Існує переконання, що робота дронів та тих, хто ними керує в зоні бойових дій – це вкрай важливе, проте не дуже складне та небезпечне завдання. Але це зовсім не так. Війна дронів Про те, яким чином проходить навчання пілотів та чому в цей процес не повинні втручатись політики, в інтерв'ю "Апострофу" розповів офіцер групи радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби окремого батальйону безпілотних авіакомплексів сил ТРО ЗСУ Володимир Шульга.
- Чого зазвичай пересічні громадяни не розуміють про бойові завдання пілотів БПЛА на фронті і що треба знати тим, хто постійно заявляє про необхідність озброїти ЗСУ "армією дронів"?
- Головне, що треба розуміти, що це, як і будь-яке завдання на фронті, - бойова робота підвищеної небезпеки. Адже дрон, який не захищений радіоелектронно, і його оператори, котрі видають себе ворогові на другій секунді перебування на умовній позиції – це потенційні мішені, по яким 100% "прилетить". І вони або загинуть, або будуть поранені. І ефективність буде нульова. Бо вони вийдуть із бойового завдання на другій хвилині своєї служби. Тому створити умовну "армію дронів", якими керують люди, котрі пройшли цивільні курси підготовки, - це неправильний підхід. А правильний підхід – це робота навчених у ЗСУ людей, які керують визначеними типами БПЛА, бажано сертифікованими як мінімум Міноборони й прийнятими на озброєння. І які, за вимогами Статуту є авіаційним підрозділом, що здійснює свої бойові завдання.
- Займатись цим мають виключно військові?
- Абсолютно! Такі авіаційні підрозділи можуть бути в складі батальйону, артилерійської бригади для розвідки, наведення та коригування вогню, чи авіаційних підрозділів, де сьогодні використовуються "Байрактари".
- Тобто коли політики роблять заяву, що ми, мовляв, зараз візьмемо дрони під свій контроль, то це не зовсім правильно?
- Такі заяви політиків чи просто відомих у цивільному житті людей нічого, окрім тривоги, у військових не викликають. Тому що шоу та показуха нікому не потрібні. Адже головне – це убезпечити життя бійця, забезпечивши виконання бойового завдання. І поєднати ці дві складові максимально ефективно. Так, як вимагають стандарти НАТО. А це означає навчання пілотів та операторів БПЛА, для якого потрібна якісна апаратура, якісні дрони, фахові інструктори. Результат навчання – потужне бойове злагодження.
Має бути чітке розуміння: є екіпажі, які сьогодні проходять підготовку і незабаром поїдуть на фронт для виконання бойових завдань. Їм треба матеріальне забезпечення. А все решта ЗСУ зроблять самі. Єдине, в чому можуть допомогти політики – це домовитись про навчання інструкторів за кордоном у якійсь із країн НАТО, або прискорити постачання необхідних технічних засобів для підрозділів чи центрів навчання ЗСУ. Всі інші намагання "координувати питання безпілотників" з боку політиків – дуже насторожують військових.
- Але ж є політики, які під присягу стали до лав ЗСУ, пройшли навчання, очолюють підрозділи і, згідно Статуту, керують.
– Тут якраз все зрозуміло. Така людина, згідно Статуту, бере на себе всю відповідальність за наслідки свого керування. А якщо політик починає втручатися в якісь військові питання, щось координувати і таке інше – то це велика проблема.
Бо коли, наприклад, політик заявляє про створення "армії дронів" і десь на цивільних курсах починають готувати пілотів дронів, то це ніяк не в'яжеться з військовим Статутом. І в цьому велика проблема. Бо є Міноборони, є Статут, є Генеральний штаб ЗСУ і є бригади і так далі, в яких підрозділи аеророзвідки виконують відповідні завдання. І жоден політик зі своїми ідеями та "координуванням" ніколи не замінить цю чітку вибудувану систему. Політики мають займатись політикою та законодавством, а воюватимуть військові.
- Що входить у відповідну законодавчу базу?
- Це Повітряний кодекс України, який чітко визначає, що таке Державна авіація, зокрема і безпілотна авіація. Це – авіація ЗСУ, Нацгвардії, Нацполіції, Прикордонних сил та ДСНС. Оце і є Державна авіація. Нагляд здійснюється Управлінням регулювання діяльності державної авіації Генерального штабу. І тут на законодавчому рівні вже все давно вирішено. Окрім того є відповідні накази, - наказ Міністерства оборони України від 08 грудня 2016 року № 661 "Про затвердження Правил виконання польотів безпілотними авіаційними комплексами державної авіації України", наказ Міністерства оборони України від 10 серпня 2018 року № 401 "Про затвердження Правил технічної експлуатації безпілотних авіаційних комплексів I класу державної авіації України". Тобто це законодавчі акти, що затверджені Верховною радою України. І вони визначають, яким чином, згідно статті 7 Повітряного Кодексу України врегульовуються питання з дронами. І цього достатньо, щоб здійснювати бойові завдання підрозділами аеророзвідки чи іншими авіаційними підрозділами ЗСУ, що прописано у порядках проходження навчання, комісії експлуатації і так далі.
