою посаду. Тому зараз вбивство Захарченка – це просто комерційні розборки на місцях між місцевими кланами бойовиків", - говорить Жданов.

"Швидше за все, це внутрішні розборки, - погоджується Маломуж. – Але до них, природно, причетні росіяни, які протистояли Захарченку, і вони домоглися свого. До речі, як і добилися зміщення Плотницького".

"Ми знаємо сфери відповідальності Служби зовнішньої розвідки, ГРУ, ФСБ. Вони дуже сильно почали перетинатися на окупованій території Донбасу. І мова йде про досить-таки серйозні суми, починаючи від контрабанди, вивезення металу, вугілля на територію РФ і закінчуючи дерибаном грошей з різних фондів російського бюджету. Крім фінансової сторони питання щодо кадрів, тобто розподілу людей на посади в "республіці". З цього питання були досить серйозні тертя. Тобто для російських спецслужб вбивство Захарченка мало сенс", - підкреслює Тимчук.

Можна, звичайно, припустити, що до загибелі Захарченка причетні українські спецслужби.

"Адже існує світова теорія і практика ведення війни з сепаратистськими силами. Вона каже, що потрібно завжди знищувати ватажків анклавів. Це підриває управління", - зазначає Романенко.

Але, по-перше, проведення такої операції у повністю контрольованому бойовиками місті, та ще й стосовно людини, яка навіть у туалет ходить зі свитою автоматників, виглядає абсолютно фантастично. Крім того, сенсу вбивати Захарченка дійсно немає, якщо на його місце приходить аналогічний російський ставленик, тільки під іншим прізвищем.

Але для Кремля є сенс звалити вбивство Захарченка на Україну.

"Росія буде звинувачувати "злісних укрів", нібито таким чином Україна не бажає йти шляхом миру, а йде шляхом тероризму", - запевняє Тишкевич.

І звинувачення вже посипалися. Справжній "шедевр", наприклад, цілком офіційно видав МЗС РФ.

"Метою теракту є зрив процесу мирного політичного врегулювання ситуації в Донбасі, виконання Мінських домовленостей. Вбивство одного з підписантів мінського Комплексу заходів цілком укладається в сповідувану Києвом логіку силового вирішення внутрішньоукраїнської кризи. Подібні дії створюють серйозну загрозу дестабілізації ситуації на Південному Сході України. Закликаємо київську владу відмовитися від ставки на терористичні методи вирішення внутрішніх проблем України", - йдеться в повідомленні російського дипломатичного відомства.

Висловився навіть Путін. "Підле вбивство Олександра Захарченка – це ще одне свідчення: ті, хто обрав шлях терору, насильства, залякування, не хочуть шукати мирне, політичне рішення конфлікту, не хочуть вести реальний діалог з мешканцями Південного Сходу. А роблять небезпечну ставку на дестабілізацію ситуації, на те, щоб поставити народ Донбасу на коліна", - заявив президент РФ.

Що і говорити, тези обкатані й не нові, проте, на думку виконавчого директора Українського інституту майбутнього Віктора Андрусіва, Москві не вдасться використати вбивство Захарченка з тим, щоб зліпити з України образ держави-терориста, хоча спроби робитимуться відчайдушно.

"А кому цей образ будуть намагатися нав'язати? Франції і Німеччини? Так там все й так добре розуміють, тим більше що не вбили голову якоїсь держави. Загинув бандит, терорист, тому викликати співчуття і представити Україну країною-терористом – програшний сценарій", - пояснив "Апострофу" Андрусів.