Росія веде активний наступ на схід України. До битви за Донбас, яку багато хто вважає визначальною, окупанти готувалися півмісяця, стягуючи озброєння та нарощуючи кількість присутнього в регіоні особового складу. У пошуках додаткових рук, які можуть тримати зброю, росія оголосила приховану мобілізацію та навіть почала залучати до нападу найманців з інших країн. Вже відомо про втрати серед лівійського та сирійського контингенту, який воює на боці загарбника. Та попри чималу чисельну перевагу військ окупантів, українські захисники впевнено стоять на позиціях та боронять кожен дюйм української землі. Вони розуміють, що ця війна може завершитися лише повною перемогою над росією.
Яка зараз ситуація на сході України? Чи змінить ситуацію на фронті залучення найманців? Чому росіяни бояться піднімати в небо літаки? Про це та інше в ефірі Апостроф TV розповів майор Збройних сил України РОМАН КОВАЛЬОВ.
– Нещодавно секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що битва за Донбас може не бути останньою та вирішальною. Як ви можете прокоментувати ситуацію на сході України?
– Ситуація важка. Противник накопичив там дуже багато сил. Ми розуміємо, що путіну потрібна хоч якась перемога, яку він зможе продемонструвати своєму народу, інакше на нього чекають дуже серйозні проблеми з цим. Дійсно, я не вважаю, що це буде якась вирішальна битва для України. Це скоріше вирішальна битва для росії. Наскільки мені відомо, наші хлопці там тримають удар гідно. Там дуже велика кількість росіян накопичилася, перевага їхня досить велика. Але наша мотивація, наше озброєння, наші підкріплення та підтримка народу, я впевнений, зробить свою справу, і противник не досягне намічених цілей.
– Ви сказали, що є велике скупчення ворожих сил. Відомо, що біля Ізюму сконцентровано до 14 тисяч особового складу військових російської федерації. Як може відбуватися наступ із їхнього боку?
– Скажу чесно, я зараз не офіцер Генерального штабу, я значно нижчій за рівнем. Я не володію всією інформацією. Але, скажімо так, за ці два місяці війни наш Генеральний штаб продемонстрував, що вони дуже вміло керують військами. Я не сумніваюся, що ворог там не досягне значних успіхів.
Я також дивлюся новини з того регіону та вірю в те, що наші війська виконають всі завдання, а Генштаб так все продумає, що ворог там отримає значних "люлєй".
– Ми бачимо, що проводиться прихована мобілізація та активне вербування учасників бойових дій у Сирії, Афганістані, Чечні. Була також інформація, що кілька тижнів тому прибув перший контингент сирійських найманців, декілька десятків особового складу було вже знищено. Як ці найманці можуть вплинути на хід війни?
– По-перше, вони підіймають нам настрій – військовослужбовцям Збройних сил України. Якщо "друга армія світу" побирається по світу, щоб хтось їм допоміг, то це означає, що ми чудово робимо свою роботу. Всі ці сили, які вони знайдуть, не будуть мати вирішального значення. Ми, українці, розуміємо, що в цій війні хто перший здасться, хто перший втомиться від цієї війни та захоче миру, той і програє. Ми готові закінчити війну лише після повного звільнення наших територій.
Ми розуміємо історичність цієї війни - вона за наше майбутнє. Тому нам байдуже, хто сюди прийде і скільки їх буде. Як чудово сказав Олексій Арестович, російська армія не сильна, вона просто довга. Ну, буде ще на пару кілометрів довша, нічого страшного.
– Як ви вважаєте, чи може ця тактика окупантів бути суто з підручників? При чому, не дуже актуальних підручників, судячи з усього.
– Так воно і є. Про це говорять наші аналітики, і нам приходять роздруківки з Генштабу, і ми самі бачимо, що ми мобільніші, сучасніші й вільніші. У нас вітаються ініціатива й нестандартні дії. Росіян, через те, що вони всі йдуть з-під батога, їхнє керівництво має тримати строєм. Жодної ініціативи. Якщо дати ініціативу російським військовим, вони з території України просто повтікають назад додому. Тому вони й вимушені ходити колонами. Я ще здивований, що поруч із ними, як у радянських фільмах, не ходять автоматники і не тримають їх у колонах, щоб вони не втекли.