- Які питання на сьогодні є найбільш гострими?
- Лише питання матеріальної бази – закупки якісних безпілотних літальних апаратів: дронів, "крил" (дронів-камікадзе), ударних безпілотників. Тобто будь-яких, які є і які застосовуються на фронті, аж до типів ударних дронів, які на клас вищі від "Байрактара". Також необхідна закупка високоякісної радіоапаратури РЕБ, РЕР, "дрон-ганів", засобів для подавлення ворожих РЕБ та РЕР, апаратури для шифрування радіозв'язку між екіпажами.
- Але 90% із необхідних сьогодні на фронті БПЛА – це саме розвідувальні дрони?
- Так. Це ті апарати, які збирають та передають всю необхідну інформацію. Адже жоден дрон-камікадзе не замінить якісного удару артилерії. Тому на 90% - дрони є системою розвідки, наведення, коригування ударів і збору інформації про влучання. Це те, що стосується фронту загалом. Для більш локальних військових операцій, де є вуличні бої, в міських локаціях, потрібні маленькі "квадріки", промислові високоякісні дрони.
Але є головні критерії всіх розвідувальних дронів. Вони мають бути стійкими до РЕБ, мати високоякісне "начиння", технічну базу та сертифікацію принаймні в країнах НАТО. Це коштує чималих грошей. І отут політики можуть і повинні допомогти відшукати ці кошти. Ну, і щоб Україна отримала, наприклад, американські безпілотні системи типу "Грей ігл" – ударні безпілотники найвищого класу.
- Нещодавно Міністр оборони Олексій Рєзніков заявив, що ті ж таки "Мавіки" – це весільні дрони і вони нібито не потрібні.
- Найперше питання, яке ставлять бійці тим, хто хоче займатися дронами і "координувати" якісь речі в цьому напрямку: "А як ці апарати застосовуються в бойових умовах, як вони себе проявляють та яка їх ефективність?" І що цивільна людина може відповісти на ці питання бійцям, котрі щодня "літають" на "нулі"? Як вони пояснять, чим ці БПЛА кращі за інші? Звісно, можна закупити вагон "Мавіків". Але проблема в тому, що аероскопи, які є у ворога, як і в нас, одразу бачать, де цей "Мавік" злітає. І він бачить пілота, який сидить десь у окопі і керує цим "Мавіком". І туди одразу б'ють міномети, артилерія чи навіть "Гради". Були випадки, коли ворог дві касети "Градів" випускав по розрахунку БПЛА, не шкодуючи боєприпасів.
Тому питання в тому, що не можна передати в ЗСУ будь-який дрон і сказати: "Воюйте!" Бо першим питанням буде – а як цей дрон зарекомендував себе в бойових діях? Наскільки він вразливий до РЕБ, наскільки вразлива до РЕБ вся ця ланка: дрон – оператор – командний пункт, куди йде інформація. Тобто це питання безпеки. І жоден політик чи цивільний на це відповіді не дасть.
Читайте також: Новий український безпілотник має унікальні здібності: відео з "Акулою"
- Зараз потрібно зосередитись на матеріально-технічному забезпеченні?
- Є підрозділи, які постійно модернізуються. І для цього політики не потрібні. Для цього є Головнокомандувач та командувачі родів військ і підрозділів, де ця ситуація постійно знаходиться на контролі. Перемогти ворога зараз ми зможемо лише якщо переважатимемо технічно та технологічно. А технологічна перевага ЗСУ у БПЛА – це стратегічна перемога над ворогом. Це і краща розвідка, і краще виявлення, і точніше наведення, і кращий контроль за влучанням. Хто в цьому кращий – той і переможе.
- Ще одне питання – система підготовки. Виходить, що цивільні курси операторів БПЛА не підходять для фронта?
- Такі курси - виключно для цивільного використання. Бо це не курси бойової підготовки та злагодження у ЗСУ. Є велика різниця між "просто навчити керувати дроном" та "навчити бійця виконувати бойові завдання на фронті в бойовій обстановці". І тому сьогодні йде навчання, бійців готують до використання безпілотних літальних комплексів у бойових умовах, з бойовими завданнями. І для цього також потрібні ресурси, навчальні апарати, інструктори і, зрештою, сучасні апарати.
- Наші талановиті хлопці на будь-якому "Мавіку" роблять систему скидання і вона скидає ВОГ на ворогів. Адже це працює.
– Це працює, це видовищно, але це - аматорство. Це не промислові підходи і не системне застосування. Я не кажу, що це погано. Я кажу про те, що потрібна система. Адже питання в тому, що якщо таке використання дронів має бути ефективним, то і дрони для цього мають бути спеціальні, військові, із тими характеристиками, про які вже говорилось. І в першу чергу – протистояння РЕБ ворога. Тобто це мають бути відповідні сертифіковані БПЛА, до яких є відповідні боєприпаси, постачання яких налагоджене до військових підрозділів, розроблена та відпрацьована методика їх використання. Якщо говорити про дрони-камікадзе, то це мають бути апарати перевірені, допущені до бойового застосування, з визначеним типом вибухової частини. І знову ж таки – мають бути підготовлені екіпажі, які будуть фахово це використовувати на полі бою.
- А як Ви ставитесь до заяв міністра Михайла Федорова про створення "армії дронів"?
- "Армія дронів" – звучить красиво. Проте треба розділяти терміни, як вже говорилось вище. Звісно, що дрони - це витратний матеріал. Їх втрачають. І в багатьох підрозділах вони потрібні на заміну тим, які були втрачені. Тому щиро вдячні всім, хто допомагає відновлювати цю матеріальну базу. Але не можна просто купити багато дронів і віддати комусь "в армію". Потрібні ті, хто ними керуватиме у бойових умовах. Адже коли оператори потрапляють на лінію фронту після проходження цивільних курсів – то їх треба перенавчати під ті завдання, які ставляться окремим підрозділам. При тому, що всі кажуть: цивільні курси дуже класні. Проте вони на фронті не мають актуальності й цінності, бо це курси "весільних дронів" – як красиво літати, долаючи перешкоди. Так от, відкрию "таємницю": курси операторів дронів з подоланням перешкод в бойових частинах просто не викладаються. Бо якщо є будь-які перешкоди на шляху дрона, то це на 50% знижує ефективність виконання бойового завдання. Тому подолання перешкод просто не викладається. У зоні бойових дій дрони літають на такій висоті, де немає перешкод. Але максимальна увага приділяється тому, щоб забезпечити безпеку екіпажу та щоб місія була максимально простою і вдалою. Вилетів, зробив, повернувся. В бойових умовах – чим простіше, тим краще.
Армію дронів може створити лише Міноборони та Генеральний штаб. Один, два чи 10 підрозділів в ЗСУ із системою підготовки. Саме військових, із військовою філософією, яка відрізняється від цивільної. Це методи, тренінговий військовий центр. Бо в Статуті чітко написано, що здійснюють ЗСУ і воюють цими дронами ЗСУ.
Читайте також: Українських військових оснастять дронами-камікадзе: фото, відео та характеристики
- А чому не можна спростити процедуру? Наприклад купити та віддати?
- Тому, що це армія. В якийсь період вступають в дію багато підзаконних актів: технічна експлуатація, облік, журнали бойового застосування, і таке інше. Цього ж ніхто не відміняв. Це суто військові речі. Наприклад облік. Де ці дрони воюють, на яких напрямках, які завдання виконують. Хто це має визначати? Звісно ЗСУ. І є Статут, є накази Міноборони і директиви Генштабу. І як би ми не хотіли, як би не хотілось політикам чи волонтерам, - все здійснюється в рамках Статуту та наказів. І це має бути первинним.
Звісно, волонтерські дрони є на фронті. Але хто визначає, кому ці дрони передавати та кому вони потрібніші? Адже дуже часто наші політики та волонтери самі визначають, кому ці дрони потрібні. І тоді маємо таку історію: де ці дрони не потрібні – їх багато, а там, де вони необхідні – їх немає. І виникає наступне питання: а яка ефективність цих дронів?
От, наприклад, хтось вирішив, що одному підрозділу треба 50 дронів. Гаразд. Привезли 50 дронів. І що? А нічого, бо літати нікому. От просто якийсь "діяч" каже: "Ми забезпечили такий-то підрозділ дронами!" Всі відповіли: "Молодці!" А далі на нараді в штабі питають: а скільки з цих 50 дронів літає? Виявляється, що з 50 – лише 5, бо для решти немає пілотів.
То яка ефективність цього процесу? Адже волонтер чи будь-яка добра людина, яка хоче допомогти армії, не навчить керувати дроном в бойовій обстановці. А цьому навчить армія, направивши людей в тренувальний центр чи приїде бойовий інструктор. Це не якісь приватні курси. І плюс навчати має той, хто має досвід бойового застосування дронів. Тоді це матиме високу ефективність. Бо в теорії, як завжди – одне, а в реальності – зовсім інше.
- Тобто дуже багато інформації, яка викладається на цивільних курсах операторів дронів, не лише зайва, а й заважає підготувати бійця на передовій?
- Курси операторів БПЛА для бійців – це окремі курси, де лише максимум 50% знань схожі з тими, що дають на цивільних курсах. На війні зовсім інші завдання, інша відповідальність та межа втрати. У цивільному житті ти максимум можеш втратити дрон. А на фронті – ти можеш втратити своє життя, наразити на небезпеку життя побратимів. Тому це не просто курси, це – бойове злагодження.
- Скільки тривають військові курси?
- Військові курси підготовки тривають місяць. Проте, якщо у людей є бойовий досвід, вони знають основи метрології, пілотування, топографії, то такі курси для виконання завдання в окремій місцевості можуть скорочуватись до 10 днів.