Так, стара радянська школа не змінюється, і хай так буде й далі. Ми розуміємо, що від них чекати, і, дай Боже, скоро переможемо.
– Раніше росіяни запустили шквал ракет по території України, що аналітики назвали розминкою перед наступом на схід. Як ви можете це прокоментувати, та що ще може стати цілями для ворога?
– Цілі, я думаю, не змінюються. Головна ціль – це, все ж таки, схід України. Я вірю в те, що це остання спроба путіна перейти в якийсь наступ. Вони накопичували ці сили майже пів місяця. Ми на них чекаємо, зокрема й там, де ми зараз перебуваємо. Терор, залякування, кров... Він сподівається, що наші українські громадяни заговорять про мир, захочуть миру і почнуть тиснути на владу. Ми віримо що такого не буде.
Хоча, скажу чесно, вчора мені зателефонував волонтер із Вінниці, який нам дуже сильно допомагає. Вони розміщуються на першому поверсі його будинку у місті. Мешканці цього будинку написали колективного листа до мера, що їм заважає волонтерський центр, який допомагає Збройним силам, бо вночі вони збирають вантажі. Це засмучує, скажімо так. Можливо, через те, що Вінниця, слава Збройним силам, не відчула на собі те, що відчули інші міста. Але, бачите, є і такі в нас тенденції.
В цілому, безумовно, ми всі віримо в перемогу. Військові налаштовані лише на повну перемогу, нам ніяке перемир'я не потрібне. Ми раді чути, що останнім часом і президент України почув наші думки і все більше каже про нашу перемогу. Мене це тішить, бо я з Севастополя і мрію повернутися до нього.
– Росіяни активно застосовують фронтову авіацію. Це штурмовики, бомбардувальники, які низько літають для нанесення ударів по українських позиціях. Як це вплине на те, що відбувається на сході.
– Давайте зазначимо, що наші Повітряні Сили продемонстрували для мене як військового просто дива. Чесно кажучи, на початку війни я не сподівався, що вони так довго протримаються. Вони не те що протрималися, а й так надавали "люлєй" військовій авіації росії, що зараз вони далі ніж на 20 кілометрів не літають. Якщо вони десь і працюють, то лише над зоною ООС, бо вони бояться нашої ППО.
Дякуючи нашим партнерам, у нас тепер є така чудова зброя як, наприклад, Stinger, який дуже добре розбирається як з літаками, так і з крилатими ракетами й гелікоптерами. Тому авіація зараз не відіграє таку роль, яку відігравала навіть на початку війни. Росіяни бояться. Літаків у них багато, але питання в екіпажі. Щоб навчити якогось льотчика бойовим діям, то він має бути за званням капітаном. Спочатку ми збивали полковників у небі, а зараз уже лейтенантів. Лейтенант – це не льотчик. Він злетів, політав та сів - це все, що він вміє. Хай літають, ми і їх будемо збивати.
– Поговоримо про Маріуполь. Росіяни продовжують атакувати практично знищене місто. Зокрема, завод "Азовсталь", у бомбосховищі якого перебувають щонайменше тисяча людей. Захисники Маріуполя та всі ми вимагаємо врятувати цивільних. Арахамія та Подоляк готові поїхати до Маріуполя для зустрічі з представниками російської делегації. Наскільки це можливо і наскільки безпечно це буде?
– Маріуполь – це важка тема. Вона, звісно, відслідковується і всіма військовими, і ми про це кажемо. Дуже важкий моральний вибір там. Я не знаю, як звільняти цих людей. Ми чудово розуміємо, хто проти нас воює. Я був би радий, якщо б якісь мирні ініціативи допомогли врятувати наших людей.
